Ухвала суду № 56061836, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/45727/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року у справі № 804/19454/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області третя особа, ОСОБА_3, в якому просила: визнати протиправними дії державного реєстратора РС Дніпропетровського МУЮ про відмову у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_1; скасувати рішення державного реєстратора РС Дніпропетровського МУЮ про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.05.2014р. №12897796; зобов'язати РС Дніпропетровського МУЮ провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна житлового будинку з належними до нього спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 розмір частки 3/4 за ОСОБА_1 житловою площею 41,4 кв.м. та такі господарчі будівлі: сараї шлакоблочний, шлакобетонний; дощаний; погріб шлакобетонний; вбиральні цеглові; дощана; колодязь; зобов'язати РС Дніпропетровського МУЮ видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, з належними до нього спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 розмір частки 3/4 за суб'єктом ОСОБА_1, житловою площею 41,4 кв.м. та такі господарчі будівлі: сараї шлакоблочний, шлакобетонний; дощаний; погріб шлакобетонний; вбиральні цеглові; дощана; колодязь.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було відмовлено позивачу в державній реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з тим, що заявлене право вже зареєстровано. При цьому відповідачем не було враховано, що дане право було зареєстроване на підставі заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10.02.2011р. по справі №2-2553/2011, яке було скасоване, а право власності на житловий будинок належить ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 23.06.1983р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволений частково.

Визнані протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо відмови у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1.

Скасоване рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 07.05.2014р. №12897796.

Зобов'язаний державний реєстратор Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року скасована постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та прийнята нова про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2014 ОСОБА_1 звернулася до РС ДМУЮ із заявою № 6451436 про державну реєстрацію права власності щодо об'єкта нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу 3/4 частин домоволодіння від 28.06.1983 року та рішень Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідачем під час розгляду заяви було встановлено, що в реєстрі прав власності на нерухоме майно, який діяв до 01.01.2013 року, містяться відомості про реєстрацію права власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна в цілому за іншою особою.

Відомості стосовно скасування реєстрації за цим власником відсутні.

Крім того було встановлено, що ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012 року скасовано заочне рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2011 року, але не скасоване додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2011 року та договір дарування від 13.09.2005 року, посвідчений ПН ДМНО Насобіною Т.В., які також були підставою для проведення реєстрації права власності на предмет спору за іншою особою.

Таким чином, керуючись статтею 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, 07.05.2014 року, відповідачем було прийняте рішення № 12897796 про відмову в державній реєстрації прав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв всупереч вимогам ст.22 та ст.24 Закону №1952, а отже його дії щодо відмови ОСОБА_1 у державній реєстрації прав на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1983р. є протиправними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодного документу про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, що є предметом спору за попереднім власником, а також про скасування договору дарування від 13.09.2005 року, що було підставою для проведення державної реєстрації, до розгляду РС ДМУЮ позивачем надано не було, а відповідно підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дій державного реєстратора протиправним та скасування рішення останнього про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 12 „Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Також приписами ч. 4 ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно п. 41 постанови КМУ № 1141 від 26.10.2011 року „Про затвердження порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що жодного документу про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, що є предметом спору за попереднім власником, а також про скасування договору дарування від 13.09.2005 року, посвідченого ПН ДМНО Насобіною Т.В., що було підставою для проведення державної реєстрації, і на що не звернув уваги суд першої інстанції, до розгляду РС ДМУЮ позивачем надано не було, а відповідно підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання дій державного реєстратора протиправним та скасування рішення останнього про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - відсутні.

Щодо позовних вимог про повторний розгляд заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 слід зазначити наступне.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється в порядку, передбаченому Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІУ (далі за текстом - „Закон №1952-1V"), ст. 11 Закону №1952-ІУ визначено, що порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначається Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 (далі за текстом - „Порядок № 1141").

Так, ч. 4 Порядку № 1141 визначено, що ведення Державного реєстру прав передбачає, зокрема: 1) реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів).

Крім того в ч. 4 Порядку № 1141 зазначено про те, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, витягу, інформаційної довідки, виписки, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

Номери, що формуються та присвоюються за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав, складаються з цифр, що утворюють числа натурального ряду, та не повторюються на всій території України у межах нумерації об'єктів нерухомого майна, заяв (запитів), записів, документів, які формуються за допомогою Державного реєстру прав (рішень, витягів, інформаційних довідок, виписок, свідоцтв тощо).

Отже, як вірно зазначено судом попередньої інстанції, оскаржуване позивачем рішення державного реєстратора є таким, що сформовано за допомогою програмних засобів, рішенню присвоєно відповідний індексний номер, воно є таким, що зберігається у Державному реєстрі прав тощо.

Винесенню державним реєстратором рішення передує проведення державної реєстрації заяви у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав.

Під час реєстрації заяв кожній заяві присвоюється реєстраційний номер, фіксується дата і час її (його) реєстрації. Реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяв є ідентифікатором відповідної заяви (ч.6 Порядку №1141). Такий реєстраційний номер є унікальним.

Під час розгляду заяви державний реєстратор вносить до відповідного запису в базі даних про реєстрацію заяв і запитів відомості про реквізити прийнятого ним рішення (дата та індексний номер рішення). За результатом розгляду заяви державний реєстратор робить у відповідному записі в базі даних про реєстрацію заяв і запитів відмітку про розгляд такої заяви та зазначає реквізити прийнятого ним рішення (дата та індексний номер рішення) або реквізити сформованого витягу (індексний номер, дата та час формування).

За поданою позивачем заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до бази даних про реєстрацію заяв та запитів внесено відомості про те, що розгляд зазначеної заяви вже завершено, за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Відповідно до Закону № 1952-1V та порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року для проведення державної реєстрації прав особа обов'язково подає заяву встановленої форми та перелік документів згідно норм чинного законодавства.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно вказано, що повторний розгляд заяви, щодо якої вже прийнято рішення, законодавством, що регулює дані правовідносини не передбачено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: