Ухвала суду № 56061789, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Київ К/800/36823/15

К/800/37752/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року

у справі №802/1085/15-а

за позовом Могилів-Подільського споживчого товариства "Господар"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Вінницька митниця ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Могилів-Подільське споживче товариство "Господар" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька митниця ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь.

Товариство просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012205 та №0000022205 від 30 січня 2015 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем митного законодавства є необгрунтованими.

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницька митниця ДФС звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Могилів-Подільське споживче товариство "Господар" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судових рішень обставинам справи та вимогам законодавства України, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.01.2015 року по 16.01.2015 року працівниками відповідача та третьої особи проведено невиїзну документальну перевірку Могилів-Подільського споживчого товариства "ГОСПОДАР" на предмет дотримання останнім вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг під час митного оформлення товарів за митною декларацією №401060000/2014/000117 від 26.03.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт №1/2-32-22-06/0032055181 від 16.01.2015 року .

У вказаному Акті зроблено висновок про порушення позивачем пункті 3 статті 43 Митного кодексу України, пункті 2 статті 48 Митного кодексу України та пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим, на думку контролюючих органів, кошти у сумі 214562,26 грн. підлягають сплаті до державного бюджету, в т.ч. ввізне мито - 178801,88 грн. та податок на додану вартість - 35760,38 грн.

Передумовою для такого висновку стало те, що на думку перевіряючих, підприємство незаконно отримало пільгу під час митного оформлення товарів за митною декларацією №401060000/2014/000117 від 26.03.2014 року.

Підставою для застосування пільгових ставок ввізного мита встановлених Митним тарифом України, під час митного оформлення товарів за вказаною митною декларацією став наданий Товариством сертифікат про походження товарів №К0123728 від 24.03.2014 року.

Проте, листом Державної фіскальної служби України від 29.08.2014 року №3169/7/99-99-24-02-08-17 інформовано, що печатка та підпис на сертифікаті про походження товару №К0123728 від 24.03.2014 року не належить Стамбульській Торговій палаті.

У зв'язку із виявленими фактами відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012205 від 30.01.2015 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: мито па товари, що ввозяться на митну територію України в розмірі 223502,35 грн., з яких 178801,88 грн. - основний платіж, 44700,47 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення - рішення №0000022205 від 30.01.2015 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на митну територію України в розмірі 44700,48 грн., з яких 35760,38 грн. - основний платіж, 8940,10 грн. - штрафні санкції.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до частин 1-3 статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Тобто, вказаними нормами, встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, одним із яких є сертифікат про походження товару.

Частиною 8 вказаної статті передбачено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Згідно частини 9 статті 43 Митного кодексу України, додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницька митниця ДФС свої касаційні скарги обґрунтовували тим, що суди попередніх інстанцій надали невірну оцінку листу Торгової палати Стамбулу від 07.08.2014 року. У рішеннях зазначено, що Сертифікат про походження товару №К0123728 від 24.03.2014 року є "правочинним, а поставлений на ньому підпис є справжнім" та "Сертифікат походження №К0123728 хоча і містить штамп підписанта, проте штамп і підпис не належить Торговій Палаті Стамбулу". Зазначене не відповідає дійсності, оскільки мова у вказаному листі йшла про 2 сертифікати, а саме В0907178 та К0123728.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з митною декларацією №401060000/2014/000117 від 26.03.2014 року позивачем зазначено, що документом який підтверджує походження товару із Республіки Туреччина та відповідно надає право на сплату ввізного мита за пільговими ставками є Сертифікат про походження товару №К0123728 від 24.03.2014 року. За результатами огляду Сертифікату встановлено, що проставлена на ньому печатка є розмитою проте інших недоліків документа не встановлено.

Крім того, позивач, відповідно до статті 43 Митного кодексу України, на підтвердження країни походження товару, надав відповідачу додаткові документи та відомості, що підтверджують країну походження товару, а саме експортну декларацію №14341300ЕХ165267 від 24.03.2014 року, пакувальний лист б/н від 24.03.2014 року, інвойс №110332 від 24.03.2014 року, товарно-транспортну накладну №А0505142 від 24.03.2014 року.

Крім того із Акту перевірки вбачається, що в розпорядженні контролюючих органів також перебували зовнішньоекономічний контракт №31UA від 20.03.2014 року, укладений з "DETAY TEKS. CORAP VE CAMASIR SAN. TIC. LTD." (MEHMET AKIF MAH. BAHARIYE CAD. N0:58 /2 IKITELLI/ ISTANBUL Туреччина), міжнародна автомобільна накладна (CMR) № А 0505142 від 24.03.2014, книжки МДП (Carnet TIR) №JX.75381793 від 24.03.2014 року.

Крім того, згідно частини 1 статті 45 Митного кодексу України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Використовуючи зазначене право відповідач, надіслав запит до Президента Стамбульської торгової палати Республіки Туреччина із проханням підтвердити факт видачі сертифіката та даних які в ньому містяться, у зв'язку із застосуванням на дані товари заходів нетарифного та тарифного регулювання.

На вказаний запит відповідач отримав відповідь від 05.07.2014 року яким Торгова палата Стамбулу повідомила, що Сертифікат про походження товару №В0907178 є "правочинним, а поставлений на ньому підпис є справжнім". Також зазначила: "Сертифікат походження №К0123728 хоча і містить штамп підписанта, проте штамп і підпис не належить Торговій Палаті Стамбулу".

Проте, судова колегія звертає увагу, що під час митного оформлення товарів за митною декларацією №401060000/2014/000117 від 26.03.2014 року позивачем подано до митного органу ряд товаросупроводжуючих документів, а саме: експортну декларацію, пакувальний лист, інвойс, товаротранспортну-накладну, також працівниками митниціпроводився фізичний огляд задекларованого товару, де зазначено країна виробник - Туреччина. (а.с.29).

Крім того, на час розгляду справи не встановлено наявність судових рішень, які б свідчили, що зазначені документи посадовими особами СТ "Господар" були підроблені, або внесені в них відомості є сфальсифікованими

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що висновки відповідача про порушення позивачем пункту 3 статті 43, пункту 2 статті 48 Митного кодексу України та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України не ґрунтуються на законі, а тому, оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000012205 та №0000022205 від 30 січня 2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Вінницької митниці ДФС - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №802/1085/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді