Ухвала суду № 56075918, 16.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/24340/13-ц

Провадження № 22-ц/792/245/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Грох Л.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Музики А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали та стягнення витрат на будівництво з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 грудня 2015 року,

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 зі збільшеними під час судового розгляду позовними вимогами про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, вартістю 463 005 грн., які були використані в процесі будівництва садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення понесених ним витрат на будівництво вказаного будинку в розмірі 463 005 грн.

На обґрунтування позову зазначив, що за усною домовленістю між ним та ОСОБА_3, він за власні кошти провів будівництво садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 600 кв.м., яка належала відповідачу на праві приватної власності. Він, зокрема, придбав необхідні будівельні матеріали та обладнання на загальну суму 463 005 грн., особисто проводив розрахунки з будівельниками за виконані роботи, приймав особисту участь у будівництві.

Восени 2012 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 без його згоди та відома відчужив недобудований будинок ОСОБА_5, а останній, в свою чергу, продав його ОСОБА_4, яка і є його єдиним власником на даний час.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 8 грудня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено. Скасовано арешт на 4/25 житлового будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, накладений ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 22.12.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом неповно та необ'єктивно було проведено дослідження доказів в справі, не надано їм належної оцінки, допущено порушення норм матеріального та процесуального Закону. Зокрема, суд не надав належної правової оцінки фотокопіям накладних та квитанцій на придбання ним будівельних матеріалів, показанням свідків, які в суді підтвердили факт фінансування ним спірного будівництва та його особистої участі в ньому.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що на земельній ділянці площею 600 кв.м., власником якої був ОСОБА_3, яка розташована в АДРЕСА_1, було проведено будівництво садового будинку.

29 квітня 2011 року на підставі договору дарування ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 об'єкт незавершеного будівництва, садовий будинок, 58% готовності з наступними характеристиками: фундамент - з/б блоки; стіни та перегородки - керамічна цегла; перекриття - з/б плити; покрівля - металочерепиця; підлога - відсутня; вікна - металопластик; двері, оздоблення, електротехнічні, санітарнотехнічні роботи та пристрої - відсутні; площа забудови - 145,4 кв.м.

27 вересня 2012 року на підставі двох договорів купівлі-продажу вищевказане майно а також земельну ділянку площею 600 кв.м. ОСОБА_5 було відчужено ОСОБА_4

Відповідно до свідоцтва про право на нерухоме майно від 03.11.2012 року, виданого управлінням ЖКГ Хмельницької міської ради, на ім'я ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на садовий будинок АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано об'єктивних даних на підтвердження обставин, які зазначені ним у позові.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, на день звернення позивача до суду із конкретним позовом спірне майно вже набуло статусу нерухомого майна, садового будинку, який був прийнятий в експлуатацію і зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4

Законність права власності ОСОБА_3 на спірний об'єкт та перехід цього права від першочергового власника до теперішнього власника, ОСОБА_4 позивачем під сумнів не ставиться, відповідні правочини та засвідчувальні документи з цього приводу у передбаченому законом порядку не оскаржувалися, тому вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання є безпідставними.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991, № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", зокрема встановлено, що оскільки земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.

Таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Закону. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи не містять об'єктивних даних, які б вказували на те, що між сторонами існувала домовленість про будівництво спірного будинку виключно за рахунок та силами позивача ОСОБА_1 з покладанням на відповідача ОСОБА_3 обов'язку по відшкодуванню усіх понесених позивачем витрат на будівництво.

Оцінка доказів, які містяться в матеріалах справи була проведена судом з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України.

При цьому суд обґрунтовано вказав на те, що висновок будівельно-технічної експертизи №257/015 від 24.06.2015 року містить лише припущення щодо можливості використання деяких будівельних матеріалів, вказаних позивачем у позовній заяві, у будівництві спірного будинку.

Незавірені належним чином фотокопії накладних, рахунків та квитанцій, які надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог, не дають підстав для висновку про те, що вказані в них будівельні матеріали та обладнання були ним придбані за власні кошти та потім використані у будівництві спірного нерухомого майна.

Наявність в справі письмової розписки, зі змісту якої вбачається про те, що ОСОБА_1 отримав в борг у ОСОБА_6 30 000 дол. США цієї обставини також не підтверджують.

При оцінці показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд правомірно не взяв їх до уваги, враховуючи особисті відносини між ними та позивачем (рідні сестра та матір).

Допитані в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь у будівництві спірного будинку, забезпеченні будівельними матеріалами, проводив оплату послуг будівельників та вартості будівельних матеріалів. Однак хто є власником грошових коштів, за рахунок яких проводилося будівництво спірного нерухомого майна їм невідомо.

Таким чином, враховуючи матеріали справи, слід прийти до висновку, що хоча позивач і приймав безпосередню участь у будівництві спірного нерухомого майна, однак об'єктивних даних, які б засвідчили що усі витрати на будівництво були здійснені виключно за його особисті кошти, а також його право на відшкодування таких витрат за рахунок відповідача ОСОБА_3 справа не містить.

Оскільки матеріалами кримінального провадження №12013240010000645, порушеного по факту шахрайських дій за заявою ОСОБА_6, яке з 2013 року перебуває на стадії досудового розслідування, не встановлено жодних даних, які б мали значення для справи у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК України, тому не прийняття судом до уваги даних, які містяться в цих матеріалах, є правомірним.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

____________

Головуючий у першій інстанції - Палінчак О.М. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 59