Ухвала суду № 56061493, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/36537/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року

по справі №805/1374/15-а

за позовом Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - Мангуська ОДПІ)

до Приватного акціонерного товариства «Кальчицький кар'єр» (надалі - ПАТ «Кальчицький кар'єр»)

про стягнення заборгованості,-

встановив:

Мангуська ОДПІ звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ПАТ «Кальчицький кар'єр» про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 170243,13грн. та заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 103191,26грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кальчицький кар'єр» з розрахункових рахунків кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 103191,26 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015р. рішення суду першої інстанції змінено. Доповнено резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «В задоволенні решти позовних вимог відмовити». В решті постанова Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. залишена без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ «Кальчицький кар'єр» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06.08.2014р. податковим органом прийнято податкову вимогу №1080-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 05.08.2014р. становить 90693,37 грн.

У період з жовтня по березень 2015 року позивачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість за вересень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року, із самостійно визначеним податковим зобов'язанням по податку на додану вартість, а саме: за вересень 2014 у розмірі 20755,00 грн., за жовтень 2014 року - 12367,00 грн., за листопад 2014 року - 23222,00 грн., за грудень 2014 року - 4440,00 грн., за січень 2015 року - 2003,00 грн., за лютий 2015 року - 28154,00 грн.

Внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 103191,26 грн., у тому числі основний платіж 102208,20 грн., пеня - 983,06 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Мангуською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено камеральні перевірки ПАТ «Кальчицький кар'єр» щодо своєчасної сплати податку на додану вартість, за результатами яких складено акти перевірок від 02.10.2014р. №000101/05-40-15/00292238 та від 17.12.2014р. № 798/05-40-15/00292238.

Так, на підставі акту перевірки від 02.10.2014р. позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003151500 про застосування штрафних санкцій у розмірі 4705,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17.12.2014р. позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення №000059534 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6562,20грн.

Позивачем до податкового органу була подана декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9004039674 від 03.02.2014р. за 2014 рік, відповідно до якої визначена сума податкових зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб сума боргу виникла за період з 01.09.2014р.у по 31.12.2014р. у розмірі 170243,13 грн.

Спірним питанням у справі, є звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення АТО та правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що відповідач, здійснюючи діяльність на території проведення антитерористичної операції, є звільненим від сплати земельного податку, а вимоги про стягнення заборгованості з податку на додану вартість є такими, що підлягають задоволенню, оскільки заходи, прийняті контролюючим органом щодо стягнення податкового боргу (прийняття податкової вимоги, тощо) не призвели до його погашення і строки добровільної сплати боргу закінчились.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на нижченаведене.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, а тому суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 170243,13грн., то слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, місцезнаходженням ПАТ «Кальчицький кар'єр» є с. Кальчик Донецької області.

Згідно з п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

02.09.2014р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014р.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. № 405/2014.

30.10.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. № 1053-р до зазначених пунктів належало с. Кальчик Донецької області.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 7 цього ж Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати.

Щодо доводів позивача про те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. № 1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», то слід зазначити, що зазначене розпорядження було оскаржено в судовому порядку. Так, за результатами розгляду справи № 826/18327/14 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. апеляційна скарга Кабінету Міністрів України залишена без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м.Київа від 26.01.2015р., якою визнано нечинним спірне розпорядження,- без змін.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», с.Кальчик також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в незмінній частині та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун