Постанова № 56073176, 25.02.2016, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа№ 309/4214/14-к

Провадження № 1-кп/309/28/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лукянової О.В.

при секретарі Данило І.С.

за участю прокурора Любки Д.В.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст матеріали кримінального провадження №1204070050000371 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого,

за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області 10.06.2015 року надійшов з апеляційного суду Закарпатської області обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України.

За результатами підготовчого судового засідання суд, врахувавши думку всіх учасників судового провадження стосовно можливості призначення судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України: обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України: обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_1 проти Росії» від 9жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення /див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79/. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, які суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду /див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Палісьє та Сассі проти Франції», №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34/.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому /див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», №29082/95, п.47/. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісье та Сассі проти Франції» п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47/.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та міститься вказівка на те, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками крадіжка, тобто таємне викрадення майна, вчинено повторно, поєднане з проникненням у приміщення.

Таким чином, прокурором відповідно до вимог кримінального процесуального закону не висунуто ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України: у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даний обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Керуючись ст.ст.110, 291, 314, 369-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України, - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення через Хустський районний суд.

Суддя Хустського

районного суду: підпис: ОСОБА_3

З оригіналом вірно

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_3