Вирок № 56067713, 24.02.2016, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 541/2697/14-к

Провадження №1-кп/548/4/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2016 року колегія суддів Хорольського районного суду Полтавської області в складі:

головуючого - Старокожко В.П.,

суддів - Личковахи О.О., Коновода О.В.,

за участю секретаря - Листопад В.Л.,

прокурорів - Цирфи К.А., Ходатенка Д.М., Пасюти А.А., Мазур В.І.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів Кулика Р.О., Огризкова А.А.,

захисників обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатів Дмитренко О.І., Легкого І.Д.,

обвинувачених - ОСОБА_7, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Наталівка Гребінківського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, гр. України, з середньою освітою, одруженого, працюючого в КП «Миргородспецкомунтранс» робітником з благоустрою, раніше судимого:

-12 вересня 2000 року вироком Миргородського районного суду Полтавської області за ст. 140 ч. 2, 206 ч. 1, 81 ч. 3, 44, 17 ч. 2, 145 ч. 2, 44, 145, 44, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення. Звільненого умовно-достроково 14.09.2001 року на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 24 дня;

-10 липня 2002 року вироком Миргородського районного суду Полтавської області за ст. 121 ч. 1, 129 ч. 1, 350 ч. 2, 70, 71 КК України, остаточно засуджено до покарання у виді 6 років позбавлення волі. Звільненого 10.07.2008 року по відбуттю строку покарання;

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2, 152 ч. 3, 307 ч. 2, 296 ч. 3, 187 ч. 1, 27 ч. 1, 162 ч. 1, 296 ч. 4, ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 7, 12 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Черевки Миргородського району Полтавської області, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, жителя АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27 ч. 1, 162 ч. 1, 296 ч. 4, 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 7, 12 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Обвинувачений ОСОБА_13 маючи судимості за вчинення крадіжок, умисного знищення майна, та хуліганства за вироком Миргородського районного суду від 12.09.2000 року та за вчинення злочинів, передбачених ст. 121 ч. 1, 129 ч. 1, 350 ч. 2, 70, 71 КК України, за вироком Миргородського районного суду Полтавської області від 10 липня 2002 року, які у встановленому законом порядку не зняті і не погашені, на шлях виправлення не став і знову вчинив ряд умисних тяжких злочинів, в тому числі і корисливих, а обвинувачений ОСОБА_10 - умисне нанесення легких тілесних ушкоджень - при наступних обставинах.

Так, обвинувачений ОСОБА_13 26.09.2010 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи неподалік від будівлі Хомутецького будинку культури по вул. Леніна, 51, в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області побачив потерпілого ОСОБА_6, що знаходився там разом з своїми товаришами ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та вирішив заволодіти його майном. Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_13 підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та наніс останньому кілька ударів кулаками рук в область грудної клітини та обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій стінці носа, після чого, обшукавши одяг потерпілого ОСОБА_6, повторно, відкрито заволодів гаманцем, вартістю 70 грн., в якому було 200 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_13 27.09.2010 року близько 03 години,перебуваючи неподалік від кафе Хомутецького споживчого товариства «Закусочна» по вул. Леніна, 51, в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, з метою заволодіння чужим майном підійшов до потерпілого ОСОБА_18 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_13 наніс кілька ударів кулаками рук в область голови цього потерпілого, внаслідок чого останній втратив свідомість, отримавши легкі тілесні ушкодження у вигляді синців навколо лівого ока та в лівій скроневій ділянці. Після цього повторно, відкрито заволодів належними потерпілому мобільним телефоном марки «NOKIA 1200» вартістю 250 грн. із сім-картою «Діджус» вартістю 25 грн., гаманцем вартістю 70 грн. із грошима в сумі 200 грн., велосипедом марки «Україна» вартістю 600 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, вночі з 29.01.2011 року на 30.01.2011 року, близько опівночі обвинувачений ОСОБА_13 разом із нині померлим ОСОБА_19 прийшли до житлового будинку ОСОБА_20, що по АДРЕСА_3 Миргородського району Полтавської області, де на той час тимчасово проживали неповнолітні студентки Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму - потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_21., де стали вимагати впустити їх в будинок, погрожуючи вибити вікна та двері, при цьому запевняючи, що цього не робитимуть, якщо останні добровільно впустять їх в будинок, де вони мають намір випити спиртного, принесеного із собою та поїсти. Боячись реалізації погроз обвинуваченого ОСОБА_7 та нині померлого ОСОБА_19, потерпіла та свідок впустили останніх до помешкання, де вони в одній із кімнат будинку стали вживати спиртне.

Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, обравши момент, коли потерпіла ОСОБА_5 пішла до своєї кімнати, тим самим усамітнившись, що мало місце близько 24 год. 29.01.2011року, обвинувачений ОСОБА_13 пішов услід за нею, де діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_5 є неповнолітньою, незважаючи на заперечення останньої, зірвав з неї одяг, а саме: футболку, шорти, труси та бюстгальтер, після чого висловив ОСОБА_5 погрози спричинити їй тілесні ушкодження та спричинити їй смерть, а також застосував насильство, що виразилося у нанесенні ОСОБА_5 кількох ударів долонями рук по обличчю неповнолітньої та у здавлюванні її шиї руками, подавивши таким чином волю потерпілої ОСОБА_5 до супротиву, позбавивши її можливості захищатися, обвинувачений ОСОБА_13 зґвалтував вказану неповнолітню особу, тобто проти волі ОСОБА_5 вступив із нею в статеві зносини.

Органами досудового слідства ОСОБА_13 обвинувачується у тому, що він 22.05.2011 року близько 14 год. 30 хв. у с.Хомутець Миргородського району Полтавської області неподалік від будівлі Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму по вул. Декабристів, 23, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_9 (анкетні дані громадянина змінено у встановленому законом порядку), особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 8,82 г, отримавши від закупного 50 грн.

Діючи повторно, 22.05.2011 року близько 15 год. 10 хв. у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області неподалік Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму по вул. Декабристів, 23, ОСОБА_13, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_10 (анкетні дані громадянина змінено у встановленому законом порядку), особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 7,76 г, отримавши від закупного 50 грн.

Діючи, повторно, 23.05.2011 року близько 17 год. 50 хв. у с. Хомутець, Миргородського району Полтавської області неподалік Хомутецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів по вул. Шевченка, 7, ОСОБА_13, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_9 (анкетні дані громадянина змінено у встановленому законом порядку), особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 4,37 г, отримавши від закупного 50 грн.

Діючи повторно, 23.05.2011 близько 18 год. 30 хв. у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області неподалік Хомутецької загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів по вул. Шевченка, 7 ОСОБА_13, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_10 (анкетні дані громадянина змінено у встановленому законом порядку), особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 4,13 г, отримавши від закупного 50 грн.

Діючи повторно, 30.05.2011 року близько16 год. у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області неподалік Хомутецького будинку культури по вул. Леніна, 51 ОСОБА_13, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_9 (анкетні дані громадянина змінено у встановленому законом порядку), особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою в перерахунку на суму речовину 89,66 г, який було розфасовано ним у три окремих пакунки масою відповідно 31,96 г, 29,13 г та 28,57 г, отримавши від закупного 1 800 грн. При цьому помічені грошові купюри, які були вручені ОСОБА_23 працівниками міліції 30.05.2011 року, за які ним було здійснено придбання особливо небезпечного наркотичного засобу у ОСОБА_25, того ж дня були вилучені в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7, проведеного у період часу з 17 год. 41 хв. по 18 год. 00 хв. відповідно до вимог ч. 4 ст.177 КПК України 1960 року слідчим СВ Миргородського MB УМВС України в Полтавській області ОСОБА_26 та під час огляду території земельної ділянки по вул. Леніна в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, проведеної цим же слідчим у період часу з 16 год. 30 хв. по 17 год. 12 хв.

Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, ОСОБА_13 учинив злочин,передбачений ч. 2 ст. 307 КК України.

Стороною обвинувачення щодо винності ОСОБА_7 за ст. 307 ч. 2 КК України надані слідуючи докази:

По факту незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів, що мало місце 22.05.2011року - епізод № 1:

-рапортом ст. о/у СБНОН Миргородського МВ ОСОБА_27. про те, що в ході перевірки ЖРЗПЗ № 2033 від 22.05.2011 року було встановлено, що 22.05.2011 року близько 14 год. 30 хв. в с. Хомутець, Миргородського району неподалік Хомутецького ветзоотехнікуму ОСОБА_13 незаконно збув наркотичний засіб «каннабіс» масою 8.82 гр. за 50 грн. ОСОБА_23 (т. 5 а.с. 51)

-фактичними даними протоколу огляду покупця від 22.05.2011 року та ксерокопіями грошових купюр, що використовувались для оперативної закупівлі, в ході якого гр. ОСОБА_23, якому доручено провести оперативну закупівлі наркотичного засобу «маріхуана» у ОСОБА_7, якому видані грошові кошти для проведення оперативної закупівлі в сумі 50 грн. ( т. 5 а.с. 52 - 54);

-фактичними даними протоколу оперативної закупки від 22.05.2011 в ході, якої гр. ОСОБА_23. добровільно видав паперовий згорток, з речовиною рослинного походження, яку він придбав у гр. ОСОБА_7 в с. Хомутець Миргородського району ( т. 5 а.с. 58 ) ;

-висновком судово-хімічної експертизи № 122 від 01.06.2011 відповідно якої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку 22.05.2011 ОСОБА_13 збув під час оперативної закупівлі ОСОБА_23, має анатомо-морфологічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (в перерахунку на висушену речовину) становить 8,82 грам. (т. 5 а.с. 57-59);

-речовими доказами - паперовим згортком в якому міститься наркотичний засіб «каннабіс» вагою 8.82 грам, який передані на зберігання до камери зберігання речових доказів при УМВС України в Полтавській області, квитанція № 16/24 (т. 5 а.с. 128 - 129);

По факту незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів, що мало місце 22.05.2011 року - епізод № 2:

-рапортом ст. о/у СБНОН Миргородського МВ ОСОБА_27 про те, що в ході перевірки ЖРЗПЗ № 2034 від 22.05.2011 року було встановлено, що 22.05.2011 року близько 15 год. 10 хв. в с. Хомутець, Миргородського району неподалік Хомутецького ветзоотехнікуму ОСОБА_13 незаконно збув наркотичний засіб «каннабіс» масою 7.76 гр. за 50 грн. ОСОБА_24 ( т. 5 а.с. 60);

-фактичними даними протоколу огляду покупця від 22.05.2011 року та ксерокопіями грошових купюр, що використовувались для оперативної закупівлі, в ході якої гр. ОСОБА_24 доручено провести оперативну закупівлю наркотичного засобу «маріхуана» у ОСОБА_7, та якому видані грошові кошти для проведення оперативної закупівлі в сумі 50 грн.( т. 5 а.с. 61 - 62 );

-фактичними даними протоколу оперативної закупки від 22.05.2011 року, в ході якої ОСОБА_24 добровільно видав паперовий згорток з речовиною рослинного походження, яку він придбав у гр. ОСОБА_7 в с. Хомутець Миргородського району (т. 5 а.с. 63);

-висновком судово -хімічної експертизи № 123 від 01.06.2011 року, відповідно до якої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку 22.05.2011 року ОСОБА_13 збув під час оперативної закупівлі ОСОБА_24, має анатомо-морфологічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол і с особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (в перерахунку на висушену речовину)становить 7,76 грам ( т. 5 а.с. 65 - 67);

-речовими доказами - паперовим згортком, в якому міститься наркотичний засіб «каннабіс» вагою 7.76 грам, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів при УМВС України в Полтавській області, квитанція № 16/24 ( т. 5 а.с. 128 - 129);

По факту незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів, що мало місце 23.05.2011 року - епізод № 3:

-рапортом ст. о/у СБНОН Миргородського МВ ОСОБА_27 про те, що в ході перевірки ЖРЗПЗ № 2056 від 23.05.2011 року було встановлено, що 23.05.2011 року близько 17 год. 50 хв. в с. Хомутець, Миргородського району неподалік Хомутецької ЗОШ ОСОБА_13 незаконно збув наркотичний засіб «каннабіс» масою 4.37 грн. за 50 грн. ОСОБА_23 ( т. 5 а.с. 68)

-фактичними даними протоколу огляду покупця від 23.05.2011 року та ксерокопіями грошових купюр, що використовувались для оперативної закупівлі, в ході якого гр. ОСОБА_23 доручено провести оперативну закупівлі наркотичного засобу «маріхуана» у ОСОБА_7 та видані грошові кошти для проведення оперативної закупівлі в сумі 50 грн. ( т. 5 а.с. 69 - 70);

-фактичними даними протоколу оперативної закупки від 23.05.2011 року, в ході якої гр. ОСОБА_23 добровільно видав паперовий згорток, з речовиною рослинного походження, яку він придбав у гр. ОСОБА_7 в с. Хомутець Миргородського району ( т. 5 а.с. 71 );

-висновком судово-хімічної експертизи № 124 від 01.06.2011 року, відповідно до якої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку 23.05.2011 ОСОБА_13 збув під час оперативної закупівлі ОСОБА_23, має анатомо-морфологічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (в перерахунку на висушену речовину) становить 4.37 грам. (т. 5 а.с. 73 - 75);

-речовими доказами - паперовим згортком в якому міститься наркотичний засіб «каннабіс» вагою 4.37 грам, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів при УМВС України в Полтавській області, квитанція № 16/24 ( т. 5 а.с. 128 - 129);

По факту незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів, що мало місце 23.05.2011 року - епізод № 4:

-рапортом ст. о/у СБНОН Миргородського МВ ОСОБА_27 про те, що в ході перевірки ЖРЗПЗ № 2057 від 23.05.2011 року було встановлено, що 23.05.2011 року близько 18 год. 30 хв. в с. Хомутець, Миргородського району неподалік Хомутецької ЗОШ ОСОБА_13 незаконно збув наркотичний засіб «каннабіс» масою 4.13 гр. за 50 грн. ОСОБА_24 ( т. 5 а.с. 76);

-фактичними даними протоколу огляду покупця від 23.05.2011 року та ксерокопіями грошових купюр, що використовувались для оперативної закупівлі, в ході якого гр. ОСОБА_24 доручено провести оперативну закупівлі наркотичного засобу «маріхуана» у ОСОБА_7 та якому видані грошові кошти для проведення оперативної закупівлі в сумі 50 грн. ( т. 5 а.с. 77 - 78);

-фактичними даними протоколу оперативної закупки від 23.05.2011 року в ході, якої ОСОБА_24 добровільно видав паперовий згорток з речовиною рослинного походження, яку він придбав у гр. ОСОБА_7 в с. Хомутець Миргородського району (т. 5 а.с. 79);

-висновком судово -хімічної експертизи № 125 від 01.06.2011 року, відповідно до якої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку 23.05.2011 року ОСОБА_13 збув під час оперативної закупівлі ОСОБА_24, має анатомо-морфологічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол і с особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (в перерахунку на висушену речовину) становить 4.13 грам( т. 5 а.с. 81 - 83);

-речовими доказами - паперовим згортком, в якому міститься наркотичний засіб «каннабіс» вагою 4.13 грам, який переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів при УМВС України в Полтавській області, квитанція № 16/24 ( т. 5 а.с. 128 - 129);

По факту не законного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів, що мало місце 30.05.2011 року- епізод № 5:

-рапортом помічника оперативного чергового штабу Миргородського МВ прапорщика міліції ОСОБА_28 про те, що 30.05.2011 року о 16 год. 40 хв. по телефону 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_26 про те, що в с. Хомутець по вул. Леніна (в центрі села) затримано 2-х чоловіків, які підозрюються в збуті наркотиків ( т. 5 а.с. 84)

-фактичними даними протоколу огляду покупця від 30.05.2011 року, в ході якої гр. ОСОБА_23 доручено провести оперативну закупівлі наркотичного засобу «маріхуана» у ОСОБА_7 та видані грошові кошти для проведення оперативної закупівлі в сумі 2000 грн. (т. 5 а.с. 101);

-фактичними даними протоколу оперативної закупки від 30.05.2011 року, в ході якої гр. ОСОБА_23 добровільно видав полімерний пакет, з речовиною рослинного походження, яку він придбав у гр. ОСОБА_7 в с. Хомутець Миргородського району ( т. 5 а.с. 102);

-фактичними даними протоколу помітки грошових купюр від 30.05.2011, на поверхню кожної купюри, було зроблено напис друкованими літерами «ЗАКУПКА ОСОБА_7», який під час освітлення джерелом ультрафіолетового випромінювання світиться світло-жовтим кольором ( т. 5 а.с. 85 - 100 );

-висновком судово-хімічної експертизи № 126 від 01.06.2011 року, відповідно до якої речовини рослинного походження зеленого кольору, яку 30.05.2011 року ОСОБА_13 збув під час оперативної закупівлі ОСОБА_23, має анатомо-морфологічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (в перерахунку на висушену речовину) становить об'єкт 1) 31,96 грам, 2) 29,13 грам, 3)28,57 грам - загальною вагою 89,66 грам ( т. 5 а.с. 104 - 106);

-висновком хімічної експертизи № 1258 від 24.06.2011 року, відповідно до якої на грошових купюрах в кількості 32 штуки номіналом по 50 гривень, які були виявлені на узбіччі дороги по вул. Леніна, с. Хометець Миргородського району, які при затриманні викинув гр. ОСОБА_29 та на зразках відрізків паперу - виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з яскравою люмінесценцією ясно-блакитного кольору та нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору) з яскравою люмінесценцією блакитного кольору у вигляді напису «ЗАКУПКА ОСОБА_7», співпадають між собою за визначеними фізико-хімічними властивостями та мають спільну родову належність ( т. 5 а.с. 108 - 116 )

-речовими доказами - поліетиленовим пакетом, в якому міститься наркотичний засіб «каннабіс» загальною вагою 89.66 грам, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів при УМВС України в Полтавській області, квитанція № 16/24 (т. 5 а.с. 128 - 129);

-фактичними даними протоколу обшуку від 30.05.2011 року, відповідно до якого в ОСОБА_7 вилучено грошові кошти в сумі 200 грн., на яких мається напис, що світиться люмінесцентним барвником «закупка ОСОБА_13»( т. 5 а.с. 162 - 163);

-протоколами допитів свідків на досудовому слідстві ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26;

-Постановою про проведення оперативної закупівлі від 12.05.20111 року, згідно якої проведення оперативних закупок доручено громадянам ОСОБА_73 під вигаданими даними ОСОБА_23, та гр. ОСОБА_74 під вигаданими даними ОСОБА_24.( т. 5 а.с. 50);

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшло підтвердження пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України, виходячи з наступного .

Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для процесуального провадження та підлягають доказуванню.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 р. з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п. 17), зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Сторона обвинувачення посилається як на прямі докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_7, що вказують на його причетність до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України на показання залегендованої особи свідка ОСОБА_23, показання свідків, що були понятим при проведенні оперативних закупівель - ОСОБА_31 та ОСОБА_32 та працівників міліції ОСОБА_33, ОСОБА_26

Під час судового розгляду свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32 не вказували на те, що вони бачили, в кого безпосередньо і де саме свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 придбали наркотичний засіб. Вони вказували на те, що свідок ОСОБА_23 та ОСОБА_24 відлучався від них та працівників міліції на деякий час, а потім повертався з пакунком з якоюсь рослинною речовиною і повідомляли, що цю речовину вони придбавали у ОСОБА_7 Гроші, які видавались свідкам ОСОБА_23 та ОСОБА_24 для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу, спеціальним барвником не помічались (крім останнього разу 30.05.2011 року).

Зважаючи, що по факту збуту наркотичних засобів ОСОБА_7 повинна бути заведена оперативно-розшукова справа та на досудовому слідстві повинен здійснюватись контроль за його незаконною діяльністю шляхом зняття інформації з каналів зв'язку, з роздруківкою розмов та відео спостереження, але на день розгляду даної кримінальної справи судом встановлено, що вказані засоби контролю не застосовувалися, показання понятих про те, що вони були впевнені, що залегендовані особи придбавали наркотичний засіб саме у ОСОБА_7 є необгрунитованими та такими, що не підтверджуються іншими доказами по справі, оскільки поняті пояснювали, що залегендовані особи зникали з їх поля зору та поверталась через деякий час, тому вони не бачили момент передачі наркотичного засобу ОСОБА_7 залегендованим особі під вигаданими прізвищами ОСОБА_23 та ОСОБА_24

Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 р. у ст. 5 передбачає можливість проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів для одержання доказів незаконної діяльності. Підстави проведення оперативної закупки визначаються Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність»та Кримінально-процесуальним кодексом України. Порядок проведення оперативної закупки визначається нормативним актом МВС, СБУ, погодженим з Генеральною прокуратурою України.

Статтею 4 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність»передбачено, що така діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини.

У статті 6 означеного Закону передбачено вичерпні підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності, зокрема це наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин тощо.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.

Приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів за відсутності підстав, передбачених у цій статті, - заборонено.

Всупереч цим вимогам, начальником ВБНОН УМВС України в Полтавській області ОСОБА_34 винесено постанову про проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів у ОСОБА_7, від 12.05.2011 року, що в подальшому була погоджена прокурором Полтавської області та затверджена начальником УМВС України в Полтавській області, з метою документування злочинної діяльності , пов'язаною із збутом наркотичних засобів, (т. 5 а.с. 50), без наведення жодних названих підстав, що давали право на їх проведення.

Здійснення оперативних закупівель наркотичних засобів - «каннабісу», було доручено особам під вигаданими іменами - ОСОБА_23 та ОСОБА_24, однак відомостей про згоду на проведення оперативних закупок указаних осіб, матеріали справи не містять.

Виходячи з вимог Інструкції про порядок проведення оперативної закупівлі та контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності, затвердженої наказом МВС України, СБУ, Державної податкової адміністрації України від 30.11.2001 року № 1065/307/482 (далі Інструкції), кількість оперативних закупівель, а також кількість речовин, що купуються, визначається в кожному конкретному випадку.

Згідно з п. 1.7 Інструкції, у постанові про проведення оперативної закупівлі зазначаються, зокрема, назва речовин, які закуповуються, їх кількість, загальна вартість.

Постанова про проведення оперативної закупівлі, від 12.05.2011 року таким вимогам не відповідає, зокрема в ній не зазначено, яка кількість наркотичного засобу буде закуповуватись у ОСОБА_7, чи буде він затримуватись під час закупівлі та період часу протягом якого здійснюватиметься закупівля.

У відповідності до п. 2.10 Інструкції, для проведення оперативної закупки використовуються грошові кошти МВС, СБУ та інші кошти. Їх отримання та використання здійснюється згідно з відомчими нормативними актами МВС та СБУ.

У той же час матеріали справи не містять документального підтвердження використання грошових коштів МВС чи СБУ при оперативній закупці наркотичних речовин у ОСОБА_7, зокрема відсутній корінець платіжного доручення, виданого відділом фінансово забезпечення УМВС області, що свідчить про видачу працівникам відділу БНОН розходів спеціального призначення для проведення оперативних закупок.

Згідно з п. 2.4 Інструкції, безпосередньо перед початком проведення оперативної закупівлі, за необхідності, виділені грошові кошти перераховуються, переписуються номери та серії купюр або робляться їх ксерокопії, про що складається акт, який підписується двома оперативними працівниками, а купюри, виділені для проведення закупівлі, крім того, можуть позначатися для контролю за їх рухом спецзасобами. Огляд таких грошових коштів здійснюється за участю двох понятих і оформлюється актом.

Однак, перед проведенням перших чотирьох оперативних закупок гроші барвником не помічалися, а після їх проведення обвинувачений ОСОБА_13 не затримувався, гроші у нього не вилучались, відповідні протоколи не складались.

За таких обставин, внаслідок порушення Інструкції, втрачена можливість достовірно підтвердити факт проведення оперативних закупок, що тлумачиться на користь обвинуваченого.

Як вбачається із даної постанови до СБНОН Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області надійшла оперативна інформація про те , що ОСОБА_13 займається збутом наркотичного засобу «каннабісу» за адресою свого проживання та в інших місцях його перебування.

Отже, працівники міліції володіли інформацією про те, що ОСОБА_13 збуває наркотичні засоби і на підставі даної інформації проведено оперативні закупівлі наркотичних засобів , але до матеріалів кримінальної справи не приєднано доказів, які свідчили б про те, що ОСОБА_13 збував наркотичні засоби не тільки залегендованим особам, і таке обвинувачення йому не пред'являлось.

Крім того, до матеріалів кримінальної справи не долучено доказів виділення коштів для проведення оперативних закупівель 22.05.2011 року, 23.05.2011 року та 30.05.2011 року із зазначенням номіналу, серії та номеру грошових купюр , та акту їх огляду , який складений за участю двох понятих та підписаний двома оперативними працівниками . Отже , по справі не з'ясовано порядок виділення з бюджету коштів на проведення закупівель наркотичних речовин у ОСОБА_7, що позбавляє суд можливості перевірити достовірність того , що залегендованим особам ОСОБА_23 та ОСОБА_24 вручені саме ті грошові кошти , тієї номінальної вартості , серії та номеру , які виділені з бюджету для проведення даної слідчої дії.

Викликає сумніви правомірність складання актів огляду покупця від 22.05.2011 року, 23.05.2011 року, оскільки вони складені в порушення вимог відомчої інструкції одним оперативним працівником (т. 2 а.с. 52, 61, 69, 77).

Також в порушення п. 2.5 Інструкції в протоколах огляду покупця не перелічено всі речі та предмети, що були у покупців перед проведення оперативної закупівлі, а тому з урахуванням часу протягом якого складалися вказані документи, колегія суддів приходить до переконання, що працівниками міліції не було здійснено та не могло бути забезпечено достовірного огляду закупного.

Також , в порушення вимог відомчої інструкції до матеріалів справи не долучено протоколи вилучення придбаних у ОСОБА_7 залегендованою особою наркотичних засобів, а натомість до матеріалів справи долучено протоколи оперативних закупівель від 22.05.2011 року, 23.05.2011 року та 30.05.2011 року, тобто документів , складання яких не передбачено відомчою інструкцією (т.2 а.с.55, 63,71,79,101)

Крім того, працівниками міліції після застосування 22.05.2011 року - двічі негласних агентів з метою закупівлі наркотичного засобу у ОСОБА_7 не було розпочато розслідування кримінальної справи по вказаному факту, а були знову застосовані ті ж негласні агенти і знову проведено оперативні закупівлі 23.05.2011 року - двічі.

Вказане не узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.06.1998 р. по справі «Тейксейра до Кастро проти Португалії», в пункті 36 якого Суд вказував, що використання негласних агентів повинно бути обмежено, а також повинні дотримуватися права людини, навіть у випадках боротьби з незаконним оборотом наркотиків. Основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Також Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2008 р., справа "Раманаускас проти Литви" зазначав, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55).

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним збуту наркотичних засобів підтверджується лише показаннями залегендованих осіб, один із яких на даний час помер, які під керівництвом працівників міліції здійснили у обвинуваченого п'ять закупівель наркотичного засобу ( двічі 22.05.2011 року, двічі 23.05.2011 року та 1 раз 30.05.2011 року), а поняті по даній справі особисто не бачили моменту передачі наркотичних засобів цим закупним.

Як встановлено в судовому засіданні, будь-які засоби контролю (аудиозапис чи відеозапис) не проводилися.

Зважаючи на те, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду справи не встановлено фактів збуту ОСОБА_7 наркотичних засобі іншим особам, крім залегендованих осіб, і таке обвинувачення йому не пред'являється, тому колегія суддів, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини по справі "К. проти Нідерландів" від 25.10.1989 р., приходить до висновку, що по даній справі обвинувачення ґрунтується лише на показаннях залегендованих осіб, які суд оцінює критично.

Так у пунктах 45, 46 вказаного рішення Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що хоча ст. 6 гарантує право на справедливий розгляд справи, вона не встановлює будь-яких правил, що стосуються допустимості доказів, тому це регулюється національним законодавством. Питання, що потребує відповіді, полягає у тому, чи було справедливим розгляд в цілому, включаючи спосіб отримання доказів. Конвенція не перешкоджає тому, щоб відноситися з довірою до таких джерел, як анонімні інформатори, на наступному етапі розгляду або коли це виправдано характером злочину. Але наступне використання цих показів в суді для обґрунтування обвинувального вироку - інша справа. Використання тайних агентів повинно бути заборонено і міри відмови від них прийняті навіть по справах, які стосуються боротьби проти наркоторгівлі. Із вимог справедливого суду по статті 6 витікає, що суспільні інтереси в боротьбі проти наркоторгівлі не можуть виправдати використання доказів, отриманих внаслідок провокацій міліції.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та п.1 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому суд не бере до уваги показання залегендованої особи ОСОБА_23 щодо причетності ОСОБА_7 до збуту наркотичних засобів.

Відповідно до п. 2.7 Інструкції відразу після проведення оперативної закупівлі придбані товари, предмети та речовини вилучаються оперативним працівником, про що ним складається протокол, до якого заносяться свідчення особи (без розкриття відомостей про неї), яка здійснила закупівлю. Закуплені (вилучені) товари, предмети та речовини упаковуються, опечатуються печаткою органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції і, у разі необхідності, із супровідним листом, підписаним керівником цього органу (підрозділу), направляються на дослідження, проведення експертизи та для використання в подальших оперативно-розшукових заходах.

У порушення зазначених вимог закону в кожному випадку оперативними працівниками СБНОН після проведення оперативних закупівель складалися не протоколи вилучення, а протоколи оперативної закупки, в яких зазначено, що добровільно видане було поміщено в поліетиленовий пакет, горловина даного пакету обв'язана ниткою, скріплено паперовою біркою з пояснювальним текстом, мастичною печаткою та підписами понятих.

При цьому в протоколах не зазначено номер печатки, чи прошивався пакет, як саме, чи прикріплювалася до місця зав'язування супровідна і з яким написом тощо.

Суд вважає, що такий порядок вилучення не можна вважати надійним способом забезпечення збереження цілісності упаковки, тому не позбавляв можливості стороннього доступу до вилученого, що також є порушенням вимог Інструкції.

Так відповідно до протоколу оперативної закупки від 30.05.2011 року закупний ОСОБА_23 добровільно видав працівникам міліції чорний полімерний пакет, в якому знаходилася суха подрібнена речовина зеленого кольору.

Разом з тим на дослідження експерту відповідно до висновку експертизи № 126 від 01.06.2011 року (т. 2 а.с. 104-зворот) надано на дослідження чорний полімерний пакет в якому знаходяться 3 (три) поліетиленових пакети з речовиною рослинного походження.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_31 не змогли вказати, чи при оперативній закупці 30.05.2011 року в пакеті знаходилася подрібнена речовина, чи три пакети з подрібненою речовиною.

В судовому засіданні не представилося можливим дослідити вищевказані речові докази, в зв'язку з їх відсутністю.

Таким чином мається невідповідність даних, щодо упаковки речовини рослинного походження в протоколі оперативної закупки та направлених на експертизу зразків. Тому колегія суддів не може прийняти як належний доказ протокол оперативної закупки від 30.05.2011 року.

Колегія суддів констатує, що протоколи огляду покупців (закупних) з приводу часу їх складання носять характер підробок, так як час що пройшов з моменту складання протоколу огляду покупця і до часу, коли цей покупець повертався до автомобіля вже із придбаним наркотичним засобом становить в трьох випадках 10 хвилин, в одному 20 хвилин, а в одному взагалі 5 хвилин, це при тому, що на саме заповнення цього протоколу з урахуванням часу необхідного для роз'яснення прав понятим та огляду закупного, необхідно витратити 5-10 хвилин. Крім того закупний, ще повинен підти придбати наркотичний засіб та повернутися з ним назад. При цьому поняті вказували, що закупні були відсутні кожного разу не менше 10-15 хвилин.

Вказане свідчить, що час зазначений в протоколах огляду покупця не відповідає дійсному часу проведення ціє дії, що є додатковою підставою для визнання цих документів неналежними доказами.

Не можуть бути прийняті до уваги як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 висновки судово-хімічних експертиз №№ 122 - 126 від 01.06.2011 року (т. 5 а.с. 57-59, 65-67, 73-75, 81-83, 104-106), оскільки об'єкти, надані на дослідження експертам, зібрані з порушенням законодавства.

Речові докази по справі в судове засідання не доставлені, так як згідно акту, що мається в матеріалах справи є знищеними, тому не можуть бути прийняті колегією суддів, як доказ вини ОСОБА_7, так як безпосередньо судом не досліджувалися.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що кримінальна справа за вищевказаними п'ятьма епізодами збуту ОСОБА_7 наркотичних засобів вже направлялася на розгляд Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. В ході судового розгляду даної кримінальної справи прокурор, що підтримував державне обвинувачення відмовився від обвинувачення відносно ОСОБА_7 за чотирма епізодами збуту, які мали місце 22.05.2011 року та 23.05.2011 року.

15 лютого 2012 року ОСОБА_13 був визнаний винним за ст. 307 ч. 2 КК України (епізод збуту 30.05.2011 року) та засуджений до позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна.

За результатами розгляду вказаної кримінальної справи колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ 15 травня 2012 року вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.02.2012 року скасовано, кримінальну справу направлено прокурору Миргородської міжрайонної прокуратури для організації додаткового розслідування.

В ході цього судового розгляду колегією суддів встановлено, що недоліки досудового слідства по даному кримінальному провадженню, що були зазначені вищевказаною ухвалою апеляційного суду в повній мірі виконані не були, протиріччя не усунуті. Натомість вказане кримінальне провадження на цей раз вже по п'яти епізодах злочинної діяльності, що ґрунтується на доказах отриманих в порядку КПК 1960 року, в тому числі і по епізодах злочинної діяльності по яких прокурор відмовився від обвинувачення, знову надійшли до суду.

Колегія суддів констатує, що ті обставини які слугували підставою для відмови прокурора від обвинувачення по 4-х епізодах збуту наркотичних засобів не змінилися, підтвердженням цього, є приведені вище докази.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при судовому розгляді не доведено факт придбання, зберігання, виробництва та виготовлення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, а відтак обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, не знайшло свого доказового підтвердження.

Таким чином, суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_7 за відсутністю події злочину по епізодах незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу «каннабсу» залегендованим особам під вигаданими іменами ОСОБА_23 та ОСОБА_24

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 337 КПК України, під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження прокурор не скористався своїм правом змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового слідства в обвинувальному акті:

- по епізоду від 22.05.2011 року о 14 годині 30 хвилин за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів;

- по епізоду від 22.05.2011 року о 15 годині 10 хвилин за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення, зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинених повторно;

- по епізоду від 23.05.2011 року о 17 годині 50 хвилин за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення, зберігання з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчинених повторно

- по епізоду від 23.05.2011 року о 18 годині 30 хвилин за ч.2 ст.307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення, зберігання з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчинених повторно

- по епізоду від 30.05.2011 року о 16 годині за ч.2 ст.307 КК України - незаконне виробництво, виготовлення, зберігання з метою збуту та збуті психотропних речовин, вчинених повторно не доводять участь обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_13 таким чином, суд приходить до висновку, що його за ч. 2 ст. 307 КК України слід виправдати.

Дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження в суді з наступних підстав.

Так свідок ОСОБА_23, даючи показання в суді вказував більш менш детально лише про проведення закупки яка мала місце 30.05.2011 року, зазначаючи, що наркотичний засіб він придбавав у ОСОБА_7 поблизу будинку культури, при цьому вказував, що з ОСОБА_7 була ще одна особа, яка передавала наркотичний засіб, і якій він віддавав гроші в сумі 1800 грн. з приводу інших епізодів збуту згадав лише, що ще двічі брав участь у закупках, проте місце де було здійснено ним придбання наркотичних засобів у ОСОБА_7 кількість наркотичного засобу та суми коштів, за які він придбавав наркотичні засоби пригадати не зміг. Вказував, що придбану «коноплю» здавав працівникам міліції, розписувався у якихось документах;.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 підтвердив ту обставину, що він був понятим при проведенні оперативних закупок у ОСОБА_7, зазначив, що дійсно в травні 2011 року протягом кількох днів двоє чоловіків-закупних направлялися працівниками міліції з грошовими коштами в с. Хомутець Миргородського району та приносили якісь пакунки, згортки з наркотичними засобами-коноплею, говорили, що придбавали їх у ОСОБА_7, хоча він як понятий не бачив куди ходили закупні і чи дійсно цей наркотичний засіб придбавався у останнього, не пам'ятає самих закупних, як відбувався процес мічення грошових коштів, деталі кожного епізоду закупок, дії працівників міліції після закупки, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні дав показання стосовно часу, кількості та процедури закупок. Зазначив, що він був понятим при трьох закупках - 22, 23, 30 травня 2011 року. При кожній закупці був свідком того, як працівники міліції в райвідділку помітили грошові купюри номіналом 10, 50 грн. спеціальною фарбою, потім разом з ним та іншим понятим ОСОБА_32 їздили в с. Хомутець. Там, кожен із закупних, отримавши гроші, кудись ходили, потім поверталися без грошей, зі згортками чи пакунками з коноплею, працівники міліції обшукували їх кишені. Процесуальні документи були складені в автомобілі, там же понятий їх і підписував. Більш детальних обставин процедури закупок не пам'ятає. Вказав, що не бачив особисто куди ходили закупні;

Свідок ОСОБА_33 в суді пояснив, що станом на 2011 рік працював у Миргородському МРВ на посаді о/у БНОН, 30.05.2011 року брав участь в затриманні ОСОБА_7, що мало місце в центрі села Хомутець Миргородського району. всією операцією керував тодішній керівник ОСОБА_27, пам'ятає, що поступила інформація від ОСОБА_27 про збут наркотиків ОСОБА_36 про суть проведених раніше закупівель знає небагато з розповідей ОСОБА_27, в підготовці документів участі не брав. 30.05.2011 року затримував ОСОБА_29, що був з ОСОБА_7. ОСОБА_29 втікаючи викинув гроші за паркан. В ОСОБА_7 на той час грошей не було.

Крім того колегія суддів вважає необхідним констатувати наступне.

З даних здобутих в ході судового розгляду встановлено, що гроші за наркотичні засоби придбані агентом ОСОБА_23 30.05.2011 року в сумі 1600 грн. були вилучені у ОСОБА_29. При цьому свідок ОСОБА_33 вказував, що грошей у ОСОБА_7 не було.

Згідно протоколу общуку ОСОБА_7 від 30.05.2011 року в останнього в кишенях було виявлено та вилучено 200 грн. грошових коштів з поміткою «закупка ОСОБА_13». В судовому засіданні ОСОБА_13 пояснив, що вказані гроші йому підкинули працівники міліції, тому на його руках не було слідів люмінесцентної фарби. Вказав, що всі гроші були у ОСОБА_37

В судовому засідання поняті, що були при вказаній слідчій дії допитані не були, прокурором не надано доказів на спростування вказаної обставин, з урахуванням того, що апеляційний суд Полтавської області при розгляді цієї справи 15 травня 2012 року повертаючи справу на додаткове розслідування акцентував увагу органів досудового слідства на цю проблему, про те останніми вказана невідповідність усунута не була, колегія суддів вважає необхідним всі сумніви тлумачити на користь обвинуваченого, в зв'язку з чим протокол обшуку ОСОБА_7 від 30.05.2011 року в ході якого у нього було вилучено помічені грошові кошти в сумі 200 грн. слід визнати неналежним доказом.

Твердження сторони обвинувачення про продаж саме ОСОБА_7 наркотичних засобів закупному ОСОБА_23 ґрунтується лише на показаннях цього закупного, хоча грошові кошти були саме у ОСОБА_37, на руках ОСОБА_7 слідів люмінесцентної фарби немає, участь і роль ОСОБА_37 в ході продажу наркотичних засобів не встановлена, належність цих наркотичних засобів також не встановлена, тому на переконання колегії суддів немає підстав вважати, що наркотичні засоби 30.05.2011 року ОСОБА_23 продавав саме ОСОБА_13

Таким чином, матеріали проведених оперативних закупівель наркотичних засобів не можуть достовірно та беззаперечно підтверджувати факт збуту ОСОБА_7 «каннабісу» та його прямого умислу на указане діяння.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що Конвенцією не заборонено використовувати на стадії попереднього розслідування такі джерела, як анонімні інформатори, якщо це виправдано характером злочину. Однак використання надалі таких джерел інформації судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним тільки в тому разі, коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживань, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями (див. рішення від 26 жовтня 2006 р. у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00, п. 135; рішення від 6 вересня 1978 р. у справі «Клаас та інші проти Німеччини», №?15473/89, пункти 5256). Хоча зростання рівня організованої злочинності й потребує адекватного реагування, право на справедливий судовий розгляд справи, зокрема на належне здійснення правосуддя, поширюється на всіх осіб незалежно від тяжкості вчинених ними злочинів. Гарантування права на справедливе здійснення правосуддя є однією з правових основ демократичного суспільства; ігнорування цього права не може виправдати поставлену мету (див. рішення від 17 січня 1970 р. у справі «Делькур проти Бельгії», № 2689/65 , п. 25).

Якщо діяльність негласних агентів усе ж можлива за наявності чітких обмежень та гарантій від зловживань, використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи (див. зазначені рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», пункти 35, 36; «Худобін проти Росії», п. 128; рішення від 15 грудня 2005 р. у справі «ОСОБА_8 проти Росії», № 53203/99, пункти 46, 47).

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на субєкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (див. зазначене рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», п. 38; з метою протиставлення див. ухвалу від 7 вересня 2008 р. щодо неприй нятності справи «Юрофінаком»проти Франції», № 58753/00).

У випадку, коли підсудний заявляє про підбурювання його до вчинення злочину, національний суд повинен ретельно перевірити матеріали кримінальної справи, оскільки з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції всі докази, отримані внаслідок підбурювання з боку поліції, мають визнаватися недопустимими. Дотримання цього принципу особливо важливе, якщо оперативно-розшуковий захід було проведено без достатньої правової підстави чи належних гарантій недопущення зловживань (див. зазначене рішення у справі «Худобін проти Росії», пункти 133135).

Із матеріалів справи убачається, що усі оперативні закупки проводились 5 разів, а саме: двічі 22.05.2011 року, двічі 23.05.2011 року та 30.05.2011 року, за ініціативою агентів міліції. При цьому кожного разу працівники міліції мали змогу припинити правопорушення, однак цього не робили. Для проведення оперативних закупок залучались одні і ті ж поняті, при чому один з них ( ОСОБА_38.) - нині діючий працівник міліції, проходив стажування в міліції, так як мав намір туди працевлаштуватися, тому не може вважатися сторонньою особою у розумінні ст. 127 КПК України 1960 року.

Жодних відомостей про виготовлення з метою збуту та збут ОСОБА_7 наркотичних речовин іншим крім агентів міліції особам, матеріали справи не містять, тому не можна вважати доведеним, що від його дій настали суспільно-небезпечні наслідки.

Навпаки, ОСОБА_13 не був раніше жодного разу судимий, до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів не притягувався.

За викладених обставин у суду відсутні жодні причини вважати, що без втручання міліції було б учинено незаконне виготовлення з метою збуту та збут наркотичних засобів , у зв'язку з чим дії агентів, які придбали у ОСОБА_7 наркотичний засіб «каннабіс» , слід визнати такими, що спровокували кримінальну діяльність, що за інших обставин могли б і не відбуватися та суспільним інтересам не можна виправдати використання доказів, здобутих, шляхом підбурювання з боку міліції.

Тому, враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини від 09.06.1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», суд не приймає до уваги в якості доказів матеріали оперативних закупок психотропних речовин у ОСОБА_7 із мотивів недопустимості.

З цих же міркувань не приймаються до уваги в якості доказів і показання оперативних працівників міліції ОСОБА_39, та слідчого ОСОБА_26 які не були очевидцями збуту наркотичних засобі ОСОБА_7

Інші зазначені у справі докази обвинувачення не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, вина ОСОБА_7 у придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів не доведена, тому за ч.2 ст.307 КК України його необхідно виправдати.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_13 22.04.2013 року близько 20 год. 30 хв., будучи раніше судимим за хуліганство, перебуваючи у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області по вул. Леніна, зустрів потерпілого ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_35 рухався на мотоциклі. Обвинувачений ОСОБА_13, будучи особою, раніше судимою за хуліганство, безпричинно, будучи в громадському місці, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, умисно та грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, у присутності інших громадян штовхнув мотоцикл, на якому знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_35, внаслідок чого ОСОБА_4 утратив керування ним та здійснив наїзд на шиферний паркан навколо садиби ОСОБА_40 (АДРЕСА_8), при цьому ОСОБА_4 ударився головою об паркан. Після цього ОСОБА_13, продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до ОСОБА_4 та почав бити останнього кулаками по шолому, що був одягнений на голові ОСОБА_4, а після пошкодження шолому наніс ним не менше п'яти ударів по голові потерпілого, чим заподіяв йому ЛЕГКІ тілесні ушкодження у вигляді: синця, розташованого на внутрішній поверхні середньої третини правого стегна; саден, розташованих у ділянці вилиці зліва, на передній поверхні середньої третини правого стегна, на передній поверхні нижньої третини правої гомілки.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 25.11.2013 року близько 22 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_13, перебуваючи у приміщенні бару «Ліван» по вулиці Декабристів, 1, в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, зустрів потерпілого ОСОБА_3 та вирішив учинити розбійний напад з метою заволодіння майном вказаної особи. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_13 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дочекавшись, коли ОСОБА_41 вийде з приміщення бару, пішов вслід за ним та застосував до потерпілого ОСОБА_3 фізичне насильство, небезпечне для його життя та здоров'я,нанісши потерпілому удари (не менше шести) кулаками рук по голові та обличчю та тулубу, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; перелому верхньої щелепи з правостороннім гемосинусом; синця навколо правого ока; саден, які розташовані в ділянці правого тім'яного; бугра в області лівого тім'яного бугра, на правій стінці носа, на верхній губі, справа, на верхній губі в середній частині; крововиливу в склеру правого ока. Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, ОСОБА_13 обшукав кишені куртки потерпілого та відкрито заволодів знайденими грошовими коштами в сумі 30 грн., належними ОСОБА_3, після чого залишив місце події, розпорядившись зазначеними грошовими коштами на власний розсуд.

Крім цього, згідно обвинувального акту та матеріалів досудового розслідування, обвинувачений ОСОБА_13, продовжуючи свою злочинну діяльність, 21.04.2014 року близько 02 год. 00 хв., будучи раніше судимим за хуліганство, у співучасті із обвинуваченим ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у відповідь на образу, що на їх думку мала місце з боку потерпілого ОСОБА_1, близько 21:00 год. 20.04.2014 року у кафе в с. Хомутець Миргородського району, тобто використовуючи незначний привід, маючи на меті продемонструвати свою перевагу над ним та його сім'єю та таким чином самоствердитись, вирішили спільно вчинити умисне вбивство останнього з використанням вогнепальної зброї.

З цією метою ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_10, заздалегідь взявши із собою вогнепальну зброю невстановленого зразка, точну кількість якої та місцезнаходження досудовим розслідуванням не встановлено, прибули до домоволодіння подружжя ОСОБА_1, яке розташоване по вул. Леніна, 164-А у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, та діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі законних володільців, незаконно проникли на огороджену парканом територію володіння (двору) цього подружжя, а саме без дозволу власників (володільців) уночі проникли на їх земельну ділянку за вказаною адресою й почали чекати, доки на гавкіт собаки з будинку вийде господар.

Першою з будинку на ґанок, почувши гавкіт собаки, вийшла потерпіла ОСОБА_42 Реалізуючи спільний із ОСОБА_7 злочинний умисел, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моральності, ОСОБА_10 здійснив із відстані близько трьох метрів один постріл із вогнепальної зброї невстановленого зразка у нижню праву кінцівку цієї потерпілої, яка після отримання тілесних ушкоджень сховалася в будинку. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_10, що діяв у співучасті із ОСОБА_7, потерпілій ОСОБА_2 спричинено згідно висновку судово-медичної експертизи №175 від 12.06.2014 року тілесне ушкодження у вигляді вогнепального поранення верхньої третини правої гомілки, яке за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Коли на постріли з будинку на ґанок вийшов потерпілий ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_13 за попередньою змовою з ОСОБА_10, продовжуючи поєднані єдиним умислом злочинні дії, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_1 та бажаючи їх настання, безпричинно, використовуючи незначний привід, тобто з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моральності, здійснили з відстані близько 10 - 20 метрів не менше ніж по два постріли, кожен із невстановленої вогнепальної зброї, у ОСОБА_1, влучивши в його тулуб та нижні кінцівки.

При цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не довели спільний злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_1, до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки останній сховався до будинку, а спричинені ними тілесні ушкодження не призвели до його смерті через невраження життєво важливих органів за сприятливих обставин.

У результаті злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_1 спричинено згідно висновку судово-медичної експертизи № 174 від 13.06.2014 року тілесні ушкодження: скалковий перелом середньої нижньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення; скалковий перелом акроміального кінця правої ключиці, із зміщенням; вогнепальні поранення на задній поверхні грудної клітини справа, по середньо-лопаткової лінії, на рівні верхнього краю лопатки; на задній поверхні грудної клітини справа, по передньо-підпахвовій лінії, на рівні 3-4 ребер; у підпахвовій ділянці, в передній та задній її частині, на зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; на зовнішній поверхні верхньої середньої третини правого стегна, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеню, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_10 також був порушений спокій та відпочинок жителів с. Хомутець Миргородського району Полтавської області.

Вказані дії обвинувачених, як вчинені в ідеальній сукупності органи досудового слідства кваліфікували за ч. 1 ст. 27 та ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення у співучасті до володіння осіб; за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, а відносно ОСОБА_7 як особою, раніше судимою за хуліганство, із застосуванням вогнепальної зброї; за ч. 2 ст. 15 та п.п. 7,12 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_1, вчинений за попередньою змовою групою осіб, із хуліганських мотивів.

Однак колегією суддів в ході судового розгляду встановлено, що викладені в обвинувальному акті обставини справи не відповідають фактичним даним.

В ході судового розгляду колегією суддів встановлено наступне.

20 квітня 2014 року, близько 21 години між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_7 в барі «Бахмат», що с. Хомутець Миргородського району, на ґрунті неприязних відносин один до одного виникла словесна сварка, що переросла в бійку, в ході якої кожен наносив один одному удари в область голови. В результаті чого як в потерпілого, так і в обвинуваченого був порваний одяг та малися синці на обличчі. Вказана бійка була припинена друзями потерпілого, після чого обвинувачений ОСОБА_13 пішов із кафе, пригрозивши потерпілому прийти до нього додому та спалити його хату.

Цього ж дня, обвинувачений ОСОБА_13, маючи на меті помститися потерпілому ОСОБА_1 за своє побиття, знаючи, де він проживає, вирішив вбити потерпілого ОСОБА_1 за місцем його проживання, використовуючи при цьому обріз вогнепальної рушниці невстановленого зразка.

Готуючись до реалізації вказаного замислу, спрямованого на вбивство потерпілого ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_13 для полегшення його виконання вирішив залучити до цих дій свого товариша - обвинуваченого ОСОБА_10, якого не повідомив про дійсність своїх намірів, переконав піти в домогосподарство за місцем проживання родини ОСОБА_1, де з використанням гладкоствольної вогнепальної зброї, що малася в цих обвинувачених, вчинити постріли резиновими кулями по подружжю ОСОБА_1, тим самим помститися ОСОБА_1 за своє побиття.

Обвинувачений ОСОБА_10, не знаючи і не здогадуючись про дійсні наміри обвинуваченого ОСОБА_7 вбити потерпілого ОСОБА_1, погодився допомогти ОСОБА_7 помститися потерпілому ОСОБА_1 шляхом здійснення пострілів з гладкоствольної вогнепальної зброї набоями травмуючої дії по цьому потерпілому чи його дружині для спричинення їм легкої тяжкості тілесних ушкоджень.

В подальшому 21.04.2014 року, близько 01 год. 30 хв. обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_10 за місцем проживання останнього в АДРЕСА_2 Миргородського району взяли одноствольний обріз гладкоствольної рушниці невстановленого зразка з прикріпленою до нього «лазерною указкою», а в невстановленому в ході досудового слідства та судового розгляду місці - двохствольну мисливську рушницю невстановленого зразка, взявши не менше шести набоїв до цієї зброї, двоє із яких були споряджені резиновими кулями травмуючої дії, а решта свинцевим шротом діаметром близько 9 мм. проникаючої дії, з якими пішли до домоволодіння подружжя ОСОБА_1, що розташоване по вул. Леніна, 164-А у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, де зайшли на подвір'я та стали чекати, коли на гавкіт собак вийде хтось із подружжя. При цьому, обвинувачений ОСОБА_10 мав при собі двоствольну мисливську гладкоствольну рушницю невстановленого зразка, заряджену набоями, спорядженими гумовими кулями травмуючої дії, які мав намір використати для нанесення легкої тяжкості тілесних ушкоджень тому з подружжя, хто вийде першим із будинку, а обвинувачений ОСОБА_13 - одноствольний обріз гладкоствольної рушниці невстановленого зразка, з прикріпленою до нього «лазерною указкою», маючи при собі набої, споряджені свинцевим шротом діаметром близько 9 мм. проникаючої дії, які мав намір використати для вбивства потерпілого ОСОБА_1

Реалізуючи свій умисел на спричинення легкої тяжкості тілесних ушкоджень тому із подружжя ОСОБА_1, хто вийде першим із будинку, обвинувачений ОСОБА_10, тримаючи зброю в руках, сховався за рогом будинку. Коли на вулиці ввімкнулося світло, відчинилися двері і на поріг вийшла потерпіла ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_10, вийшов із-за рогу будинку, тримаючи рушницю на рівні поясу, спрямував її в сторону потерпілої ОСОБА_2 та здійснив один постріл в нижню праву кінцівку цієї потерпілої, в результаті чого потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді вогнепального поранення верхньої третини правої гомілки, після чого з місця вчинення злочину зник.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_13, реалізуючи свій замисел на вбивство потерпілого ОСОБА_1, розуміючи, що дії ОСОБА_10 спровокують цього потерпілого вийти з будинку, сховався на господарській частині території двору та став чекати, коли це станеться.

Коли потерпілий вимкнув світло на вулиці та вийшов із будинку, обвинувачений ОСОБА_13, маючи на меті позбавити життя потерпілого ОСОБА_1, став прицільно здійснювати в його сторону постріли набоями зі шротовим зарядом проникаючої дії, використовуючи при цьому «лазерну указку» за допомогою якої здійснював пошук потерпілого в темряві, при цьому, влучив в потерпілого не менше 3-х разів, спричинивши потерпілому ОСОБА_1 скалковий перелом середньої нижньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення; скалковий перелом акроміального кінця правої ключиці, із зміщенням; вогнепальні поранення на задній поверхні грудної клітини справа, по середньо-лопаткової лінії, на рівні верхнього краю лопатки; на задній поверхні грудної клітини справа, по передньо-підпахвовій лінії, на рівні 3-4 ребер; у підпахвовій ділянці, в передній та задній її частині, на зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; на зовнішній поверхні верхньої середньої третини правого стегна, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

При цьому обвинувачений ОСОБА_13 не довів злочинний умисел, направлений на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_1, до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки останній сховався до будинку, а спричинені ними тілесні ушкодження не призвели до його смерті через невраження життєво важливих органів за сприятливих обставин.

Оцінивши зібрану та перевірену в судовому засіданні сукупність доказів, колегія суддів приходить до твердого переконання про неправильність кваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 по вказаному епізоду злочинної діяльності за ст. 27 ч. 1, 162 ч. 1, 296 ч. 4, ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 7, 12 КК України, тому він підлягає виправданню за ст. 27 ч.1, 162 ч.1, 296 ч.4 КК України, а його дії, кваліфіковані органами досудового слідства за ст.15 ч. 2, ст. 115 ч. 2, п.п. 7,12 КК України, підлягають перекваліфікації на ст. 15 ч. 2, 115 ч. 1 КК України.

Крім того, колегія суддів приходить до твердого переконання, що і дії обвинуваченого ОСОБА_10 органами досудового слідства кваліфіковані неправильно за ст. 27 ч. 1, 162 ч. 1, 296 ч. 4, ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 7,12 КК України, а тому його слід виправдати за ст. 27 ч.1, 162 ч.1, 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п.п. 7,12 КК України, а його дії, кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 296 ч. 4 КК України, підлягають перекваліфікації на ст. 125 ч. 2 КК України.

До вказаного висновку колегія суддів приходить виходячи з наступного.

Кваліфікуючи дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за ст. 27 ч. 1, 162 ч. 1 КК України, як незаконне проникнення у співучасті до володіння осіб, органи досудового слідства виходили з того, що відомості про цей злочин можуть бути внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування слідчим чи прокурором без заяви потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що саме 14.08.2014 року на підставі самостійного виявлення слідчим кримінального правопорушення, у т.ч. під час досудового розслідування, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, були внесені відомості про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12012180260000324 від 27.12.2012 року було встановлено, що 21.04.2014 року, близько 02 години ночі ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_10, всупереч волі законних володільців, незаконно проникли на огороджену територію володіння подружжя ОСОБА_1, що в АДРЕСА_4. Правова кваліфікація за ст. 27 ч. 1, ст. 162 ч. 1 КК України.

Згідно ч.1 ст. 477 КПК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного звинувачення, тобто до тих кримінальних проваджень, що можуть бути розпочаті лише на підставі заяви потерпілого, при цьому посилання в дужках до вказаної статті на обтяжуючі обставини, не роблять цей вид злочину таким, що може бути розпочатий слідчим чи прокурором.

До такого висновку колегія суддів приходить, виходячи з наступного.

Колегія суддів констатує, що ця норма закону містить кілька пунктів, у яких визначено види кримінальних правопорушень, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення. Зокрема, у пункті першому йдеться про ряд статей КК України, у тому числі і частину першу статті 162 КК України, кримінальне провадження за якими за відсутності обтяжуючих обставин здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого.

Доктринально, законодавчо та в судово-слідчій практиці термін «обтяжуючі обставини» використовується у двох значеннях як комплексне поняття: обставини, що передбачені у статтях Особливої частини КК як ознаки складу злочину, які впливають на його кваліфікацію, тобто «кваліфікуючі» ознаки складу злочину, передбачені у диспозиції відповідної статті; а також обтяжуючі обставини, які не позначаються на кваліфікації вчиненого, а впливають виключно на обрання судом відповідного виду та розміру покарання зазначені у частині першій статті 67 КК.

Граматичний та системно-структурний аналіз, юридична техніка приписів у статті 477 КПК свідчать про таке.

Пункт 1 частини першої статті 477 КПК передбачає спочатку вказівку на певну частину і статтю Особливої частини КК, тобто визначається за якою нормою кваліфікується діяння, а потім у дужках розкриваються ознаки того складу злочину, який у цій частині статті передбачений. Частина перша статті 162 КК України в своїй диспозиції передбачає склад злочину без кваліфікуючих ознак.

У пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті стосовно певних складів злочинів закон прямо передбачає окремі види кваліфікуючих ознак, визначених саме в статтях Особливої частини КК обтяжуючими обставинами (наприклад, частина друга статті 126, статті 185, 186, 189, 190, 191 КК), наявність яких унеможливлює здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Ці ознаки не співвідносяться з частиною першою статті 67 КК.

Також у пункті 3 частини першої статті 477 КПК використовується поняття «особливо обтяжуючі обставини», що не є складовою призначення покарання.

Крім того, в статті 477 КПК в цілому законодавець використав перелік норм лише Особливої частини КК, а посилання на Загальну частину цього Кодексу, зокрема статтю 67 КК, немає.

Наведене свідчить про те, що викладене законодавцем у статті 477 КПК застереження у дужках щодо обтяжуючих обставин при вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, стосується викладених у диспозиції статті Особливої частини КК кваліфікуючих ознак конкретного правопорушення, тому кримінальне провадження за ст. 162 ч. 1 КК України може бути розпочате лише за заявою потерпілого.

Наявні в матеріалах справи письмові документи, в тому числі і заяви потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять вимоги про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 162 ч. 1 КК України, таким чином маються процесуальні перешкоди для початку кримінального провадження за ст. 162 ч. 1 КК України у формі приватного звинувачення, а тому всі проведені в цій частині обвинувачення процесуальні дії не мають юридичних наслідків, не можуть бути враховані при постановленні вироку, так як вчинені поза визначеним КПК процесуальним порядком, що на переконання колегії суддів є підставою для виправдання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за ст. 27 ч.1, 162 ч.1 КК України.

Кваліфікуючи дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 7, 12 КК України, та за ст. 296 ч. 4 КК України, органи досудового слідства виходили з того, що замах на життя потерпілого ОСОБА_1 ці обвинувачені вчинили за попередньою змовою між собою, обоє здійснювали постріли в цього потерпілого, при цьому діючи з хуліганських мотивів, використовуючи як привід для вбивства малозначний привід - факт бійки між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_7, що мав місце за декілька годин до замаху на вбивство в центрі села, а також те, що поведінка обвинувачених, які при вчиненні злочину застосовували вогнепальну зброю здійснюючи постріли в потерпілих ОСОБА_1 в межах села, свідчить про те, що вони порушували громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, використовуючи при цьому вогнепальну зброю.

Колегія суддів констатує, що в ході судового розгляду здобуто достатньо беззаперечних доказів, які свідчать про непричетність обвинуваченого ОСОБА_10 до замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1, вчиненого з хуліганських мотивів за попередньою змовою групою осіб.

В ході судового розгляду обвинувачені не давали свідчень з приводу цього інкримінованого їм органами досудового слідства кримінального правопорушення, відповідно до ст. 63 Конституції України.

Невизнання вини обвинуваченими чи відмова від дачі показань цими обвинуваченими в порядку ст. 63 КК України, є їх правом та способом захисту, а тому не може бути розцінена колегією суддів як фактична причетність чи винність їх в інкримінованому злочині.

Відмова від дачі показань обвинуваченими в даному випадку позбавляє можливість колегію суддів визначити направленість умислу кожного із обвинувачених на підставі їх суджень з приводу інкримінованих цим обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Про направленість умислу в даному випадку буде вказувати поведінка обвинувачених до, під час та після подій ночі з 20.04.2014 року на 21.04.2014 року, що мала місце в с. Хомутець Миргородського району.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 року, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК) умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

Однак такі докази попередньої змови групи осіб на умисне вбивство ОСОБА_1 в ході судового слідства не встановлені і по справі відсутні.

З показань в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що постріли в нього із зброї здійснював лише сам ОСОБА_13, який переміщаючись по території господарського двору, цілився в нього за допомогою «лазерної указки». Постріли відбувалися з тих місць де кричав ОСОБА_13 Він чув як по території двору пересувався цей обвинувачений, крім того він спілкувався лише з ним, не чув, щоб ОСОБА_13 давав комусь якісь команди, чи хтось йому вказував, що робити. Потерпілий не бачив іншого стрілка, і впевнений, що в нього стріляв лише сам обвинувачений ОСОБА_13 Показання, дані ним в якості потерпілого під час слідчого експерименту від 30.05.2014 року, за участю потерпілого ОСОБА_1, в ході якого він стверджував, що по ньому стріляло двоє осіб, потерпілий не підтримав, категорично вказав, що вважав і вважає, що по ньому стріляв лише сам ОСОБА_13

Фактично в матеріалах справи немає жодного доказу, про те, що ОСОБА_10 стріляв у потерпілого ОСОБА_1, крім вищевказаного слідчого експерименту. Виходячи з того, що в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 свої показання в ході слідчого експерименту, в тій частині, що постріли в нього здійснював обвинувачений ОСОБА_10, не підтримав, колегія суддів не вбачає підстав для покладення в основу обвинувачення ОСОБА_10 цієї слідчої дії.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, а саме медичної документації на ім'я ОСОБА_1, висновків судово-медичних експертиз вбачається, що пошкодження у потерпілого ОСОБА_1 були саме від шротового заряду. Ні в ході досудового слідства, ні в ході судового розгляду не було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 стріляв набоями, спорядженими шротовим зарядом (картеччю). Навпаки, як в ході досудового слідства, так і в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_10 стріляв набоями, спорядженими резиновими кулями.

Отже, саме обвинувачений ОСОБА_13 приймав безпосередню і самостійну участь у стрільбі по потерпілому ОСОБА_1, в ході якої умисно, з метою позбавлення його життя, завдав цьому потерпілому тілесні ушкодження, у вигляді скалкового перелому середньої нижньої третини лівої малогомілкової кістки без зміщення; скалкового перелому акроміального кінця правої ключиці, із зміщенням; вогнепальних поранень на задній поверхні грудної клітини справа, по середньо-лопаткової лінії, на рівні верхнього краю лопатки; на задній поверхні грудної клітини справа, по передньо-підпахвовій лінії, на рівні 3-4 ребер; у підпахвовій ділянці, в передній та задній її частині, на зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; на зовнішній поверхні верхньої середньої третини правого стегна, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до ушкоджень середнього ступеню, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Сам факт перебування обвинуваченого ОСОБА_10 на території двору потерпілих ОСОБА_1 зі зброєю в руках не свідчить про те, що в нього був умисел і попередня домовленість із обвинуваченим ОСОБА_7 саме на вбивство потерпілого ОСОБА_1

Як свідчать наявні у справі письмові докази, показання свідків, показання потерпілих ОСОБА_1 дії обвинуваченого ОСОБА_10 обмежилися лише здійсненням неприцільного пострілу в ногу потерпілої ОСОБА_2 резиновою кулею травмуючої дії, від чого остання отримала легкі тілесні ушкодження.

З показань в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 колегією суддів встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_10 була двоствольна рушниця, останній мав достатньо часу провести як перший постріл прицільно, підвівши зброю до рівня очей, так і вистрелити повторно по потерпілій, здійснити прицільні постріли, в життєво важливі органи потерпілої. Проте цей обвинувачений обмежився одним лише пострілом по ногах потерпілої. В ході досудового слідства і в ході судового розгляду не було здобуто даних, які б свідчили, що обвинувачений ОСОБА_10 мав намір вчинити другий постріл, провести прицільний постріл і йому щось завадило це зробити.

Крім того в ході судового розгляду не було встановлено перешкод, які б заважали ОСОБА_10 здійснювати постріли і по потерпілому ОСОБА_1, хоча б і резиновими кулями, цим самим відволікаючи цього потерпілого від дій ОСОБА_7

Навпаки в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_10 не допомагав обвинуваченому ОСОБА_7 реалізовувати замисел на вбивство потерпілого ОСОБА_1 Колегією суддів встановлено, що він не здійснював постріли по потерпілому ОСОБА_1 чи в повітря, в тому числі і резиновими кулями, цим самим відволікаючи цього потерпілого від дій ОСОБА_7, не вчиняв інший дій (відволікав потерпілого голосом, рухами, і таке інше), які б могли допомогти обвинуваченому ОСОБА_7 реалізувати свій злочинний намір, не вчиняв ніяких дій, спрямованих на позбавлення потерпілого ОСОБА_1 життя.

Здійснення обвинуваченим ОСОБА_10 пострілу по дружині потерпілого ОСОБА_1 також не може бути розцінена колегією суддів як сприяння ОСОБА_10 обвинуваченому ОСОБА_7 у здійсненні вбивства цього потерпілого, так як останній не міг достовірно знати, що після таких дій потерпілий ОСОБА_1 вийде з будинку.

Сама по собі обставина, що обвинувачений ОСОБА_10 не завадив обвинуваченому ОСОБА_7 вчиняти прицільні постріли по потерпілому ОСОБА_1 не свідчить про наявність попередньої домовленості між цими обвинуваченими на вбивство потерпілого ОСОБА_1, так як в ході судового розгляду не було встановлено, що ОСОБА_10 мав реальну можливість вплинути на обвинуваченого ОСОБА_7 та завадити йому це зробити будь-яким способом.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 в закінченому замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1, вчинене з хуліганських мотивів групою осіб, не доведена, а тому його слід виправдати за п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, в зв'язку з чим підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_7 і кваліфікуюча ознака злочину «за попередньою змовою групою осіб», передбачена п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В ході судового розгляду також не здобуто даних, які б свідчили про наявність хуліганського мотиву в діях обвинуваченого ОСОБА_7 при вчинення замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 7 лютого 2003 року, не можна кваліфікувати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти, чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

З матеріалів справи вбачається, що між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_7 існували неприязні відносини. Так потерпілий ОСОБА_1, являючись депутатом сільської ради, неодноразово ініціював обговорення питання на сесії сільської ради поведінки обвинуваченого ОСОБА_7, був понятим при проведенні обшуку в помешканні останнього, коли працівники міліції виявили та вилучили в його господарстві наркотичні засоби, в зв'язку з чим цей обвинувачений, як стверджував сам потерпілий, неодноразово погрожував йому як фізичною розправою, так і знищенням майна шляхом підпалу.

В ході судового розгляду встановлено, що 20 квітня 2014 року, близько 21 години, тобто за незначний час до вчинення ОСОБА_43 замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_1, між цим потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_7 сталася бійка, в ході якої як сам потерпілий, так і обвинувачений ОСОБА_13 отримав побої, що не заперечував в судовому засіданні і сам потерпілий. Під час судового розгляду потерпілий також вказував, що саме після бійки з обвинуваченим ОСОБА_7 останній погрожував йому прийти до нього додому та вчинити розправу, для чого телефонував ОСОБА_10 та говорив, що вони прийдуть до потерпілого вдвох.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, які є жителями с. Хомутець Миргородського району, пояснювали, що знають обвинуваченого ОСОБА_7 з негативної сторони, вказували про мстивість його характеру, схильність до нанесення побоїв, наявність у них остраху за своє здоров'я та майно.

Кримінально-правова характеристика частини першої статті 296 КК України - хуліганство (основний склад злочину) - та частини четвертої цієї самої статті свідчить, що з-поміж інших ознак, хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї (кваліфікований склад злочину), - визначають обсяг (стан, зміст, певну сукупність) суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб'єктів, які порушили встановлений ними обов'язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об'єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров'я, честь та гідність людини, її майно.

Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Правильну кримінально-правову оцінку хуліганства та відмежування його від, зокрема, посягань проти життя і здоров'я людини, а звідси - визначення однаковості чи неоднаковості застосування норми закону про кримінальну відповідальність, належить проводити за сукупністю ознак суспільно небезпечного діяння, які згідно із законом про кримінальну відповідальність охоплюються поняттям склад злочину і визначають діяння як злочинне та кримінально каране.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров'я, крім інших ознак, перебувають об'єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб'єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

У контексті сказаного слід послатися й на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 і потерпілий ОСОБА_1 між собою були знайомі; до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; поштовхом до замаху на вбивство стала в деякій мірі поведінка самого потерпілого ОСОБА_1, який з виховною ціллю в кафе став говорити обвинуваченому ОСОБА_7 про необхідність його перебування в місцях позбавлення волі та про неналежну поведінку по відношенню до жителів с. Хомутець Миргородського району. Сама по собі вказана бесіда не є проявом неправомірних дій потерпілого, проте реакція на ці зауваження з боку обвинуваченого ОСОБА_7 свідчить про явно виражену неприязнь обвинуваченого до потерпілого, внаслідок чого між ними виникла бійка в кафе, в ході якої саме обвинувачений ОСОБА_13 отримав більш видимі тілесні ушкодження.

На переконання колегії суддів, саме ця бійка між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_36, яка відбувалася при свідках, стала тим поштовхом, яка спонукала ОСОБА_7 вжити заходів до зведення стосунків із цим потерпілим.

Зі змісту протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 простежується бажання позбавити життя потерпілого ОСОБА_1 через особисту неприязнь до нього, а не з мотивів явної неповаги до суспільства.

Дії (проведення пострілів в господарстві потерпілого, які чули мешканці с. Хомутець Миргородського району), вчинені обвинуваченим ОСОБА_7 не носять характеру особливої зухвалості чи виняткового цинізму, так як були способом посягання на життя потерпілого, є елементом об'єктивної сторони замаху на життя потерпілого, тривали протягом часу, який вважав обвинувачений необхідним для доведення свого злочинного наміру до кінця. Не були відокремлені від дій самого потерпілого ОСОБА_1, який також здійснював постріли в сторону обвинуваченого.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним, перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_7 зі ст.15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п.п.7,12 КК України на ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 1 КК України.

Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_13 по відношенню до родини ОСОБА_1 діяв з мотивів особистої неприязні, а його умисел був направлений на вбивство потерпілого ОСОБА_1, для чого він застосував вогнепальну зброю, колегія суддів вважає необхідним виправдати обвинуваченого ОСОБА_7 і за ст. 296 ч. 4 КК України.

Спростовуючи твердження органів досудового слідства та сторони обвинувачення, що дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 у виді пострілів з вогнепальної зброї на території двору потерпілого ОСОБА_1 викликали занепокоєння сусідів, та порушили їх спокій та усталений ритм життя, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно показань в судовому засідання свідків ОСОБА_46, ОСОБА_45, встановлено, що самі по собі звуки пострілів не порушили усталений ритм життя цих осіб, так як вони відразу не могли сказати, чи то постріли зі зброї, салют чи петарди, проте, коли до них зателефонувала донька потерпілих, і розповіла, що її батьків розстрілюють, і вони є пораненими, вказані обставини викликали у них обурення та занепокоєння, саме після цієї інформації, вони стали приходити до господарства потерпілих.

Самі по собі дії обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що тривалість здійснення ним пострілів по потерпілому ОСОБА_1 (як встановлено судом близько 15-20 хв.) була зумовлена не бажанням порушити громадський порядок, а бажанням позбавити життя потерпілого ОСОБА_1, це підтвердив в суді і сам потерпілий, який вказав, що ОСОБА_13 постріли по ньому проводив прицільно з використанням «лазерної указки» в період чого погрожував йому вбивством та знищенням майна.

В судовому засіданні не здобуто доказів того, що в процесі посягання на життя потерпілого ОСОБА_1, обвинувачений ОСОБА_13 проводив постріли по батьках потерпілого, що зайшли у двір після перших чотирьох пострілів, по доньці потерпілого, яка виходила у двір і говорила батькові, що по ньому ціляться за допомогою «лазерної указки», по житлових будинках, що знаходилися по сусідству, по тваринах, що знаходилися в господарстві потерпілого ОСОБА_1, що також вказує на цілеспрямований характер дій обвинуваченого ОСОБА_7

Так, колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 при проведенні пострілів діяв виважено та холоднокровно, стріляв лише тоді, коли був впевнений в тому, що влучить, про це свідчить та обставина, що із чотирьох пострілів, він влучив тричі. Для проведення чергового пострілу обирав нове місце на господарській частині території двору, цілився в потерпілого за допомогою «лазерної указки».

Вказане свідчить про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_7 простежується цілеспрямованість його умислу саме на вбивство потерпілого ОСОБА_1

Той факт, що для помсти потерпілому ОСОБА_1 за своє побиття обвинувачений ОСОБА_13 залучив обвинуваченого ОСОБА_10, не повідомивши про дійсність своїх намірів, вказує на те, що і в діях обвинуваченого ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ст. 296 ч. 4 КК України, так як останній діяв не з хуліганських мотивів. Його дії були обумовлені бажанням допомогти вчинити помсту ОСОБА_7

Тому колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 підлягають перекваліфікації із ст. 296 ч. 4 КК України на ст. 125 ч. 2 КК України, так як він умисно спричинив легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді вогнепального поранення верхньої третини правої гомілки потерпілій ОСОБА_2 здійснивши в неї один неприцільний постріл із двоствольної мисливської гладкоствольної рушниці невстановленого зразка, зарядженої набоями, спорядженими гумовими кулями травмуючої дії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, давати показання відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, давати показання відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів, незважаючи на невизнання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вини у інкримінованих їм злочинах, приходить до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 296 КК України та обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України повністю доводиться наступною сукупністю зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів.

По епізоду грабежу ОСОБА_6, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що мало місце 26.09.2010 року.

-письмовою заявою потерпілого ОСОБА_6 від 28.09.2010 року, адресованою до УМВС України в Полтавській області, в якій він просить органи міліції притягнути до кримінальної відповідальності двох невідомих осіб, які 26.09.2010 року в с. Хомутець біля місцевого будинку культури нанесли тілесні ушкодження та заволоділи гаманцем разом з коштами в ньому в розмірі 200 грн. /т. 6 а.с. 11/.

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні, який пояснив, що наприкінці вересня близько 24-ї години 2010 року, він разом з ОСОБА_48, ОСОБА_14 та місцевою дівчиною поверталися додому з роботи в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, куди приїхали працювати в колгоспі. До них підійшло двоє хлопців, попросили сигарети. Потім ці невідомі особи почали чіплятися, бити ОСОБА_48 та ОСОБА_14, один з них наніс два удари потерпілому ОСОБА_6 кулаком в обличчя по носові та під бороду. Пояснив, що після того, як нападники побили його, ОСОБА_48 та ОСОБА_14, один з них підійшов до нього та, перевіривши кишені куртки, вилучив 200 грн., у інших потерпілих він грошей не виявив. Вказав, що цим невідомим є особа у червоно-синій майці, яка перебуває в судовому засіданні, тобто обвинувачений ОСОБА_13 Після цих подій його та його друзів місцевий житель відвіз в лікарню, а 28.09.2010 року він написав заяву до правоохоронних органів про притягнення до відповідальності двох невідомих йому осіб, які вчинили побиття та забрали в нього гроші.

-показаннями свідка ОСОБА_49, який в судовому засіданні розповів, що він в 2010 році був студентом Хомутецького ветеринарного технікуму. Знав ОСОБА_7 добре, приблизно в кінці вересня 2010 року ввечері вони удвох відпочивали в барі «Ліван», випили по пляшці пива. Потім пішли в інший бар, по дорозі до якого неподалік від сільського клубу вони зустріли трьох чоловіків та дівчину, що була з ними. ОСОБА_13 запитав покурити, але вони не дали. З цього приводу між ОСОБА_7 та чоловіками, які за акцентом розмови були вихідцями з областей західної України, зчинилася сварка, потім бійка, в ході якої у ОСОБА_49 порвалася куртка. Тоді ОСОБА_13 став вимагати у чоловіків гроші за зіпсовану куртку, зірвав з одного з чоловіка, якого побив, куртку, знайшов в ній гаманця з грошима та забрав його, дав ОСОБА_49 50 грн. за зіпсовану куртку, 30 з яких пізніше свідок витратив на свої потреби, а 20 грн. у нього вилучили працівники міліції. Після цього ОСОБА_49 пішов в закусочну, вказує, що в побитті незнайомих чоловіків участі не брав;

-речовим доказом у вигляді грошової купюри номіналом 20 грн., вилученої 05.10.2010 року у приміщенні Миргородського МВ у громадянина ОСОБА_49. /т. 6 а.с. 17 - 19/

-показаннями свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні розповів, що він є жителем с. Хомутець Миргородського району Полтавської області, в кінці вересня 2010 року ввечері він разом з сестрою ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відпочивали біля будинку сільського клубу, до них підійшов ОСОБА_13 та вдарив ОСОБА_6 в щелепу кулаком, потім обвинувачений ОСОБА_13 разом з ще одним хлопцем, що був студентом, почали бити ОСОБА_48, поваливши його на землю. ОСОБА_14 сховався за рогом будинку культури, проте ОСОБА_13 його помітив і побив ногами. ОСОБА_13 забрав мобільний телефон у ОСОБА_17, щоб вона не подзвонила в міліцію, пізніше повернув. ОСОБА_16 бачив, як ОСОБА_13 продовжував бити ОСОБА_6, ОСОБА_14 та ОСОБА_48, внаслідок чого вони отримали тілесні ушкодження. Також бачив, як ОСОБА_13 обшукував кармани куртки ОСОБА_6, забрав у нього гаманець з грошима. Після побиття всіх трьох повезли до лікарні в м. Миргород, зробили їм рентген, у ОСОБА_15 були побиті ребра та голова, подерті руки, збиті ноги, у ОСОБА_6 напухла губа. Постраждалі не хотіли їхати назад до села, боялися, що їх там повбиває ОСОБА_13;

-висновком судово-медичної експертизи № 527 від 26.11.2010 року, згідно якої у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій стінці носа, які утворилися від дії тупих предметів, по давності утворення можуть відповідати вказаним даті та обставинам, і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень /т. 6 а.с. 20/.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що на місці вчинення злочину біля будинку сільського клубу в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області його не було та він не вчиняв грабежу ОСОБА_6, так як ці показання спростовуються показаннями як самого потерпілого ОСОБА_6, так і свідків ОСОБА_49, ОСОБА_16, які вказали, що саме ОСОБА_13 разом з ОСОБА_49 у вечірній час 26.09.2010 року знаходився біля клубу, де побив трьох чоловіків, в тому числі ОСОБА_6, та забрав у останнього гаманець з грошима.

Надаючи перевагу показанням потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16 перед показаннями обвинуваченого, колегія суддів враховує, що ці свідки в судовому засіданні попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань. Їх показання є деталізованими, узгоджуються як між собою, так і з дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, підстав не довіряти показанням цих свідків в судовому засіданні немає.

Разом з тим колегія суддів не приймає до уваги свідчення свідка ОСОБА_49 в тій частині, що він сам участі в побитті ОСОБА_6 та інших двох чоловіків не брав, оскільки вказане спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_16, з яких вбачається, що сварку почали двоє людей - ОСОБА_13 та «студент» ОСОБА_49, потім повалили «ОСОБА_15 та його брата», який намагався сховатися за будівлею клубу, та били їх ногами, внаслідок чого вказані особи, в тому числі ОСОБА_6, отримали тілесні ушкодження. Колегія суддів приходить до висновку, що таке свідчення дане ОСОБА_49 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за вчинене, а тому ні потерпілий, ні прокурор, ні інші учасники кримінального провадження не позбавлені можливості звернутись до правоохоронних органів з заявою про притягнення ОСОБА_49 до кримінальної відповідальності. Сам факт того, що ОСОБА_49 применшує свою участь в побитті потерпілих, не вказує на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_13 не вчинив грабежу відносно ОСОБА_6

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - на те, що фактичні обставини злочину, вчиненого відносно ОСОБА_6, свідчать про невірну кваліфікацію зазначеного діяння. На думку захисника в ході судового розгляду встановлено наявність підстав для кваліфікації вказаного протиправного діяння стосовно ОСОБА_6 за іншої статтею КК України, а саме - за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки потерпілого било двоє людей з метою заволодіння грошовими коштами. В такому випадку необхідно виправдати ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Колегія суддів вказане тлумачення адвоката оцінює як помилкове, так як з об'єктивної сторони розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб характеризується як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Натомість в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень (які не спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності).

Беручи до уваги вказане, зважаючи на відсутність короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності у ОСОБА_6 внаслідок завдання йому ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, а також відзначаючи те, що ОСОБА_13 був засуджений вироком Миргородського районного суду від 12.09.2000 року за вчинення крадіжок, тобто наявна така кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 186 КК України, як повторність, колегія суддів вбачає у діянні, вчиненому ОСОБА_7 відносно ОСОБА_6 грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Виходячи з вимог ст. 377 КПК України, щодо меж судового розгляду, в колегії суддів за відсутності зміни прокурором обвинувачення, немає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 на більш тяжкий злочин, а так само і для виправдання цього обвинуваченого за ст. 186 ч. 2 КК України.

По епізоду грабежу ОСОБА_18, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, що мало місце в ніч з 26.09.2010 року на 27.09.2010 року.

-письмовою заявою потерпілого ОСОБА_18 від 28.09.2010 року, адресованою до УМВС України в Полтавській області, в якій він просить органи міліції притягнути до кримінальної відповідальності двох невідомих осіб, які 27.09.2010 року близько 3-ї години в с. Хомутець біля місцевої закусочної нанесли тілесні ушкодження та заволоділи мобільним телефоном марки «NOKIA 1200» із сім-картою «Діджус», шкіряним гаманцем із грошима в сумі 200 грн., велосипедом марки «Україна» /т. 5 а.с. 240/.

-показаннями свідка ОСОБА_50, який в судовому засіданні розповів, що він разом з ОСОБА_7 приблизно в кінці вересня 2010 року ввечері відпочивали в барі «Ліван», випили по пляшці пива, потім пішли в інший бар, по дорозі до якого неподалік від сільського клубу вони зустріли трьох чоловіків, яких побив ОСОБА_13 та забрав у них гроші та гаманець. Після цього свідок ОСОБА_49 та ОСОБА_13 пішли до кафе «Закусочна», по дорозі до якого зустріли невідомого чоловіка. ОСОБА_13 також побив його. Проміжок часу між цими бійками - 20-30 хвилин. Зазначив, що у ОСОБА_7 був велосипед, проте свідок ОСОБА_49 не знає, звідки він його взяв, телефону «NOKIA» у ОСОБА_7 не бачив;

-висновком судово-медичної експертизи № 528 від 26.11.2010 року, згідно якої у ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців навкруг лівого ока та в лівій скроневій ділянці, які утворилися від дії тупих предметів, по давності утворення можуть відповідати вказаним даті та обставинам, і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень /т. 5 а.с. 250/.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що на місці вчинення злочину біля будинку сільського клубу в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області його не було та він не вчиняв грабежу ОСОБА_18, так як ці показання спростовуються письмовою заявою потерпілого ОСОБА_18, дослідженою в судовому засіданні, а також показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_49, який вказав, що саме ОСОБА_13 після грабежу ОСОБА_6 пішов до кафе «Закусочна», неподалік від якого побив ОСОБА_18 та забрав у останнього належне йому майно.

Надаючи перевагу показанням свідка ОСОБА_49 перед показаннями обвинуваченого ОСОБА_7, колегія суддів враховує, що факт побиття ОСОБА_18 підтвердив і потерпілий ОСОБА_6, який зі слів ОСОБА_18 знає, що в той день, коли був побитий ОСОБА_6, тими самими особами був побитий і пограбований ОСОБА_18 Ця інформація йому відома, оскільки вони працювали разом та перебували в одній лікарні. Викликати потерпілого ОСОБА_18 для відібрання показань у судовому засіданні колегія суддів не мала змоги у зв'язку зі смертю останнього, що підтверджується копією актового запису про смерть № 10 від 07.04.2015 року, вчиненим виконавчим комітетом Широківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області /т. 6 а.с. 112/, через що не може врахувати його свідчення, зазначені в протоколі допиту в якості потерпілого, так як це протирічить принципу диспозитивності судочинства та практиці Європейського суду.

По епізоду зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5, що мало місце в ніч з 29.01.2011 року на 30.01.2011 року.

-письмовою заявою потерпілої ОСОБА_5 від 30.07.2014 року, адресованою до УМВС України в Полтавській області, в якій вона просить органи міліції притягнути до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_7 за те, що той 29.01.2011 року її зґвалтував /т. 4 а.с. 113/.

-показаннями потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні, яка пояснила, що станом на січень 2011 року, вона була неповнолітньою та навчалася на другому курсі Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму, що в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області. Проживала разом із подругою ОСОБА_21 в приватному будинку в АДРЕСА_3. Обвинуваченого ОСОБА_7, що був місцевим жителем, знала з негативної сторони, ніякі відносини з ним не підтримувала. В ніч із 29.01.2011 року на 30.01.2011 року ближче до півночі вона з подругою були вдома, коли до них в двері постукав ОСОБА_13 разом із товаришем ОСОБА_19, які стали стукати у вікна та двері і вимагати, щоб їх впустили в будинок, при цьому погрожували, що якщо вони цього не зроблять, їм буде гірше. Боячись погроз ОСОБА_7 та ОСОБА_19, вони відчинили двері і впустили обвинуваченого до будинку. Хлопці принесли спиртне (горілку, пиво) і заставили дівчат приготувати закуску, примушували пити спиртне. Маючи погане самопочуття, вона пішла до своєї кімнати, а згодом до неї прийшов ОСОБА_13, щось став запитувати. Потім вийшов, продовжував пити. Згодом знову зайшов, став хапати за руки, стягувати одяг, халат, футболку порвав шорти. Вона стала проситися, кричала про допомогу, обвинувачений ОСОБА_13 вдарив її по обличчю, сказав, що задушить. Сам не роздягався, приспустивши свої штани вступив з нею в статевий зв'язок, в ході якого нецензурно її обзивав, давив руками за шию. По закінченню статевого акту пішов в іншу кімнату, де ліг спати з ОСОБА_19. До ранку вона спала із ОСОБА_21 Зранку вона повідомила про те, що сталося старосту, приїздила міліція, вилучали постільний одяг, білизну, шорти, ОСОБА_5 їздила писати заяву в міліцію. 31.01.2011 року проходила огляд у експерта, останній вилучав мазки. Після того, як обвинувачений ОСОБА_13 дізнався, що вона звернулася в міліцію, просив її забрати заяву, пропонував гроші. Були погрози від матері ОСОБА_7 та його дівчини ОСОБА_51;

-показаннями свідка ОСОБА_22 в судовому засіданні, яка пояснила, що до одруження вона мала дівоче прізвище «ОСОБА_22». В січні 2011 року вона разом із потерпілою ОСОБА_5 навчалася на другому курсі Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму Миргородського району та проживала з потерпілою в приватному будинку по АДРЕСА_3. В ніч з 29.01.2011 року на 30.01.2011 року, ближче до опівночі, до них додому прийшли обвинувачений ОСОБА_13 разом із її знайомим ОСОБА_19. стали стукати у двері. ОСОБА_13 вимагав впустити їх в будинок, погрожував, дівчата вирішили впустити їх в будинок, щоб не провокувати ОСОБА_7 Останні прийшли напідпитку, принесли з собою горілку, змусили накрити на стіл, заставляли пити спиртне. Потерпіла себе погано почувала, тому не пила і пішла в іншу кімнату спати. Через півгодини до неї пішов обвинувачений ОСОБА_13, чула як потерпіла стала відмовляти обвинуваченому, а той її примушував. Через декілька хвилин вони вийшли з кімнати, потерпіла за столом посиділа 5 хвилин і знову пішла в кімнату. ОСОБА_13 згодом пішов за потерпілою, після цього чула, як потерпіла ОСОБА_5 кричала, щоб він її не трогав, звала на допомогу, чула як вона пручалася. Зайшовши подивитися, що робиться в кімнаті, вона побачила, що потерпіла лежала на ліжкові, а зверху на ній лежав ОСОБА_13 Вона стала говорити ОСОБА_7: «Що ти робиш?», останній сказав: «Іди не мішай!». Потерпіла просила її, щоб вона допомогла, забрала ОСОБА_7, але вона цього зробити не могла, так як ОСОБА_13 був п'яний, і вона боялася його. Коли вийшла із кімнати, то ОСОБА_19 більше її туди не пускав, хоча потерпіла й надалі просилася не чіпати її. ОСОБА_19 сказав, що вони там самі розберуться. Після того, як все закінчилося, потерпіла виходила з кімнати, вона була розхристана, засмучена, на кистях рук і шиї були почервоніння. Вона з потерпілою пішла спати в кімнату де все це сталося, а ОСОБА_13 ліг спати в іншій кімнаті. На ранок ОСОБА_19 не було, вони розбудили ОСОБА_7 і той пішов з будинку. Потерпіла ОСОБА_5 була пригнічена плакала, розповіла, що ОСОБА_13 її зґвалтував. Про те, що сталося, розповіла старості групи. 30.01.2011 року приїздила міліція, оглядали будинок, вилучали речі. Потерпіла їздила до судмедексперта;

-показаннями свідка ОСОБА_52, яка в судовому засіданні розповіла, що 30.01.2011 року до неї в 04 години ранку зателефонувала її донька ОСОБА_5 та повідомила, що її зґвалтував ОСОБА_13 Розповіла, що була з донькою в міліції, де писали заяву про зґвалтування, наступного дня їздила з донькою до експерта на огляд. Проводилася міліцією перевірка, справа закривалася. Вона писала в усі інстанції, проте ніхто нічого не робив. Лише в 2014 році справу поновили;

-показаннями свідка ОСОБА_53, яка в судовому засіданні розповіла, що вона працює викладачем в Хомутецькому ветеринарно-зоотехнічному технікумі та була куратором групи, де навчалася потерпіла ОСОБА_5 Вказала, що 31.01.2011 року до неї на телефон подзвонила заступник з виховної роботи та повідомила, що ОСОБА_5 була зґвалтована. Коли вона зустрілася із потерпілою ОСОБА_5, то остання їй розповіла, що до них в суботу в ніч із 29.01.2011 року на 30.01.2011 року прийшли обвинувачений ОСОБА_13 та його товариш ОСОБА_19, стали стукати у двері, погрожували, заставили дівчат впустити їх в будинок. ОСОБА_5 розповіла, що ОСОБА_13 її зґвалтував, а ОСОБА_21 говорила, що ОСОБА_19 її (ОСОБА_21) тримав, щоб не заважала ОСОБА_7 ґвалтувати. Розповіла, що після цього ОСОБА_5 переїхала в гуртожиток, а згодом покинула навчання;

-висновком судово-медичної експертизи № 256 від 31.07.2014 року, згідно якої у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці правого колінного суглоба, які утворилися від дії тупих предметів, по давності можуть відповідати вказаному строку і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень /т. 4 а.с. 128-129/, а з описової частини якої вбачається, що в ході дослідження були взяті мазки та тампон із піхви для дослідження наявності сперми і направлені в Полтавське обласне бюро судово-медичних експертиз;

-висновком експерта № 875 від 10 вересня 2015 року, згідно яких у мазках із піхви ОСОБА_5 знайдені сперматозоїди /т. 6 а.с. 156, 104/.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що він не був присутній в житловому будинку, де проживала потерпіла ОСОБА_5 - по АДРЕСА_3, в с. Хомутець та не ґвалтував останню, так як ці його показання спростовуються показаннями як самої потерпілої ОСОБА_5, так і свідка ОСОБА_22, які вказали, що саме ОСОБА_13 в ніч з 29.01.2011 року на 30.01.2011 року приходив до них додому, де пив спиртне, домагався, а потім зґвалтував ОСОБА_5

Надаючи перевагу показанням потерпілої ОСОБА_5 та свідку ОСОБА_22, перед показаннями обвинуваченого, колегія суддів враховує, що ці свідки в судовому засіданні попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань. Їх показання є глибоко деталізованими, узгоджуються як між собою, так і з дослідженими в судовому засіданнями показаннями інших свідків не лише в частині подій, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7, а й в частині тих подій, що відбувалися після зґвалтування.

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги свідчення свідка ОСОБА_51 (нині ОСОБА_13) в тій частині, що ОСОБА_13 не міг зґвалтувати потерпілу ОСОБА_5, так як ці її показання носять характер припущення. Остання не була присутньою в ніч із 29.01.2011 року на 30.01.2011 року в житловому будинку по АДРЕСА_3 Миргородського району, а тому не могла бачити, що там відбувалося. Ці її показання не підтверджені ніякими доказами, в тому числі і показаннями інших осіб, та на переконання колегії суддів, дані останньою з метою сприяти обвинуваченому, що на даний час є її чоловіком та батьком її дитини уникнути кримінальної відповідальності за інкримінований ОСОБА_7 злочин.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - на ту обставину, що невинуватість ОСОБА_7 у зґвалтуванні ОСОБА_5 підтверджується висновком експерта № 256 від 31.07.2014 року, де зазначено, що тілесних ушкоджень , характерних для насильницького роздвигання ніг у ОСОБА_5 не виявлено, а тому немає підстав вважати, що взагалі мало місце зґвалтування чи статевий акт взагалі.

Колегія суддів вказане тлумачення адвоката оцінює як помилкове, так як з об'єктивної сторони зґвалтування характеризується як статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_13 як перед зґвалтуванням так і в процесі зґвалтування застосовував до потерпілої ОСОБА_5 фізичне насильство, що виразилося у нанесенні останній ударів долонею руки по обличчю, здавлюванні шиї, утриманні силоміць кисть рук потерпілої, про що свідчили почервоніння як на обличчі, так і на шиї та кистях рук, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 Саме таке фізичне насильство обвинуваченого по відношенню до потерпілої ОСОБА_5 і зломило волю цієї потерпілої, та дало можливість обвинуваченому, всупереч бажання потерпілої, вступити з нею в статевий зв'язок.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 боялася обвинуваченого ОСОБА_7 саме в зв'язку з тим, що знала про особливості його характеру, конфліктність, схильність до нанесення тілесних ушкоджень, а тому в неї були всі підстави боятися за своє життя та сприймати серйозно погрози обвинуваченого, що безсумнівно чинило на цю потерпілу і психологічний тиск. Про наявність остраху за своє життя повідомила і свідок ОСОБА_22, яка вказала, що не наважилася припинити протиправну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7, так як знала про схильність останнього до насильницьких дій.

З урахуванням того, що в судовому засіданні здобуті беззаперечні докази застосування обвинуваченим ОСОБА_7 як насильства так і погроз його застосування до потерпілої ОСОБА_5, відсутність тілесних ушкоджень на тілі останньої, характерних для насильницького роздвигання ніг не має визначального значення, і ніяким чином не вказує на відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ст. 152 ч. 3 КК України.

Про наявність статевого акту у потерпілої ОСОБА_5 свідчить висновок експертизи № 875 від 10 вересня 2015 року / т. 6 а.с. 156/, згідно якого у мазках із піхви ОСОБА_5 знайдені сперматозоїди, які згідно показань в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_54 без застосування спеціальних засобів туди могли потрапити лише через статевий акт.

З показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_22, встановлено, що остання увесь час була з потерпілою до приїзду працівників міліції, потім з нею була її мати ОСОБА_52 До проходження потерпілою ОСОБА_5 обстеження в судово-медичного експерта, що мало місце 31.01.2011 року, остання не вступала в статеві зносини з особами чоловічої статі, що підтвердила в суді і сама потерпіла, а тому колегія суддів приходить до твердого переконання, що поява в статевих органах потерпілої сперми є наслідком вступу в статевий акт з нею обвинуваченого ОСОБА_7

Колегія суддів приходить до твердого переконання, що обвинувачений ОСОБА_13 достовірно знав, про те що потерпіла ОСОБА_5 є неповнолітньою, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_13 є жителем с. Хомутець, а тому достовірно знав про існування в цьому населеному пункті Хомутецького ветеринарно-зоотехнічного технікуму, що не заперечував в судовому засіданні і сам обвинувачений.

З показань допитаних в судовому засіданні потерпілого (по епізоду замаху на вбивство) ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_53 які є працівниками вищевказаного технікуму вбачається, що в ньому в переважній більшості навчаються неповнолітні особи після закінчення 9 класів. Про це добре знають мешканці села, так як безпосередньо спілкуються із студентами. В судовому засіданні встановлено, що і сам ОСОБА_13 неодноразово спілкувався із студентами цього технікуму, зокрема і з ОСОБА_19, який був однокурсником потерпілої ОСОБА_5Апо, телефонував до потерпілої коли вона була на навчанні, що підтвердила в суді свідок ОСОБА_22 цікавився потерпілою тривалий час, а тому не міг не знати про її неповнолітній вік.

По епізоду хуліганства, вчиненого відносно ОСОБА_4 22.04.2013 року.

-письмовою заявою потерпілого ОСОБА_4 від 22.04.2013 року, адресованою до УМВС України в Полтавській області, в якій він просить органи міліції притягнути до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_7 за те, що той 22.04.2013 року наніс потерпілому тілесні ушкодження /т. 4 а.с. 92/;

-показаннями потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, який пояснив, що 22.04.2013 року він на мотоциклі чекав біля подвір'я ОСОБА_35, що знаходиться по АДРЕСА_5 Миргородського району Полтавської області, щоб підвезти останню. Неподалік перебував ОСОБА_13 з ОСОБА_10 та ще з якимись студентами. Коли ОСОБА_35 вийшла та сіла на його мотоцикл, потерпілий почав рух, проте відчув поштовх, та не втримавши керування, в'їхав мотоциклом в сусідній паркан. ОСОБА_4 встав з мотоцикла, та запитав у ОСОБА_7, який стояв поряд, навіщо він це зробив. У відповідь ОСОБА_13 підійшов ближче та вдарив кулаком по шолому ОСОБА_4, від чого шолом тріснув. Потерпілий зняв пошкоджений шолом, а ОСОБА_13 схопив його та почав ним бити ОСОБА_4 по голові. Наніс не менше 5 ударів;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 22.01.2013 року, за участю потерпілого ОСОБА_4, згідно якого встановлено, як саме обвинувачений ОСОБА_13 наносив удари цьому потерпілому та місце нанесення цих ударів /т. 4 а.с. 93 - 101/;

-показаннями свідка ОСОБА_55 в судовому засіданні, яка пояснила, що вона є дружиною потерпілого ОСОБА_4, проживає в АДРЕСА_6. В квітні 2013 року, точної дати не пам'ятає, до неї прибігла сусідка та повідомила, що її чоловіка - ОСОБА_4 - б'є ОСОБА_13 ОСОБА_55 зустріла чоловіка на вулиці, він вів мотоцикла, сказав, що його побив ОСОБА_13 Коли прийшов додому, дружина потерпілого побачила, що шолом поламаний, а на голові у ОСОБА_4 були тілесні ушкодження. Потім у літню кухню до них прийшли ОСОБА_13 та ОСОБА_10, у якого була пневматична гвинтівка, ОСОБА_13 сказав викликати міліцію, погрожував ОСОБА_55, що спалить їх хату. Дружина потерпілого викликала міліцію, вона разом з ОСОБА_4 писали заяви, давали свідчення, міліція забрала шолом. У чоловіка з'явилися гематоми на голові. Пізніше ОСОБА_13 погрожував ОСОБА_4 розправою;

-висновком судово-медичної експертизи № 24 від 03.02.2014 року, згідно якої у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця, розташованого на внутрішній поверхні середньої третини правого стегна; саден, розташованих у скуловій ділянці зліва, на передній поверхні середньої третини правого стегна, на передній поверхні нижньої третини правої гомілки, які утворилися не менш, ніж від 4 (чотирьох) точок прикладання сили тупих твердих предметів, по давності утворення можуть відповідати вказаним даті та обставинам, і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень /т. 4 а.с. 104 - 105/.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що на місці вчинення злочину біля подвір'я ОСОБА_35 його не було та він не вчиняв хуліганства відносно ОСОБА_4, так як ці показання спростовуються показаннями як самого потерпілого ОСОБА_4, так і свідка ОСОБА_55, які вказали, що саме ОСОБА_13 разом з ОСОБА_10 в день вчинення злочину знаходився біля подвір'я ОСОБА_35 по АДРЕСА_5 Миргородського району Полтавської області, де безпричинно штовхнув ОСОБА_4, який рухався на мотоциклі, а потім побив його шоломом.

Надаючи перевагу показанням потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_55 перед показаннями обвинуваченого, колегія суддів враховує, що свідок в судовому засіданні попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань. Показання ОСОБА_4 та ОСОБА_55 є деталізованими, узгоджуються як між собою, так і з дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, підстав у колегії суддів не довіряти цим свідченням немає.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - про те, що на користь невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні хуліганства відносно ОСОБА_4 свідчить, той факт, що при допиті потерпілого в судовому засіданні останній не міг з точністю вказати, чи тріснув шолом від ударів по голові, чи при падінні. На думку захисника це вказує на неправдиві свідчення ОСОБА_4, а отже до його показань стосовно того, що його побив ОСОБА_13, слід ставитися критично і за недостатністю доказів виправдати ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Колегія суддів твердження адвоката оцінює як помилкове, оскільки той факт, що потерпілий не міг точно зазначити момент пошкодження шолому, не свідчить про неправдивість показань ОСОБА_4 в цілому, так як з часу вчинення злочину минув значний проміжок часу, і деталі щодо обстановки вчинення злочину потерпілий міг не пригадати, проте особу злочинця він пам'ятає, що підтверджується заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_7, його показаннями в судовому засіданні та показаннями свідка ОСОБА_55, які є узгодженими між собою, та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Крім того, для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК Украни дана обставина не грає ніякої ролі.

Натомість судовому засіданні не знайшла підтверджень та обставина, що ОСОБА_13 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, так як факт вживання ним алкоголю не підтверджується іншими доказами, тому з його обвинувачення за вказаним епізодом підлягає виключенню посилання на ту обставину, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння.

По епізоду розбою відносно ОСОБА_3, що мало місце 25.11.2013 року.

-письмовою заявою матері потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_56 - від 28.11.2013 року, адресованою до УМВС України в Полтавській області, в якій вона просить органи міліції притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_7, який 25.11.2013 року в с. Хомутець біля бару «Ліван» побив її сина ОСОБА_3 /т. 4 а.с. 144/;

-показаннями свідка ОСОБА_56, яка в судовому засіданні розповіла, що вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_3, який є інвалідом ІІІ групи. Повідомила, що 25.11.2013 року вона перебувала у сусідки, їй зетелефонував чоловік і повідомив, що ОСОБА_3 пішов у бар. Коли свідок подзвонила до сина близько 21 години, той сказав, що він скоро йтиме додому. Близько 23 години ОСОБА_3 повернувся додому, пішов у ванну кімнату. Коли свідок зайшла туди зранку, побачила, що кімната в слідах крові, а її син не зізнався, що трапилося. За сніданком ОСОБА_3 мав поганий вигляд - весь опухший, синці потемніли. Він сказав, що його побив ОСОБА_13, 25.11.2013 року він підійшов у барі до ОСОБА_3 та виштовхав на вулицю, де став бити його по голові, тим часом обшукуючи кишені, потім забрав у нього 30 грн., удари продовжувалися, від чого ОСОБА_3 втратив свідомість Близько полудня 26.11.2013 року ОСОБА_3 відвезли в лікарню, пізніше він перебував в реанімації в Полтаві. Також свідок розповіла, що ОСОБА_13 погрожував їй та її чоловікові фізичною розправою за те, що вони звернулися в правоохоронні органи. Свідки побиття ОСОБА_7 її сина є, проте вони не хочуть про це свідчити, оскільки бояться ОСОБА_7;

-показаннями свідка ОСОБА_57, який в судовому засіданні розповів, що ввечері 25.11.2013 року він відпочивав у барі «Ліван», де також були ОСОБА_13 та ОСОБА_3 Він чув, як ОСОБА_13 просив у ОСОБА_3 сигарету, потім обидва вийшли з бару та попрямували в сторону школи, повернувся в бар тільки ОСОБА_13 Через кілька днів свідок дізнався, що ОСОБА_3 побитий;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2013 року, за участю потерпілого ОСОБА_3, згідно якого встановлено, де саме обвинувачений ОСОБА_13 наносив удари цьому потерпілому /т. 4 а.с. 149 - 154/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2013 року, за участю потерпілого ОСОБА_3, згідно якого встановлено, як саме обвинувачений ОСОБА_13 наносив удари цьому потерпілому в обличчя та в область голови та як обшукував потерпілого /т. 4 а.с. 155 - 160/;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2013 року, за участю свідка ОСОБА_57, згідно якого встановлено, де саме перебували обвинувачений ОСОБА_13 та потерпілий ОСОБА_3 до того моменту, коли обоє вийшли за межі бару /т. 5 а.с. 39 - 43/;

-висновками судово-медичних експертиз № 13, № 511 від 27.11.2013 року, згідно яких у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; перелому верхньої щелепи з правостороннім гемосинусом; синця навколо правого ока; саден, які розташовані в ділянці правого тім'яного; бугра в області лівого тім'яного бугра, на правій стінці носа, на верхній губі, справа, на верхній губі в середній частині; крововиливу в склеру правого ока, які не могли утворитися при падінні з висоти власного зросту, і по ступеню тяжкості відносяться до пошкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитися не менш, ніж від 6 точок прикладання сили твердих, тупих предметів, якими могли бути удари руки, зібраної в кулак, по голові та обличчю потерпілого і можуть відповідати викладеним ним обставинам у протоколі проведення слідчого експерименту від 26.12.2013 року /т. 4 а.с. 146-147, 167/;

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що він не вчиняв розбою відносно ОСОБА_3, не бив останнього та не забирав його гроші, хоч і перебував у вечір 25.11.2013 року в барі «Ліван» в с. Хомутець Миргородського району Полтавської області. Показання обвинуваченого ОСОБА_7 спростовуються показаннями як самого ОСОБА_3, так і свідка ОСОБА_57, які вказали, що ОСОБА_13 виштовхав ОСОБА_3 з приміщення бару та пішов вслід за ним, після чого до бару повернувся тільки ОСОБА_13, а ОСОБА_3 в той вечір прийшов додому з тілесними ушкодженнями, що підтверджується показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_56, а також висновками судово-медичних експертиз.

Надаючи перевагу показанням потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_57, ОСОБА_56 перед показаннями обвинуваченого, колегія суддів враховує, що ці свідки в судовому засіданні попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань. Їх показання є деталізованими, узгоджуються як між собою, так і з дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, підстав у колегії суддів не довіряти цим свідченням немає.

В судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що ОСОБА_13 під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, на яку посилається сторона обвинувачення як на обтяжуючу обставину, так як факт вживання ним алкоголю не підтверджується іншими доказами, тому з його обвинувачення за вказаним епізодом підлягає виключенню посилання на ту обставину, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння..

По епізоду умисного нанесення обвинуваченим ОСОБА_10 легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 21.04.2014 року.

-протоколом про прийняття усної заяви від ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення від 21.04.2014 року, в якому зазначено, що 21.04.2014 року близько 02 год. за місцем проживання ОСОБА_2 особа (на прізвисько «ОСОБА_2») наніс їй вогнепальне поранення в області гомілки /т. 2 а.с. 9/;

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засідання яка пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_1, вони разом проживають в АДРЕСА_4. 20.04.2014 року ввечері чоловік прийшов додому побитий і сказав, що його побив ОСОБА_13 та погрожував йому спалити хату. Близько другої години ночі 21.04.2014 року почула гавкіт собак, відчинила хатні двері, ввімкнула світло, вийшла на поріг і запитала «Хто тут є?» Потім ОСОБА_10 вийшов з-за рогу хати, націлив зброю на ногу і вистрілив нижче коліна. Відстань була близько 3 метрів. У потерпілу стріляв лише раз, і побіг назад за ріг будинку. Потім почула постріл у вікно. Після цього потерпіла забігла в дім, почала перемотувати рану бинтом, донька ОСОБА_17 проснулася, почала дзвонити рідним, а чоловік вийшов на вулицю і, ставши на порозі, вистрелив у повітря. Після цього потерпіла на вулицю не виходила. Чула, що ОСОБА_13 кричав, що спалить хату. Через якийсь час поранили ОСОБА_1, прийшли батьки чоловіка, які живуть неподалік через дорогу, ОСОБА_1 затягнули в дім. Потім приїхали сестра чоловіка з зятем та син ОСОБА_1. Зять чоловіка ОСОБА_45 разом з сусідом ОСОБА_46 повезли ОСОБА_1 та потерпілу машиною у лікарню;

-показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що він є депутатом Хомутецької сільської ради. 20.04.2014 року близько 21 год. у барі зустрів ОСОБА_7, завелася розмова з приводу правопорушень, вчинених останнім. Почалася суперечка, потім бійка. ОСОБА_13 погрожував, сказав: «Жди, ми прийдемо», бачив як останній дзвонив ОСОБА_10, останній прийшов і вони удвох про щось домовлялися. Потерпілий повернувся додому, про все розповів дружині. О 2 ночі прийшли. Першою вийшла дружина ОСОБА_2 на подвір'я, потерпілий почув постріл, після якого дружина забігла в будинок, побачив що ОСОБА_2 поранена в ногу. Через кілька секунд пролунав другий постріл, яким вибили скло у вікні. ОСОБА_1 вийшов на ганок, зробив попереджувальний постріл, почав казати: «ОСОБА_13, що ти робиш?» ОСОБА_13 кричав погрози та два рази вистрелив. Потерпілий вистрелив у відповідь. В ході перестрілки ОСОБА_1 отримав кілька поранень. Дочка потерпілого завела його у будинок, він ліг, взяв рушницю, щоб відстрілюватися. Через кілька хвилин приїхали сусіди, зять, син, міліція, швидка. Зазначив, що ОСОБА_10 по ньому не стріляв;

-показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_44, яка пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, навчається в Хомутецькій школі в 10 класі. 21.04.2014 року близько 2 години вона з матір'ю проснулася від гавкоту собак, ОСОБА_2 вийшла на поріг, а коли відкрила двері, свідок почула постріл. Мати закрила двері, зайшла в будинок, вона була поранена в ногу, розбудила батька, після чого пролунав постріл у вікно. Свідок подзвонила братові ОСОБА_44, сказала, що на них напали, просила викликати міліцію і швидку. Також телефонувала сусідові ОСОБА_46, тітці ОСОБА_58, дядькові ОСОБА_45, дідові ОСОБА_59, бабі ОСОБА_47 Потім свідок вийшла на подвір'я до батька, бачила, як він був поранений та як по ньому цілилися з лазерної указки, говорила про це йому. Чула, що батько на вулиці лаявся з ОСОБА_7, зрозуміла, що перестрілка була саме з ним. Потім прийшли дід і баба, разом з якими свідок затягнула пораненого ОСОБА_1 до хати. Потім приїхали ОСОБА_45 та ОСОБА_58, прийшов сусід ОСОБА_46, пізніше приїхав брат ОСОБА_44 та міліція;

-показаннями свідка ОСОБА_46, який пояснив, що він є сусідом подружжя ОСОБА_44. В ніч 21.04.2014 року близько 2 години ночі він разом з дружиною ОСОБА_60 почув постріли - близько 8 - 10 пострілів. Хвилин через 10 після цього зателефонувала дочка ОСОБА_44 - ОСОБА_61, сказала, що тата застрелили, а мати поранена, просила допомоги. Свідок побіг до подвір'я потерпілих, побачив пораненого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та на своїй машині повіз обох в лікарню, по дорозі до якої зустріли швидку, переклали потерпілих та повернулися назад. За цей час міліція вже затримала ОСОБА_7;

-показаннями свідка ОСОБА_47, яка вказала, що вона є матір'ю потерпілого ОСОБА_1, та разом з ОСОБА_59 проживає неподалік він домогосподарства сина. Пояснила, що вночі 21.04.2014 року подзвонила онука ОСОБА_44 з криками: «Нас стріляють!». Свідок разом з ОСОБА_59 зайшли у двір сина, у будинку свідок побачила, що у ОСОБА_62 перев'язане коліно, шибка у вікні розбита. Невістка сказала ОСОБА_47, що в неї стріляла особа на прізвисько «ОСОБА_2». Чула постріли на подвір'ї, бачила, як її сина ОСОБА_1 заносили закривавленого в будинок;

-показаннями свідка ОСОБА_63, який пояснив, що він є сином потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працює в Миргородському РВ УМВС в Полтавській області. 20.04.2014 року близько 02 години ночі подзвонила на мобільний телефон сестра ОСОБА_44, сказала, що їх сім'ю стріляють. Свідок схопив рушницю та поїхав до будинку батьків, по дорозі викликав міліцію, швидку. Коли приїхав, вдома вже були родичі та сусіди, мати була поранена в ногу, батько мав кілька поранень, їх автомобілем повезли в лікарню. Мати сказала, що в неї стріляв ОСОБА_10 на прізвисько «ОСОБА_2», а батько повідомив, що по ньому стріляв ОСОБА_13 Потім прибули працівники міліції;

-показаннями свідка ОСОБА_45, який пояснив, що він є зятем потерпілого ОСОБА_1 21.04.2014 року близько 02 години подзвонила ОСОБА_44 сказала, що стріляють батька і матір, свідок вийшов на подвір'я разом з дружиною ОСОБА_58, почули 2 постріли. Через кілька хвилин вони приїхали на машині, потерпілий був у будинку, весь у крові, там також була дочка та поранена дружина потерпілого. ОСОБА_1 сказав, що у нього стріляв ОСОБА_13, він з ним говорив, а ОСОБА_2 пояснила, що по ній в ногу стріляв «ОСОБА_2», тобто ОСОБА_10 Свідок разом з ОСОБА_46 повантажили потерпілого ОСОБА_1 в автомобіль, в якому також була ОСОБА_2 та поїхали назустріч швидкої. Коли вони повернулися назад без потерпілих, на подвір'ї вже була міліція;

-показаннями свідка ОСОБА_64, який вказав, що 20.04.2014 року він разом з ОСОБА_7, ОСОБА_10, сестрою ОСОБА_7, вітчимом ОСОБА_7, співмешканкою ОСОБА_7, ОСОБА_65 з 19 години святкували Паску у ОСОБА_7 в будинку, всі вживали спиртні напої. Близько 21 години ОСОБА_13 та ОСОБА_10 сказали, що пішли в бар, а свідок пішов спати до ОСОБА_10 додому. Вночі близько 24 години ОСОБА_13 та ОСОБА_10 прийшли до останнього додому, де спав свідок, почали говорити на кухні, ОСОБА_42 тримав одноствольний обріз, сказали: «Йдем на войну». Близько 04 години ранку ОСОБА_13 та ОСОБА_10 повернулися додому до ОСОБА_10, свідок разом з ними пішов пити пиво до будинку ОСОБА_7, через півгодини приїхала міліція і затримала ОСОБА_7;

-протоколом слідчого експерименту, відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_10 вказав, як саме вони із ОСОБА_7 вночі 21.04.2014 року проникли на територію двору потерпілих ОСОБА_2 /т. 2 а.с. 227 - 242/;

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала особу на фотознімку № 3, яким є ОСОБА_10, та зазначила, що людина на фотознімку є особою на прізвисько «ОСОБА_2», яка заподіяла їй тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення /т. 2 а.с. 130 - 131/;

-висновком судово-медичної експертизи № 175 від 02.06.2014 року, згідно якої у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення верхньої третини правої гомілки, які могли утворитися від дії пострілу із вогнепальної зброї, по давності утворення може відповідати раніше зазначеним даті та обставинам, і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних пошкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я /т. 2 а.с. 246 - 247/.

-висновком судово-медичної експертизи № 260 від 04.08.2014 року, згідно якої тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2 судово-медичною експертизою № 175 від 02.06.2014 року, могли утворитися внаслідок одного пострілу /т. 6 а.с. 20/.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він не причетний до нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, колегія суддів відкидає як такі, що є неправдивими, так як з показань потерпілої ОСОБА_2 вона впізнала в стріляючій по ній особі обвинуваченого ОСОБА_10, відразу повідомила це своєму чоловікові, доньці, батькам чоловіка, та свідку ОСОБА_44, що прийшли в будинок після закінчення інциденту. В колегії суддів немає підстав не довіряти показам цієї потерпілої, так як ці її свідчення є логічними послідовними та такими, що дані в суді під присягою.

Крім того, після бійки в барі між потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_7 останній для зведення стосунків з потерпілим зателефонував саме до ОСОБА_10, що підтверджував в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1

Вищевказані твердження обвинуваченого ОСОБА_10 колегія суддів розцінює як його намагання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене ним та ОСОБА_36 кримінальне правопорушення.

По епізоду закінченого замаху ОСОБА_7 на вбивство потерпілого ОСОБА_2, що мало місце 21.04.2014 року.

-протоколом про прийняття усної заяви від ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 21.04.2014 року, в якому зазначено, що 21.04.2014 року близько 02 год. 45 хв. за місцем проживання ОСОБА_66 АДРЕСА_9, ОСОБА_13 здійснив кілька пострілів, спричинивши тілесні ушкодження та пошкодивши вікно в будинку /т. 2 а.с.10 - 11/;

-показаннями потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що 20.04.2014 року близько 21 год. у барі зустрів ОСОБА_7, завелася розмова з приводу правопорушень, вчинених останнім. Почалася суперечка, потім бійка. ОСОБА_13 почав погрожувати, сказав: «Жди, ми прийдемо». ОСОБА_13 викликав ОСОБА_10 по телефону, останній прийшов, почали про щось змовлятися. Потерпілий повернувся додому, про все розповів дружині. О 2 ночі прийшли. Першою вийшла дружина ОСОБА_2 на подвір'я, потерпілий почув постріл, після якого дружина забігла в будинок, в цей час проснулася дочка. Через кілька секунд пролунав другий постріл, яким вибили скло у вікні, куля резинова, вирізана зі шматка резини, потерпілий вимкнув світло і вийшов на вулицю з рушницею, зробив попереджуючий постріл. Знаючи, хто повинен був прийти, почав казати: «ОСОБА_13, що ти робиш?» Він у відповідь кричав погрози та два рази вистрелив. Потерпілому подзвонив сусід, почувши стрільбу, ОСОБА_1 взяв телефон у руку, він світився в темряві. ОСОБА_13 вистрелив на світло телефону і потрапив у руку, заряд перед цим прострелив металеву хвіртку. ОСОБА_13 ймовірно стріляв з обрізу картеччю. Потерпілий вистрелив у відповідь. Потім ОСОБА_13 перебіг на іншу сторону двору. Маючи червону лазерну указку та наводячи нею на потерпілого, здійснив ще один вистріл, потрапив у ключицю зі спини. ОСОБА_1 впав, рушниця випала з рук. Коли він впав і дотягувався до рушниці ОСОБА_13 вистрелив по ньому у ногу, простріливши кістку потерпілого, ОСОБА_1 вистрілив у відповідь. Дочка потерпілого завела його у будинок, він ліг, взяв рушницю, щоб відстрілюватися. Через кілька хвилин приїхали сусіди, зять, син, міліція, швидка. Після цього ОСОБА_13 втік з двору. Зазначив, що ОСОБА_10 по ньому не стріляв і потерпілий не чув, як ОСОБА_10 був у дворі, коли велася перестрілка;

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засідання яка пояснила, що 20.04.2014 року ввечері чоловік прийшов додому зі слідами бійки і сказав, що він побився з ОСОБА_7, останній погрожував йому спалити хату. Близько другої години ночі 21.04.2014 року почула гавкіт собак, відчинила хатні двері, ввімкнула світло, вийшла на поріг, а обвинувачений ОСОБА_10 в цей час вийшов з-за рогу хати, націлив зброю на ногу і вистрілив нижче коліна, потім побіг назад за ріг будинку, а потерпіла зайшла в дім, почала перемотувати рану. Проснулася донька ОСОБА_44, почала дзвонити рідним, а чоловік вийшов на вулицю і, ставши на порозі, вистрелив у повітря. Після цього потерпіла на вулицю не виходила. Чула, що ОСОБА_13 кричав, що спалить хату. Через якийсь час донька вибігла на подвір'я, щоб забрати батька, який вже був поранений. Потерпіла ОСОБА_2 чула, як він закричав від болю. Після того, як чоловіка затягнули в дім, прийшли батьки чоловіка, які живуть через дорогу, потім приїхали сестра чоловіка з зятем, потім син ОСОБА_2. Потерпілого зять погрузив у машину і повіз у лікарню;

-показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_44, яка пояснила, що 21.04.2014 року близько 2 години вона з матір'ю проснулася від гавкоту собак, ОСОБА_2 вийшла на поріг, а коли відкрила двері, свідок почула постріл. Мати закрила двері, зайшла в будинок, вона була поранена в ногу, розбудила батька, після чого пролунав постріл у вікно. Батьки у розмові між собою згадували ОСОБА_7 ОСОБА_1 вийшов на подвір'я і зробив постріл вгору, свідок почала дзвонити братові ОСОБА_44, сказала, що на них напали, просила викликати міліцію і швидку. Також зателефонувала сусідові, тітці, дядькові, дідові, бабі. Потім свідок вийшла на подвір'я до батька, чула погрози ОСОБА_7 спалити хату, коли була біля батька, побачила, що у нього на голові була червона крапка від лазера, потім у батька задзвонив телефон, пролунав постріл, ОСОБА_1 поранило в плече, він упав. Потім прийшли дід і баба, а після того, як ОСОБА_1 отримав поранення в ногу, свідок разом з ними затягнули його до хати. Потім приїхали ОСОБА_45 та ОСОБА_58, прийшов сусід ОСОБА_46, пізніше приїхав брат ОСОБА_44 та міліція;

-показаннями свідка ОСОБА_46, який пояснив, що в ніч 21.04.2014 року близько 2 години ночі він разом з дружиною ОСОБА_60 почув постріли - близько 8 - 10 пострілів. Хвилин через 10 після цього зателефонувала дочка ОСОБА_44 - ОСОБА_61, сказала, що тата застрелили, а мати поранена, пояснила, що це зробив ОСОБА_13, просила допомоги. Свідок вискочив, побіг до подвір'я ОСОБА_44, побачив, що звідти біг чоловік, статурою схожий на ОСОБА_7 Також прийшли батьки ОСОБА_1 Сам ОСОБА_1 був поранений, стікав кров'ю, свідок поклав його та ОСОБА_2 в свою машину та повіз в лікарню, по дорозі до лікарні зустріли швидка, переклали потерпілих та повернулися назад. За цей час міліція вже затримала ОСОБА_7;

-показаннями свідка ОСОБА_47, яка вказала, що вночі 21.04.2014 року подзвонила онука ОСОБА_44 з криками: «Нас стріляють!». Свідок разом з ОСОБА_59 зайшли у двір, останній залишився на подвір'ї, у будинку свідок побачила, що у ОСОБА_62 перев'язане коліно, шибка у вікні розбита. Чула постріли на подвір'ї, а також, як ОСОБА_1 кричав на подвір'ї: «ОСОБА_13, виходь, здавайся! Що ти робиш?!» Також чула, як ОСОБА_13 кричав: «Ми ще вас підпалимо!» Бачила, як її сина ОСОБА_1 заносили закривавленого в будинок;

-показаннями свідка ОСОБА_63, який пояснив, що 20.04.2014 року близько 02 години ночі подзвонила на мобільний телефон сестра ОСОБА_44, сказала, що їх сім'ю стріляють. Свідок схопив рушницю та поїхав до будинку батьків, по дорозі викликав міліцію, швидку. Також йому подзвонив батько ОСОБА_1, просив приїхати, сказав, що в нього стріляють. Дорога зайняла близько 20 хвилин. Вдома вже були дядько ОСОБА_45 та тітка ОСОБА_58, сусід ОСОБА_46, у ОСОБА_1 було кілька поранень, його вантажили в автомобіль, він стікав кров'ю. ОСОБА_1 сказав свідку, що в нього стріляв ОСОБА_13, батько говорив з останнім, бачив його, іншого, хто стріляв, не бачив. Потім приїхала слідчий Сидоренко Н.С., оперуповноважений ОСОБА_67, дільничний інспектор міліції ОСОБА_68, друг свідка ОСОБА_37 Близько 03 години ОСОБА_44 разом з оперуповноваженим, дільничним інспектором міліції та ОСОБА_37 поїхали до будинку, де мешкав ОСОБА_13 по вул. Миру, там його не було, потім шукали ОСОБА_7 в інших місцях с. Хомутець, коли близько 04 години знову поїхали додому до ОСОБА_7, де він перебував та був затриманий;

-показаннями свідка ОСОБА_45, який пояснив, що 21.04.2014 року близько 02 години подзвонила ОСОБА_44 сказала, що стріляють батька і матір, свідок вийшов разом з дружиною ОСОБА_58, почули 2 вистріли. Через кілька хвилин вони приїхали на машині, потерпілий був у будинку, весь у крові, там також була дочка та дружина потерпілого. ОСОБА_1 сказав, що у нього стріляв ОСОБА_13, він з ним говорив. Свідок разом з ОСОБА_46 повантажили потерпілого ОСОБА_1 в автомобіль, в якому також була ОСОБА_2 та поїхали назустріч швидкої. Коли вони повернулися назад без потерпілих, на подвір'ї вже була міліція;

-показаннями свідка ОСОБА_64, який вказав, що 20.04.2014 року він разом з ОСОБА_7, ОСОБА_10, сестрою, вітчимом та співмешканкою ОСОБА_7, ОСОБА_65 з 19 години святкували Паску у ОСОБА_7 в будинку, всі вживали спиртні напої. Близько 21 години ОСОБА_13 та ОСОБА_10 сказали, що пішли в бар, а свідок пішов спати до ОСОБА_10 додому. Вночі близько 24 години ОСОБА_13 та ОСОБА_10 прийшли до останнього додому, де спав свідок, почали говорити на кухні, ОСОБА_42 тримав одноствольний обріз, сказали: «Йдем на войну». Близько 03 години ранку ОСОБА_13 та ОСОБА_10 повернулися додому до ОСОБА_10, свідок разом з ними пішов пити пиво до будинку ОСОБА_7, там півгодини посиділи, раптом що, просили сказати, що вони грали в карти, потім приїхала міліція і затримала ОСОБА_7, а обвинувачений ОСОБА_10 кудись пішов і після того свідок його не бачив;

-показаннями свідка ОСОБА_65, який пояснив, що 20.04.2014 року разом з ОСОБА_7, ОСОБА_10, сестрою, вітчимом та матір'ю ОСОБА_7, відпочивали вдома у останного, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 вживали спиртні напої. Пізніше до них приєднався ОСОБА_64 Близько 20 години останній разом зі свідком пішли до будинку ОСОБА_10, а ОСОБА_13 та ОСОБА_10 пішли до бару. Свідок з 21 години до 02 години перебував з дівчиною ОСОБА_69, потім пішов спати до будинку ОСОБА_10 Близько 02 години ОСОБА_13 та ОСОБА_10 повернулися, посиділи на кухні 20 хвилин і знову кудись пішли. О 05 годині ОСОБА_7 затримала міліція. Також свідок розповів, що бачив у ОСОБА_10 одноствольний обріз 16 калібру, а вдома у ОСОБА_7 була двостволка 16 калібру, вони разом ходили на полювання. Набої заряджав вітчим ОСОБА_7, він різав пижі з гумових ременів. Також вказав, що у ОСОБА_10 було прізвисько «ОСОБА_2». Зазначив, що до одноствольного обрізу була прикріплена «лазерна указка». Крім цього у ОСОБА_7 була пневматична рушниця та пневматичний пістолет. Також обвинувачені йому розповідали, що вони мали різні набої - картеч, дріб. У вечір 20.04.2014 року свідок бачив у дворі в ОСОБА_7 двостволку. В кінці літа ОСОБА_65 на межі двору на огороді ОСОБА_10 в пакеті знайшов обріз, який був у ОСОБА_10 та ОСОБА_7 - з лазерною указкою, а через кілька місяців віддав його працівникам міліції;

-протоколом огляду місця події від 21.04.2014 року, згідно якого на території господарства потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявлено прокладки, стріляні гільзи, пиж-контейнер, фрагмент резини, сліди речовини червоно-бурого кольору на порозі будинку та на траві неподалік від погребу, пошкоджені дошки на дерев'яному паркані, пошкоджена металева хвіртка воріт, вікно будинку з розбитим склом /т. 2 а.с.13 - 26/;

-протоколом обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_7, Миргородського району Полтавської області від 22.04.2014 року, під час якого було виявлено патрон до мисливської зброї 16 калібру, тканину чорного кольору з дірками, патрон металевий, патрон бойовий, дві гільзи до мисливської зброї, чотири металеві гільзи 9 мм, чотири металеві патрони 9 мм, три металеві капсулі /т. 2 а.с. 84 - 113/;

-протоколом обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_10 в АДРЕСА_2, Миргородського району Полтавської області від 22.04.2014 року, під час якого було виявлено гільза 4 мм, гільза з патроном, предмет, схожий на кулю, набій /т. 2 а.с. 36 - 57/;

-протоколом від 21.04.2014 року про відібрання зразків для експертизи від ОСОБА_7 у вигляді змивів з обох вух та ділянок за вухами /т. 2 а.с. 32/;

-висновком судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу № 111 від 03.07.2014 року, якою у фрагментах марлевого матеріалу, що є змивом ділянки за лівим вухом ОСОБА_7 та змивом з лівої руки ОСОБА_7, виявлено наявність дифеніламіну, що використовується в бездимних одноосновних порохах /т. 3 а.с. 73 - 76/;

-висновком судово-медичної експертизи № 174 від 02.06.2014 року, згідно якої у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді скалкового перелому середньої нижньої третини лівої малогомілкової кістки, без зміщення; скалкового перелому акроміального кінця правої ключиці, із зміщенням; вогнепальних поранень на задній поверхні грудної клітини справа, по середньо-лопаткової лінії, на рівні верхнього краю лопатки; на задній поверхні грудної клітини справа, по передньо-підпахвовій лінії, на рівні 3-4 ребер; у підпахвовій ділянці, в передній та задній її частині, на зовнішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; на зовнішній поверхні верхньої середньої третини правого стегна, по давності утворення може відповідати раніше зазначеним даті та обставинам, і відносяться до тілесних пошкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я /т. 2 а.с. 243 - 245/;

-висновком судово-медичної експертизи № 261 від 04.08.2014 року, згідно якої тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1 судово-медичною експертизою № 174 від 02.06.2014 року, могли утворитися внаслідок не менше, ніж від двох пострілів шротом /т. 2 а.с. 249/;

-висновком судово-медико-криміналістичної експертизи № 168-МК від 25.06.2014 року, якою встановлено наявність пошкоджень светра ОСОБА_1, зокрема трьох вхідних пошкоджень по задній поверхні справа, що утворилися від дії свинцевмістних предметів круглої форми діаметром 6-7 мм, яким міг бути шрот (картечь), і могли утворитися внаслідок одного пострілу з вогнепальної зброї, а також два вихідні пошкодження по задній та по передній поверхні справа. Постріл проведений з неблизької дистанції. В області трьох пошкоджень виявлена металізація сполуками свинцю /т. 2 а.с. 186 - 188/;

-висновком судово-медико-криміналістичної експертизи № 169-МК від 06.05.2014 року, якою встановлено наявність пошкоджень штанів ОСОБА_1, зокрема чотирьох вхідних пошкоджень по задній поверхні зліва, по низу штанів, по задній поверхні справа, в області лівої бокової кишені, що утворилися від дії свинцевмістних предметів круглої форми діаметром 6-7 мм, яким міг бути шрот (картечь), і могли утворитися внаслідок одного пострілу з вогнепальної зброї, а також три вихідні пошкодження по передній поверхні справа та по передній поверхні зліва, та пошкодження по передній поверхні справа, шо є розривом тканини, який утворився внаслідок зачепу. Постріл проведений з неблизької дистанції. В області трьох пошкоджень виявлена металізація сполуками свинцю /т. 2 а.с. 189 - 191/;

-висновками судово-медичних імунологічних експертиз № 403, 404, 405, 406 від 06.05.2014 року, якими встановлено, що кров ОСОБА_1 належить до А (ІІ) групи, а на наданих для дослідження спортивних штанах, светрові та фрагменті трави знайдена кров, яка може походити від ОСОБА_1 /т. 2 а.с. 171 - 185/;

-протоколом огляду та вилучення дробини неправильної форми від 21.04.2014 року, що була вийнята із лівої гомілки потерпілого ОСОБА_1 / т. 2 а.с. 114 - 115/

Незважаючи на ту обставину, що в ході досудового слідства вогнепальну зброю виявлено та вилучено не було, колегія суддів приходить до твердого переконання, що факт наявності в обвинувачених мисливської гладкоствольної зброї, та обрізу одноствольної рушниці достовірно підтверджується наступною сукупністю доказів.

В ході судового розгляду з показань експерта-баліста ОСОБА_70 судом встановлено, що характер виявлених в ході огляду господарства ОСОБА_1 складових набоїв, переконливо свідчать, що постріли по потерпілому ОСОБА_1 проводилися набоями, що використовуються для стрільби з мисливських гладкоствольних рушниць.

З показань в судовому засіданні потерпілого встановлено, що в нього стріляв ОСОБА_13 поодинокими пострілами з відстані близько 8-15 метрів шротовим зарядом, так як в його тілі вилучили свинцеву «картеч» для полювання на великих тварин, також в його тілі залишилося декілька таких картечин, як в нозі так і в районі грудей, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні ренгенознімками.

Характер пошкоджень металевого забору свідчить, що постріли проводилися зі сторони господарської частини двору, в напрямку будинку, кількість отворів в металевій хвіртці та їх розташування свідчить, що вони вчинені шротовим зарядом, діаметром 7-9 мм., що вбачається з показів експерта-баліста ОСОБА_70

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_70 та ОСОБА_65 вказували, що в обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 була гладкоствольна мисливська зброя, а саме двоствольна рушниця 16 калібру у ОСОБА_7 та одноствольний обріз 16 калібру у ОСОБА_10, з прикріпленою до нього «Лазерною указкою», з якою останні ходили на полювання. Крім того свідок ОСОБА_64 бачив, цю зброю як за день до нападу, так і, безпосередньо, перед нападом.

Згідно протоколу обшуку за місцем фактичного проживання обвинуваченого ОСОБА_7 по АДРЕСА_7, було виявлено та вилучено набої для мисливської зброї 16 калібру споряджений зарядами пороху, що втричі перевищує встановлену ГОСТом норму заряду (висновок експертизи № 490 від 16.06.2014 року ( т. 3 а.с.162-186) та показання експерта-баліста ОСОБА_70 в суді.

Крім того в цьому домоволодінні, де разом з ОСОБА_7 проживав його вітчим ОСОБА_71, виявлено клейтухи з отворами округлої форми, що свідчить про виготовлення в цьому домогосподарстві пижів, що є складовими набоїв до гладкоствольної мисливської зброї. Ця обставина підтверджує показання свідка ОСОБА_65, що ОСОБА_71 заряджав за своїм місцем проживання патрони для обвинувачених.

Сукупність вказаних доказів переконливо свідчить, що у володіння як ОСОБА_7, так і ОСОБА_10 була зброя.

Виходячи з того, що потерпіла ОСОБА_2 бачила у обвинуваченого ОСОБА_10 перед пострілом двоствольну мисливську рушницю, колегія суддів приходить до переконання, що у ОСОБА_7 на той час був одноствольний обріз.

На користь цього твердження також свідчить і та обставина, що останній здійснював поодинокі постріли, що свідчить про затрату ним певного часу для перезарядки обрізу.

Факт перебування в домогосподарстві потерпілих ОСОБА_2 обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 підтверджується фактичними даними протоколу слідчого експерименту від 10.06.2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_10, який показав як саме вони 21.04.2014 року в нічний час потрапили разом з ОСОБА_7 в господарство потерпілих, і вказав, що чув постріли, які вчинив ОСОБА_13

Колегія суддів констатує, що у потерпілого ОСОБА_1 малися конфліктні відносини лише з обвинуваченим ОСОБА_7

Останній неодноразово висловлював на його адресу погрози вбивства та пошкодження майна.

В ході досудового слідства та судового розгляду не здобуто ніяких доказів, що замах на життя цього потерпілого міг вчинити хтось інший ніж ОСОБА_13, а легкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 міг спричинити хтось інший ніж обвинувачений ОСОБА_10

Різниця в голосі та тілобудові обвинувачених, їх поведінці на переконання колегії суддів виключає сумнів з приводу того, що ОСОБА_10 здійснював постріли по ОСОБА_1, а обвинувачений ОСОБА_13 по потерпілій ОСОБА_2

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 чітко вказував, що по ньому стріляв ОСОБА_13, а потерпіла ОСОБА_2 вказувала, що по ній стріляв ОСОБА_10, підстав у колегії суддів не довіряти цим свідченням немає.

Наявність «алібі» в судовому засіданні у цих обвинувачених не підтвердилося.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає їх помилковими твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про те, що у випадку, якщо суд визнає доведеною вину останнього в замаху на вбивство ОСОБА_1, його дії підлягають перекваліфікації на ст.122 ч.1 КК України як умисне нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, бо згідно висновку судово-медичного експерта у цього потерпілого виявлено саме такі тілесні ушкодження, виходячи з наступного.

З поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він вчиняв постріли в потерпілого ОСОБА_1 зі зброї, набої якої мають проникаючо-вражаючі властивості, тобто ті, які з великою вірогідністю будуть проникати в середину тіла в тому числі і навиліт.

Характер набоїв та їх кількість (свинцеві кульки діаметром 7-9 мм. в кількості від 6-9 штук в кожному патроні), при вчиненні пострілу з відстані 8-15 метрів, не дають можливості стрільцеві гарантовано вважати, що вони влучать саме в нежиттєво важливі органи.

Та обставина, що ОСОБА_13, навіть після влучання у потерпілого, продовжував по ньому влучно стріляти, стріляв і тоді, коли потерпілий після двох влучних пострілів упав на землю переконливо свідчить про те, що умисел ОСОБА_7 був направлений саме на позбавлення життя цього потерпілого.

Та обставина, що потерпілий в результаті пострілів ОСОБА_7 отримав лише середньої тяжкості тілесні ушкодження за встановлених в судовому засіданні обставин не свідчить про бажання цього обвинуваченого спричинити потерпілому саме середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про те, що з об'єму обвинувачення підлягає виключення посилання на ту обставину, що цей обвинувачений на час вчинення замаху на вбивство ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння так, як згідно акту обстеження ОСОБА_7 на стан вживання алкоголю від 21.04.2014 року, він був тверезий, суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Як встановлено в ході судового розгляду показань свідків ОСОБА_64 та свідка ОСОБА_51 (нині ОСОБА_13) обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_10 разом з цими свідками з 13:00 до 20:00 години вживав алкогольні напої (пиво, горілку), після чого обвинувачені разом пішли в центр села продовжувати пити пиво.

Близько 21:00 години потерпілий ОСОБА_1 бачив як обвинувачений вживав пиво, в барі, на його переконання цей обвинувачений був у нетверезому стані. Замах на вбивство стався о 2 годині ночі 21.04.2014 року. При цьому огляд на стан сп'яніння ОСОБА_7 проводився 21квітня 2014 року о 13 годині 25 хвилин, тобто через 12 годин після замаху на вбивство. Тому колегія суддів не приймає висновок № 44 від 21 квітня 2014 року як доказ того, що ОСОБА_13 був тверезий на момент вчинення злочину, так як після вчиненого злочину минуло достатньо часу для його витверезення.

Таким чином винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч.2, 187 ч.1, 152 ч.3, 296 ч.3, 15 ч.2, 115 ч.1 КК України є доведеною повністю.

Так само винність обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України є доведеною повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, є вірною, так як цей обвинувачений, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення крадіжок, 26.09.2010 року, близько 23 год. 30 хв., перебуваючи біля будівлі Хомутецького будинку культури, застосував до потерпілого ОСОБА_6 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, після чого відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_6 гаманець, вартістю 70 грн., разом з 200-ми грн. грошових коштів, якими розпорядився на власний розсуд. Після чого 27.09.2010 року, близько 03 години ночі обвинувачений ОСОБА_13 неподалік від кафе Хомутецького споживчого товариства «Закусочна», застосував до потерпілого ОСОБА_18 фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, після чого повторно, відкрито викрав у потерпілого ОСОБА_18 мобільний телефон із сім-картою, гаманець із грошима в сумі 200 грн., велосипед, вартістю 600 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 152 КК України - зґвалтування неповнолітньої, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_13 в ніч із 29.01.2011 року на 30.01.2011 року близько 24 години ночі, перебуваючи в нетверезому стані в житловому будинку по АДРЕСА_3 Миргородського району, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_5 є неповнолітньою, застосувавши фізичне насильство, яке виразилося в нанесенні ударів долонями рук по обличчю, здавлюванні шиї, та висловленні погроз заподіяти тілесні ушкодження, подавивши таким чином волю потерпілої ОСОБА_5 до супротиву, зґвалтував вказану неповнолітню особу, тобто проти волі ОСОБА_5 вступив із нею в статеві зносини.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, є вірною, так як обвинувачений, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення хуліганства, перебуваючи у с. Хомутець Миргородського району Полтавської області по вул. Леніна, 22.04.2013 року, умисно та грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, у присутності інших громадян штовхнув мотоцикл, на якому знаходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_35, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 упав, після цього ОСОБА_13, продовжуючи свої хуліганські дії, підійшов до ОСОБА_4 та почав бити останнього кулаками по шолому, що був одягнений на голові ОСОБА_4, а після пошкодження шолому наніс ним не менше п'яти ударів по голові потерпілого, чим заподіяв йому ЛЕГКІ тілесні ушкодження.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, є вірною, так як обвинувачений ОСОБА_13 25.11.2013 року, перебуваючи неподалік від бару «Ліван», здійснив напад на потерпілого ОСОБА_3, застосувавши до нього фізичне насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я, та відкрито заволодів грошима потерпілого ОСОБА_3 в сумі 30 грн.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, так як обвинувачений ОСОБА_13, 21.04.2014 року близько 02 години, перебуваючи в стані алкогольного спєяніння, маючи умисел на заподіяння смерті з метою помсти ОСОБА_1, прийшов до домогосподарства останнього, дочекавшись, поки ОСОБА_1 вийшов з будинку, здійснив по ньому 3 влучних постріли з одноствольного обріза набоями, спорядженими шротовим зарядом (картеччю) з використанням "лазерної указки", внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, тим самим виконав всі дії, необхідні для заподіяння смерті, але через обставини, що не залежали від його волі та свідомості, у зв'язку з невраженням життєво важливих органів ОСОБА_1 не довів свій умисел до кінця.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, так як обвинувачений ОСОБА_10, 21.04.2014 року близько 02 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до господараства ОСОБА_66 та ОСОБА_2 в с. Хомутець, вул. Леніна, буд. 164-А, Миргородського району Полтавської області, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, дочекавшись, поки остання вийшла з будинку, здійснив по її нозі неприцільний постріл з двоствольної мисливської рушниці резиновими кулями травмуючої дії, внаслідок чого потерпіла отримала легкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує тяжкість вчинених кожним з обвинувачених злочинів, особи обвинувачених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання кожному з обвинувачених.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10, колегія суддів не вбачає.

Обставинами, які обтяжують покарання кожного з обвинувачених є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги викладене вище, те, що обвинувачений ОСОБА_13 вчинив умисні тяжкі та особливо тяжкий злочини, в тому числі і на ґрунті пияцтва, характер дій обвинуваченого, який всі інкриміновані злочини вчинив з посяганням на життя та здоров'я людей, колегія суддів приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України, а вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Обираючи вид та міру покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_10, колегія суддів враховує характер вчиненого ним злочину, який хоч і не є тяжким, проте вчинений з використанням вогнепальної зброї, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10, який ніде не працює, за місцем проживання характеризується негативно, а тому приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до цього обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України, а вважає, що його виправлення можливе лише при призначенні обвинуваченому покарання у виді обмеження волі.

Так як обвинувачений ОСОБА_13 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 296 КК України, за жоден з яких засуджений не був, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід визначити за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_13 повинен відбувати покарання у місцях позбавлення волі, міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, цьому обвинуваченому необхідно залишити попередньою у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ст. 72 ч. 5 КК України, строк попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_13 утримувався під вартою під час проведення досудового слідства та судового розгляду, по інкримінованих йому п'яти епізодах злочинної діяльності за ст. 307 ч. 2 КК України в період часу з 30 травня 2011 року по 12 травня 2011 року включно, що підтверджується вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15.02.2012 року та ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15.05.2012 року, йому належить зарахувати строк цього попереднього ув'язнення, тобто тримання під вартою, у строк відбування покарання за цим вироком суду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 700 днів позбавлення волі.

Крім того зарахувати в строк відбування покарання за цим вироком суду строк його перебування під вартою з 21 квітня 2014 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, при цьому строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід рахувати з 24 лютого 2016 року.

Виходячи з того, що обвинуваченому ОСОБА_10, який утримується під вартою з 03.06.2014 року, визначене покарання не пов'язане з позбавленням волі, колегія суддів вважає необхідним, відповідно до положень пункту 2 підпункту 1 ч. 5 ст. 72 та п.п.ОСОБА_74 п.1 ч.1 ст.72 КК України, визначене за цим вироком суду покарання у виді обмеження волі, перевести у покарання у виді позбавлення волі з розрахунку два дні обмеження волі за один день попереднього ув'язнення (позбавлення волі), та з врахуванням відбутого покарання в період часу з 03 червня 2014 року по 24 лютого 2016 року включно, вважати ОСОБА_10 таким, що повністю відбув призначене покарання у виді двох років обмеження волі, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Розв'язуючи цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Миргородської центральної районної лікарні до ОСОБА_7, ОСОБА_10 про відшкодування завданих злочином матеріальної шкоди, суд керується статтями 61, 128, 368 КПК України, статтями 1166, 1206 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна".

Так, прокурором по справі заявлено цивільний позов про відшкодування завданих злочином матеріальної шкоди в сумі 8 321,48 грн.

При цьому він просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_10 солідарно на користь Миргородської центральної лікарні в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 7 469,02 грн., а також стягнути з ОСОБА_7 на користь Миргородської центральної районної лікарні в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 суму коштів у розмірі 852,46 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги прокурора про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Колегією суддів встановлено вину у вчиненні ОСОБА_10 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відносно потерпілої ОСОБА_1, а також вину у вчиненні ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_2, та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, щодо потерпілого ОСОБА_3

Згідно довідки Миргородської центральної районної лікарні № 1095 від 14.05.2014 року ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦРЛ з 21.04.2014 року по 12.05.2014 року з діагнозом «вогнепальне поранення правої гомілки» та на її стаціонарне лікування було витрачено 3 409,77 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком Миргородської центральної районної лікарні № 1200 від 14.05.2014 року ( т. 6 а.с. 76, 79);

Згідно довідки Миргородської центральної районної лікарні № 1094 від 14.05.2014 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦРЛ з 21.04.2014 року по 14.05.2014 року з діагнозом «вогнепальне поранення грудної клітини справа, лівої гомілки» та на його стаціонарне лікування було витрачено 4 059,25 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком Миргородської центральної районної лікарні № 1201 від 14.05.2014 року ( т. 6 а.с. 77, 78).

Згідно довідки-розрахунку Миргородської центральної районної лікарні № 1415 від 26.06.2014 року ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦРЛ з 26.11.2013 року по 03.12.2013 року та на його стаціонарне лікування було витрачено 852,46 грн. ( т. 4 а.с. 178).

Виходячи з того, що колегією суддів вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 встановлена, з цього обвинуваченого на користь установи, де ця потерпіла проходила лікування, підлягає стягненню сума витрат на стаціонарне лікування потерпілої в розмірі 3 409,77 грн.

Колегією суддів також встановлена вина ОСОБА_7 у вчиненні злочинів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3, таким чином з цього обвинуваченого на користь установи, де ці потерпілі проходили лікування, підлягає стягненню сума витрат на стаціонарне лікування обох потерпілих в розмірі 4 059,25 грн. та 852,46 грн. відповідно.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 176 - 179, 369 - 371, 373 - 376 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 162 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 296 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - у виді 10 (десяти) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 152 КК України - у виді 10 (десяти) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 187 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 296 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15, п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 162 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня постановлення цього вироку, тобто з 24 лютого 2016 року.

Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання за цим вироком суду термін його тримання під вартою під час проведення досудового слідства та судового розгляду, по інкримінованих йому п'яти епізодах злочинної діяльності за ст. 307 ч. 2 КК України в період часу з 30 травня 2011 року по 12 травня 2012 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 700 днів позбавлення волі.

Крім того зарахувати в строк відбування покарання за цим вироком суду строк його перебування під вартою з 21 квітня 2014 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Виходячи з того, що обвинуваченому ОСОБА_10, який утримується під вартою з 03.06.2014 року, визначене покарання не пов'язане з позбавленням волі, керуючись положеннями пункту 2 підпункту 1 ч. 5 ст. 72 та п.п. ОСОБА_74 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, визначене за цим вироком суду покарання у виді двох років обмеження волі, перевести у покарання у виді позбавлення волі (з розрахунку два дні обмеження волі за один день попереднього ув'язнення (позбавлення волі) та з врахуванням відбутого покарання в період часу з 03 червня 2014 року по 24 лютого 2016 року включно, що подвоюється відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, вважати ОСОБА_10 таким, що повністю відбув призначене покарання у виді двох років обмеження волі, звільнивши його з під варти в залі суду негайно.

Цивільний позов прокурора задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 4 911 грн. (чотири тисячі дев'ятсот одинадцять) 71 коп. на користь Миргородської центральної лікарні (р/р 35427201035496 в УДК в Миргородському районі, ЄДРПОУ: 01999402, МФО: 831019) в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_10 3 409 грн. (три тисячі чотириста дев'ять) 77 коп. на користь Миргородської центральної лікарні (р/р 35427201035496 в УДК в Миргородському районі, ЄДРПОУ: 01999402, МФО: 831019) в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Речові докази у вигляді мисливської гладкоствольної рушниці марки ІЖ-27 № НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1, залишити цьому потерпілому як його власність.

Речові докази у вигляді штанів та светру потерпілого ОСОБА_1, вирізу штахету з паркану потерпілого ОСОБА_1, вилучених протоколом огляду від 21 квітня 2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді, повернути потерпілому ОСОБА_1, як його власність, а у випадку відмови отримувати ці речі - знищити, як такі, що не мають ніякої цінності.

Речові докази у вигляді 5 рентгенівських знімків частин тіла ОСОБА_1, медичної карти № 3306/322 стаціонарного хворого ОСОБА_1, медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1, що зберігаються в Хорольському районному суді, повернути потерпілому ОСОБА_1

Речові докази у вигляді ножа мисливського з нарізами на лезі в кобурі, гільз, вилучених протоколом обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді, передати в розпорядження дозвільної системи Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Речові докази у вигляді 3-х дерев`яних бит, предметів округлої форми, протяжки канату верхнього ствола, протяжки канату нижнього ствола, тканини чорного кольору з дірками, вирізів волокнистої матерії, предметів округлої форми матерії, зразків крові ОСОБА_1, зразків грунту, светр фіолетового кольору, вилучених протоколом обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді,- знищити, як такі, що не являють собою ніякої цінності.

Речові докази у вигляді дозволу на право носіння та користування зброєю на ім'я ОСОБА_72, мисливсько-рибальського квитка на ім'я ОСОБА_72, вилучені протоколом обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді, - повернути ОСОБА_72, як його особисті документи.

Речові докази у вигляді фрагментів марлевого матеріалу зі змивами рук ОСОБА_65 та ОСОБА_64, ОСОБА_7 вилучені протоколами отримання зразків для експертизи від 21.04.2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді, - знищити, як такі, що не являють собою ніякої цінності.

Речові докази у вигляді пижів в кількості 12 штук, 3 гільз, 1 гільзи, 1 патрону з рушниці, пиж-контейнеру, 2-х пижів, гільзи, набою з написом «О/К» сріблястого забарвлення, патронів до мисливської зброї, 2 гільз, 4 гільз 9 мм, 2 жаканів металевих, 3 капсулів металевих, гільзи набою з написом 9 мм з жовтого металу, вилучених протоколами обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Хорольському районному суді - знищити, як такі, що не являють ніякої цінності.

Речові докази у вигляді фрагментів резини, слідів РБК при вході в будинок; слідів РБК з поверхні трав'яного покриву біля погребу; 3 частин дерев'яного паркану з отворами; пижа (фрагмент клейтуху); прокладок круглої форми; пластикової картки «Приватбанку» № НОМЕР_2, пластикової картки «Приватбанку» № НОМЕР_3, пластикової картки «Голд Кард» № НОМЕР_4, пластикової картки «Доброго дня» № НОМЕР_5, мобільного телефону «Нокіа» 6610 сріблястого забарвлення, кліше печатки з відтиском підпису, пакету поліетиленового з насінням коноплі, пристрою для куріння коноплі, сита металевого з ручкою, сім-картки МТС, сім-картки SІМ-SІМ, вилучених протоколом обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Миргородському ВП ГУНП Полтавської області, - знищити, як такі, що не являють собою ніякої цінності.

Речові докази у вигляді електровалу, акумулятора, 2-х бензопил, пристрію для зарядки акумулятора, сидіння, мотору, карбюратора, вихлопної труби, амортизатора, дуги безпеки, баку бензиновий, опудала голови оленя, магнітоли, керма до мотоцикла, генератора з проводкою, електрообігрівача, вилучених протоколами обшуку від 22.04.2014 року, що зберігаються в Миргородському ВП ГУНП Полтавської області,- повернути ОСОБА_7, як їх власнику, чи іншій особі за його дорученням.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а обвинуваченим, що утримується під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий:

Судді: