Ухвала суду № 56061928, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/38333/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу

Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 у справі № 803/852/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Алтекс" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області,

про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Алтекс" звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про застосування процедури податкового компромісу до податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0004092200 від 29.10.2014 та відобразити в інтегрованій картці позивача за платежем "податок на прибуток" узгодження податкових зобов'язань.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення Ковельської ОДПІ № 12 від 23.04.2015 "Про непогодження застосування процедури податкового компромісу" по податковому повідомленню-рішенню № 0004092200 від 29.10.2014 по податку на прибуток на суму податкових зобов'язань 190172 грн. за період 2-4 квартал 2011 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. Податковий кодекс України не містить обов'язкової умови наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток виключно у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при застосуванні податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами складено акт перевірки №675/03-06-22-35823953 від 10.10.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000409200 від 29.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 257841 грн.: (основний платіж 250151 грн., штрафні фінансові санкції 7690 грн.).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 14, ст. 44, ст. 135, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення, заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті на загальну суму 306401 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено в судовому порядку та на даний час триває процедура судового розгляду справи.

25.03.2015 року позивачем керуючись підрозділом 9-2 розділу ХХ ПК України до Ковельської ОДПІ подано заяву про досягнення податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0004092200 від 29.10.2014.

Рішенням Ковельської ОДПІ № 5 від 03.04.2015 "Про погодження процедури податкового компромісу" застосовано податковий компроміс з вказаного податкового повідомлення - рішення на суму 67669 грн. в частині донарахування із завищення витрат та визначено податкові зобов'язання, які підлягають сплаті до бюджету.

Стосовно суми 190172 грн. відмовлено, оскільки зазначена сума не підпадає під норми досягнення податкового компромісу визначеною в ПК України.

Позивачем 16.04.2015 року повторно подано заяву про досягнення податкового компромісу в сумі неузгодженого податкового зобов'язання в розмірі 190172 грн. та сплачено суму податкового зобов'язання в розмірі 5% від суми.

23.04.2015 відповідачем прийнято рішення № 12 "Про непогодження податкового компромісу", оскільки наявний факт невідповідності заяви позивача умовам податкового компромісу, передбаченого підрозділом 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та вимогам "Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу", затверджених наказом ДФС України № 13 від 17.01.2015.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках, днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Таким чином, до податкових зобов'язань, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому, 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає що норми Податкового кодексу України не містять обов'язкової умови при застосуванні податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань, наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток виключно у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.