Рішення № 56076081, 16.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 684/211/15-ц

Провадження № 22-ц/792/73/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Бондарі О.В.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2 та

її представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданої її представником ОСОБА_4, на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» про визнання угод недійсними,

в с т а н о в и л а:

16 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що 4 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1722/5/11140. За умовами вказаного договору банк надав останній кредит у сумі 11690 доларів США на строк до 3 березня 2015 року, зі сплатою за користування ним протягом першого року - 11,5 % річних; протягом другого року - 11 % річних; протягом третього року - 10,5 % річних; протягом четвертого року - 10 % річних; протягом п'ятого року - 9,5 % річних; протягом шостого року - 9 % річних; протягом сьомого року - 8,5 % річних.

ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, часткове його погашення, а також сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів, згідно з графіком платежів та здійснити остаточне погашення до 3 березня 2015 року.

У разі порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

________________

Доповідач у першій інстанції Галиш І.Б. Провадження № 22-ц/792/73/16

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 19, 27

11 грудня 2009 року між ПАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року. За умовами даної угоди з моменту її підписання, п. 1.1. кредитного договору змінено та встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами на рівні 11 % річних.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними належним чином не виконує. Станом на 13 лютого 2015 року заборгованість останньої перед банком складає 2053 долари 61 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 51543 грн. 85 коп., та 6180 грн. 22 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту простроченої - 1923 доларів 39 центів США, заборгованості за відсотками простроченої - 113 доларів 41 центу США, заборгованості за відсотками поточної - 16 доларів 81 центу США, пені за несвоєчасне погашення кредиту - 5811 грн. 69 коп., пені за несвоєчасне погашення відсотків - 368 грн. 53 коп.

А тому, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року, яка станом на 13 лютого 2015 року складає 2053 долари 61 цент США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 51543 грн. 85 коп., та 6180 грн. 22 коп.

9 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «Фідобанк» із зустрічним позовом про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 11 грудня 2009 року до кредитного договору № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року та додатку № 1 до повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту від 10 грудня 2009 року. В його обґрунтування зазначила, що про існування вказаних документів дізналась лише у 2015 році після отримання позовної заяви ПАТ «Фідобанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Додаткова угода № 1 від 11 грудня 2009 року до кредитного договору № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року погіршила для неї, як позичальника, умови кредитування, збільшивши розмір відсотків до 11 % річних за користування кредитними коштами та встановивши штраф у розмірі 0,1 % від суми наданого кредиту за кожний факт порушення строків повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 158 П від 28 липня 2015 року даних документів вона не підписувала. Тобто, в порушення вимог ст. 203 ЦК України, на укладення додаткової угоди її волевиявлення було відсутнє.

Вважає, що з 11 грудня 2009 року з неї на користь ПАТ «Фідобанк» безпідставно стягувались кошти у вигляді відсотків за користування кредитом.

А тому, просила суд визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 11 грудня 2009 року до кредитного договору № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року та додаток № 1 до повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту від 10 грудня 2009 року; зобов'язати ПАТ «Фідобанк» провести перерахунок заборгованості за кредитним договором № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2015 року позов ПАТ «Фідобанк» - задовольнено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року у сумі 2053,61 доларів США, що еквівалентно 51543,85 грн., з яких: 1923,39 доларів США - заборгованість за кредитом, 113,41 доларів США - заборгованість за відсотками прострочена, 16,81 доларів США - заборгованість за відсотками поточна, а також 5151,18 грн. пені. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсними додаткову угоду № 1 від 10 грудня 2009 року до кредитного договору № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року та додаток № 1 до повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту від 10 грудня 2009 року. У задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його в частині задоволення первісного позову ПАТ «Фідобанк» та в частині відмови у повному задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Фідобанк» про зобов'язання провести перерахунок заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не згідний із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 погодилась із новою відсотковою ставкою у розмірі 11 %, підписавши 13 січня 2010 року додаткову угоду № 2 і графік погашення та в подальшому сплачуючи платежі в розмірах, передбачених новим графіком.

Суд не врахував, що ні вказана додаткова угода № 2, ні додаток № 1 до неї, в якому зазначено графік погашення, не містять нового розміру відсоткової ставки за користування кредитом. Графік погашення складений лише в грошовому вираженні як щодо тіла кредиту, так і в частині стягнення відсотків. ОСОБА_2 вважала, що продовжує платити проценти за користування кредитом із щорічним зменшенням відсоткової ставки на 0,5 %, як це було передбачено кредитним договором.

Апелянт вважає, що оскільки ОСОБА_2 не давала своєї згоди на зміну відсоткової ставки, а її зміна в односторонньому порядку не допускається, то підлягають застосуванню ті розміри відсоткової ставки, які передбачені кредитним договором.

Суд, в порушення зазначеного, стягнув із ОСОБА_2 кредитну заборгованість, розрахунок якої здійснений на підставі Додаткової угоди № 1 від 11 грудня 2009 року, яка визнана недійсною.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Представник позивача ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та ці обставини оспорені не були, що 4 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Фідобанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1722/5/11140. За умовами вказаного договору банк надав останній кредит у сумі 11690 доларів США на строк до 3 березня 2015 року, зі сплатою за користування ним протягом першого року - 11,5 % річних; протягом другого року - 11 % річних; протягом третього року - 10,5 % річних; протягом четвертого року - 10 % річних; протягом п'ятого року - 9,5 % річних; протягом шостого року - 9 % річних; протягом сьомого року - 8,5 % річних.

ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, часткове його погашення, а також сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів, згідно з графіком платежів та здійснити остаточне погашення до 3 березня 2015 року.

Повністю задовольняючи позов банку про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором та визначаючи її розмір, суд першої інстанції виходив з розрахунку, наданого банком, який ґрунтується на розмірах щомісячних платежів, зазначених у Графіку, який є додатком № 1 до Додатку № 2 до кредитного договору.

Проте, з таким висновком повністю погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10561 ЦК Україна (станом на 12 січня 2010 року) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

З Додаткової угоди № 2 від 13 січня 2010 року до кредитного договору №014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року (а.с. 19) не вбачається ні зміни розмірів процентів, визначених в основному Кредитному договорі, ні зміни порядку їх сплати.

Що стосується графіку погашення кредиту, який є додатком № 1 до вказаного Додатку № 2 (а.с. 22, 23), то окрім того, що він складений таким чином, що з нього вбачаються лише суми щомісячних платежів в гривнях без вказівки розміру процентів (у процентах), то він є лише додатком до нього та не може його замінювати.

Враховуючи вищевказане, у суду першої інстанції не було достатніх підстав, визначаючи розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором, виходити із розрахунку, наданого банком, оскільки він зроблений саме на підставі Графіку (додатку № 1 до Додаткової угоди № 2), який за своєю суттю не є договором та не містить його істотних умов. Разом з тим, він і не може бути визнаний договором приєднання (ст. 634 ЦК України).

Тому, розрахунок заборгованості відповідачки перед позивачем слід здійснювати, виходячи з умов кредитного договору № 014/1722/5/11140, укладеного 4 березня 2008 року між сторонами.

За умовами вказаного договору банк надав останній кредит у сумі 11690 доларів США на строк до 3 березня 2015 року, зі сплатою за користування ним протягом першого року - 11,5 % річних; протягом другого року - 11 % річних; протягом третього року - 10,5 % річних; протягом четвертого року - 10 % річних; протягом п'ятого року - 9,5 % річних; протягом шостого року - 9 % річних; протягом сьомого року - 8,5 % річних.

Виходячи саме з такої домовленості між сторонами, заборгованість відповідачки перед банком становить 1664 долари 09 центів США, що еквівалентно 44627 грн. 70 коп., з яких: 1612 доларів 98 центів США заборгованість за тілом кредиту, 51 долар 11 центів США заборгованість за відсотками. У зв'язку з цим, до стягнення з ОСОБА_2 підлягає саме вказана сума.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 14 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на час ухвалення рішення офіційний курс гривні до долара США становить 2681,8080 грн. за 100 доларів США. У зв'язку з цим, слід застосувати такий розрахунок: 1664 доларів 09 центів США х (2681,8080 грн. за 100 доларів США) = 44627 грн. 70 коп. - загальна заборгованість за кредитом; 1612 доларів 98 центів США х (2681,8080 грн. за 100 доларів США) = 43257 грн. 03 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 51 долар 11 центів х (2681,8080 грн. за 100 доларів США) = 1370 грн. 67 коп. - заборгованість по відсотках.

Що стосується пені, то відповідно до п. 9.1. Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення (а.с. 8-10). Одночасно з цим, відповідно до розрахунку банку, наявного у матеріалах справи (а.с. 5-7), розмір пені, яку просить стягнути позивач (6811 грн. 69 коп. - пеня за основним боргом та 368 грн. 53 коп. - пеня за відсотками) розрахований не у відповідності до умов договору, а виходячи з подвійної облікової ставки НБУ (13%, 19%, 25%, 28%, 39%), про що сторони не домовлялись. Отже, законні підстави стягнення пені в розмірі, про який просить банк, відсутні, а тому в даній вимозі слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати. Зокрема, оскільки звертаючись до суду банк сплатив 577 грн. 24 коп., а сума задоволеного позову становить 44627 грн. 70 коп., а не 56695 грн. 03 коп., як просив позивач, то до стягнення з відповідачки підлягає 454 грн. 38 коп. (577,24 грн. х 44 627,70 грн. / 56695,03 грн.).

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалене з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. У зв'язку з цим, воно підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення у цій частині.

В іншій частині рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданої її представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2015 року в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором № 014/1722/5/11140 від 4 березня 2008 року у сумі 1664 долари 09 центів США з яких: 1612 доларів 98 центів США заборгованості за кредитом, 51 долар 11 центів США заборгованості за відсотками. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» 454 грн. 38 коп. судового збору.

В решті рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова