Ухвала суду № 56064287, 23.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 876/10286/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Конвеєр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Конвеєр» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

31.08.2015 позивач - УПФУ в Залізничному районі м. Львова звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача - ПАТ «Конвеєр» 150694, 30 грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Згідно з отриманими відповідачем розрахунками за період з 01.07.2015 року по 01.09.2015 року до відшкодування підлягають витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 150694, 30 грн. на підставі п.п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Оскільки відповідачем у встановлені законом строки дані витрати не відшкодовані, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2015 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Конвеєр» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено суму боргу, позаяк матеріали справи не містять жодного доказу щодо понесення відповідачем відповідних витрат. Окрім того, на думку апелянта, відшкодування по пенсіонерах визначено на рівні 100%, хоча у ПАТ «Конвеєр» здобуто не повний пільговий стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість перед УПФ України в Залізничному районі м. Львова з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за липень-серпень 2015 року, яка є узгодженою.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПАТ «Конвеєр» згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова направлялися поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового направлення на адресу ПАТ «Конвеєр» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 2015 року.

Вказану суму ПАТ «Конвеєр» добровільно не відшкодовано, а відтак, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 150694, 30 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України ,,Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно з абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього ж Закону.

Абзацом 3 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Обов'язок відшкодування витрат з виплати пенсій, призначених за ст.13 Закону №1788-ХІІ передбачений п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, за правилами якого пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону №1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон №400/97-ВР, абзацом 4 п.1 ст.2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відповідно до абзацу 4 пп.1 цього ж пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абзацу 4 п.2 прикінцевих положень Закону №1058-IV є спеціальними щодо абзацу 3 п.2 прикінцевих положень цього ж Закону, апеляційний суд приходить до висновку про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам ПФУ суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а», «б»-«з» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі-Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається із матеріалів справи, надіслані УПФ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно ч.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст.13 Закону №1788-ХІІ ПАТ отримало, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки відповідач в добровільному порядку на оплатив заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Щодо пенсіонерів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то такі, працюючи саме на ПАТ «Конвеєр» набули право на призначення пенсії за віком при неповному пільговому стажі за зниженням пенсійного віку, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи (а.с.132, 136, 142).

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивач не довів обґрунтованість призначення пільгових пенсій колишнім працівникам ПАТ «Конвеєр», оскільки останнім не оскаржувались рішення про призначення пенсій, як і розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість такого стягнення у судовому порядку, встановлення факту її сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

Також слід зазначити, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у більшості випадків складені не позивачем, а іншими Управліннями Пенсійного фонду України, зокрема, УПФУ в Турківському районі Львівської області, УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області, правомірність дій яких щодо призначення пенсій та складення цих розрахунків у цій справі не оскаржуються.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Конвеєр» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі № 813/4809/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 25 лютого 2015 року.