Ухвала суду № 56062011, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/60922/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 11.08.2014та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014у справі № 815/3664/14за позовомВідкритого акціонерного товариства «Електронмаш»доДержавної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Електронмаш» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіонпромсервіс», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002422201 від 11.06.2014.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю та визначенню порушень в сфері земельних відносин в рамках діючого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1078/22-01 від 23.05.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.271.1 ст.271, п.274.1 ст.274, п.286.2 ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем неправомірно не задекларовано показники плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 84 928,80 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002422201 від 11.06.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на землю на суму 106 161 грн. (з яких: 84 928,8 грн. за основним платежем та 21232,20 за штрафними санкціями).

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач, в порушення вимог податкового законодавства, не сплатив земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, що належить платнику податків на праві власності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не є користувачем земельної ділянки, за яку податковим органом здійснено нарахування податку на землю.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно пп.269.1.1, пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

За змістом ст.270 названого Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.6 ст.287 названого Кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2006, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.09.2006, визнано недійсним свідоцтво про право власності на контрольно-випробувальну станцію загальною площею 1434,9 кв.м за ВАТ «Електронмаш» та зобов'язано комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» відмінити реєстрацію свідоцтва про право власності на контрольно-випробувальну станцію, загальною площею 1434,9 кв.м ВАТ «Електронмаш».

Також, судами встановлено, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2007, позивач не є власником контрольно-вимірювальної станції, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, 1-й км дороги Одеса-Чорноморка.

З огляду на зміст вищенаведених положень податкового законодавства та за встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки - платником податку на землю.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний