Ухвала суду № 56061918, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/25028/15

К/800/26732/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Нікітіної-Дудікової Г.Ю.

відповідача 1: Демченка С.В.

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року

у справі № 826/1862/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області,

Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконними дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Енергокапитал») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач 1), Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконними дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року позов задоволено частково, визнано незаконним дії відповідача 1 щодо прийняття рішення від 03.12.2014 року № 510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду; скасовано рішення від 03.12.2014 року № 510/10/10-36-10-01-04 про залишення скарги без розгляду, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України. В решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року апеляційні скарги позивача та відповідача 2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 2, не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергокапитал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ін Еко», за результатами якої складено акт від 17.07.2014 року № 659/22-4/37256969.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 693 987,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2014 року № 0000882204, яким ТОВ «Енергокапитал» збільшено суму з грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем в сумі 693 987,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 346 993,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем-1 від 23.10.2014 року №35/10/10-36-10-01-04/1079 залишено скаргу позивача від 03.10.2014 року №03/10-1 без розгляду.

Колегія суду не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відтак, для правильного вирішення спору судам необхідно з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити всі первинні документи; встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами; перевірити наявність у товариства ділової мети під час здійснення зазначених господарських операцій, зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок щодо реальності проведених операцій.

Слід також зазначити, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Енергокапитал» щодо визнання незаконними дій, суди не належним чином дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки наявним доказам.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання незаконними дій податкового органу стало залишення без розгляду скарги позивача до Головного управління Міндоходів у Київській області на спірне податкове повідомлення-рішення. Мотивами залишення без розгляду цієї скарги стало порушення позивачем строку подачі скарги, а саме 08.10.2014 року нарочно.

Суди, не перевіривши належним чином зазначені обставини, дійшли висновку, що ТОВ «Енергокапитал» не порушено строк подачі скарги, оскільки вона була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку 03.10.2014 року, що, як зазначили суди, підтверджується копією поштової квитанції № 7638. В той же час, зазначена копія в матеріалах справи належним чином не завірена.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суди не проаналізували висновки та наслідки такого задоволення в системному застосуванні з вимогами частини 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з частини 2 статті 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» та Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак