Ухвала суду № 56064253, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/39422/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Осаулов А.А. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Екофільтр» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Екофільтр» до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

В С Т А Н О В И Л А :

Мале приватне підприємство «Екофільтр» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування п.п. 8 та 9 рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 439-VI від 23 січня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку з фізичних та юридичних осіб по Миколаївській сільській раді на 2015 рік».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. З адміністративного позову вбачається, що відповідач - Миколаївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області знаходиться за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Миколаївка, вул. Леніна, 62, що територіально не відноситься до Шевченківського району м. Києва. Рішення відповідача, яке в частині просить скасувати позивач, також не є актом індивідуальної дії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві, з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Вказаною правовою нормою передбачена альтернативна підсудність спору, у разі коли оскаржується правовий акт індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань) - позивачів у справі.

Відповідно до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06 березня 2008 року, під час розгляду таких спорів судам необхідно враховувати, що до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду), та рішення державних виконавців чи/або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суди повинні визначати територіальну підсудність вказаних справ відповідно до частини другої статті 19 КАС України, за правилами якої такі адміністративні справи вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються п.п. 8 та 9 рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 439-VI від 23 січня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку з фізичних та юридичних осіб по Миколаївській сільській раді на 2015 рік», якими встановлено: ставку земельного податку на землі рекреаційного призначення та землі, які знаходяться під закладами відпочинку, розташовані в межах населеного пункту, виходячи із нормативно-грошової оцінки землі; ставку земельного податку на землі рекреаційного призначення та землі, які знаходяться в постійному користуванні під закладами відпочинку, розташовані в межах населеного пункту, виходячи із нормативно-грошової оцінки землі.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01 червня 2010 року «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ», юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Колегія суддів зазначає, що до нормативно-правових актів відносяться рішення суб'єкта владних повноважень, які містять норми права (встановлюють, змінюють чи скасовують їх), що поширюють свою дію на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Акт можна вважати нормативно-правовим, якщо він містить хоча б одне положення нормативного характеру.

Крім того, за усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

У даному випадку рішення Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 439-VI від 23 січня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку з фізичних та юридичних осіб по Миколаївській сільській раді на 2015 рік» має нормативно-правовий характер, оскільки містить норми права та поширює свою дію на визначене загальними ознаками коло осіб, та призначене для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

За змістом ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що адміністративний позов Малого приватного підприємства «Екофільтр» до Миколаївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення в частині підлягає розгляду адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, оскільки позовні вимоги не пов'язані з оскарженням правового акту індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно постановив ухвалу від 30 грудня 2015 року про повернення позовної заяви позивачеві на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Екофільтр» залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.