Постанова № 56063252, 11.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року 810/3996/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто Синтез" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

28 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто Синтез" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 червня 2015 р. № № 0001102201/2650, 0001092201/2651.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСОІЛ-2009" (далі - ТОВ "УКРТРАНСОІЛ-2009"), товариством з обмеженою відповідальністю «Бел Оіл» (далі – ТОВ «Бел Оіл»), та товариством з обмеженою відповідальністю «Парком Транс» (далі – ТОВ «Парком Транс»). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "УКРТРНСОІЛ", ТОВ «Бел Оіл» та ТОВ «Парком Транс» здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (т. 1 а.с. 117-120).

Представником позивача було подане клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

30 січня 2013 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АБ № 654384 (т. 1 а.с. 98).

У період з 20 квітня по 13 травня 2015 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2014 р. по 28 лютого 2015 р., за результатами якої 20 травня 2015 р. було складено акт перевірки № 1101/10-16-22-01/38274109 (далі – акт перевірки № 1101/10-16-22-01/38274109) (т. 1 а.с. 13-60).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6 453 707 грн 00 коп., у тому числі: за жовтень 2014 р. – 3 118 453 грн 00 коп., листопад 2014 р. – 1 294 225 грн 00 коп., грудень 2014 р. – 2 041 029 грн 00 коп.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.10.3 п. 138. 1 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 р. на загальну суму 3291 621 грн 00 коп.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті чого завищено податкове зобов’язання на загальну суму 3 198 632 грн 00 коп., в тому числі по взаємовідносинах з: ТОВ «Бел Оіл» за листопад 2014 р. у сумі 2 594 241 грн 00 коп., грудень 2014 р. – 106 142 грн 00 коп.; ТОВ «Парком Транс» за січень 2015 р. – 498 249 грн 00 коп.;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 ПК України, чим завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «УКРТРНСОІЛ-2009» на загальну суму 4 562 325 грн 00 коп., в тому числі: за жотень 2014 р. – 2583 грн 00 коп., листопад 2014 р. – 2 871 065 грн 00 коп., грудень 2014 р. – 1 380 677 грн 00 коп., січень 2015 р. – 308 000 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 59).

24 червня 2015 р. на підставі висновків названого акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001102201/2650, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 9 680 560 грн 50 коп., з яких за основним платежем – 6 453 707 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 3 226 853 грн 50 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001102201/2650) (т. 1 а.с. 10);

-№ 0001092201/2651, яким нараховано грошове зобов"язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 114 526 грн 25 коп., з яких за основним платежем – 3 291 621 грн 00 коп., за штрафним (фінансовими) санкціями – 822 905 грн 25 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001092201/2651) (т. 1 а.с. 11).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п.п. 138.1.3 п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.

Як убачається з п.п. 139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2-139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з вимогами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як убачається п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;и) вид цивільно-правового договору;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як убачається з п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Згідно з вимогами п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до вимог п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово – господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами – ТОВ "УКРТРАНСОІЛ-2009", ТОВ «Бел Оіл» та ТОВ «Парком Транс» та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

І. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «УКРТРАНСОІЛ-2009», судом встановлено таке.

28 липня 2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 28071 (далі – договір № 28071) (т. 1 а.с. 61-62).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (т.1 а.с. 61).

На виконання договору № 28071 позивачем суду було надано такі докази:

- специфікації (т. 1 а.с. 63);

- видаткові накладні (т. 1 а.с.64-73, т.2 а.с. 64-73);

- податкові накладні (т. 1 а.с. 74-83, т. 2 а.с. 75-87).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за поставлений ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” товар підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства “Укргазбанк” (т. 2 а.с. 88-93).

Крім того, 28 липня 2014 р. між позивачем (поклажодавець) та ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 28072 (далі – договір № 28072) (т.2 а.с. 96-97).

Згідно з п. 1.1 названого договору поклажодавець зобов’язується передати, а зберігач зобов’язується прийняти товар на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання товару відбувається за актом приймання-передання, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття (т. 2 а.с. 96).

На виконання договору № 28072 позивачем суду було надано такі докази:

- додаткові угоди (т. 2 а.с. 99-100);

- додатки до договору (т. 2 а.с. 98);

- акти надання послуг (т. 2 а.с. 101-106);

- акти прийому-передачі товару (т. 2 а.с. 119-130, 204-230);

- акти повернення товару з відповідального зберігання (т. 2 а.с. 133-201, 231);

- податкові накладні (т.2 а.с. 107-112).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за надані ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” послуги підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства “Укргазбанк” (т. 2 а.с. 113-117).

Водночас, 28 липня 2014 р. між позивачем (замовник) та ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування № 280703 (далі – договір № 280703) (т. 2 а.с. 232-233).

Згідно з п. 1.2. названого договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов’язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та доставку вантажу замовника автомобільним транспортом (автоцистернами) в межах території України (т. 2 а.с. 232).

На виконання договору № 280703 позивачем суду було надано такі докази:

- додаткові угоди (т. 2 а.с. 238);

- додатки до договору (т. 2 а.с. 234-237);

- акти надання послуг (т. 2 а.с. 239-243);

- податкові накладні (т.2 а.с. 247-248);

- акт звіряння (т. 2 а.с. 249);

- заявки (т. 3 а.с. 1-64).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за надані ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” послуги підтверджується платіжними дорученнями, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства “Укргазбанк” (т. 2 а.с. 245-246).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009”, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (т. 2 а.с. 55-59).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договорів № 28071, № 28072 та № 280703 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договорів № 28071, № 28072 та № 280703 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договорів № 28071, № 28072 та № 280703 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ «УКРТРАНСОІЛ-2009», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договорів № 28071, № 28072 та № 280703, укладених між позивачем та ТОВ «УКРТРАНСОІЛ-2009».

ІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «Бел Оіл», судом встановлено таке.

Поставлений ТОВ “УКРТРАНСОІЛ-2009” позивачем товар було реалізовано ТОВ «Бел Оіл».

Так, 31 липня 2014 р. між позивачем (продавець) та ТОВ «Бел Оіл» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 31/07-1П (далі – договір № 31/07-1П) (т. 3 а.с. 71-72).

Згідно з п.1.1. названого договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного договору (т. 3 а.с. 71).

На виконання договору № 31/07-1П позивачем суду було надано такі докази:

- додатки до договору (т. 3 а.с.73);

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 7 а.с. 207-250, , т. 8 а.с. 1-19);

- видаткові накладні (т. 3 а.с. 140-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-167);

- податкові накладні (т. 5 а.с. 178-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-205);

- акт звіряння (т. 3 а.с. 97-130);

- заявки (т. 3 а.с. 74-83);

- додаткові угоди та акти приймання-повернення (т. 8 а.с. 23-179);

- видаткові накладні (повернення) (т. 8 а.с. 182-250, т. 9 а.с. 1-34);

- розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (т. 9 а.с. 37-223);

- товарно-транспортні накладні (т. 9 а.с. 226-250, т. 10 а.с. 1-80).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ “Бел Оіл” та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачу за поставлений ним ТОВ “Бел Оіл” товар підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства “Укргазбанк” (т. 3 а.с. 84-96).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ “Бел Ойл”, зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (т. 2 а.с. 65-70).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 31/07-1П дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 31/07-1П призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 31/07-1П у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ «Бел Оіл», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 31/07-1П, укладеного між позивачем та ТОВ «Бел Оіл».

ІІІ. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «Парком Транс», судом встановлено таке.

10 січня 2015 р. між позивачем (комітент) та ТОВ “Парком Транс” (комісіонер) було укладено договір комісії № 101-К (далі – договір № 101-К) (т. 10 а.с. 87-89).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору комісіонер зобов’язується за дорученням комітента за винагороду вчинити правочини щодо реалізації паливно-мастильних матеріалів відповідно до специфікацій в додатках до цього договору (т. 10 а.с. 87).

На виконання договору № 101-К позивачем суду було надано такі докази:

- додатки до договору (т. 10 а.с. 90);

- видаткові накладні (т. 10 а.с. 91);

- податкові накладні (т. 10 а.с. 92);

- звіти комісіонера (т. 10 а.с. 95);

- акти звіряння (т. 10 а.с. 96-97).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ “Парком Транс” та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за надані ТОВ “Парком Транс” послуги підтверджується банківською випискою, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства “Укргазбанк” (т. 10 а.с. 94).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Парком Транс», зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (т. 10 а.с. 81-86).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 101-К дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 101-К призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 101-К у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ “Парком Транс” , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 101-К, укладеного між позивачем та ТОВ “Парком Транс” .

Крім того, суд не приймає до уваги письмові заперечення відповідача, оскільки вони жодним чином не спростовують надані позивачем докази.

До того ж судом також враховано, що невиконання контрагентом своїх зобов’язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 р. у справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 р. у справі № 21-573во10.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2015 р. № № 0001102201/2650, 0001092201/2651є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області від 24 червня 2015 р. № № 0001102201/2650, 0001092201/2651.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.