Ухвала суду № 56061490, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/44292/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року

у справі №826/5651/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» (надалі - ТОВ «Інтербіз»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 25.11.2014 року №0008242202.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 року, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтербіз» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», ТОВ «Екодит» та ТОВ «Еколайн-СТ» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, про що складено акт від 10.11.2014 року №6566/26-56-22-02-10/35464180.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Інтербіз» положень п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 140064,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 25.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008242202, згідно з яким ТОВ «Інтербіз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 175080,00грн., з яких за основним платежем - 140064,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 35016,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п."а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень вбачається, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що був предметом перевірки ТОВ «Інтербіз» (замовник) було укладено ряд угод, а саме з:

ПП «Кінос» (організатор) укладеного договір про надання послуг промоушн та реклами №22052014 від 22.05.2014 року;

ТОВ «Рокдейл» (виконавець) укладено договір №01032014 від 01.03.2014 року на обслуговування та підтримку локальних мереж та маршрутизаторів на віддаленому доступі;

ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА» (Виконавець) укладено договір №21/05 від 21.05.2014 року про надання консультаційних послуг щодо підготовки до сертифікації послуг Замовника за стандартом ISO 9001:2008 та/або ДСТУ ISO 9001:2009 для ведення фінансово-господарської діяльності;

ТОВ «Екодит» (Виконавець) укладено договір №1502/И від 15.02.2013 року про надання консультаційних послуг (маркетингових послуг із вивченням кон'юнктури ринку «call-centеr» та ринку праці);

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог попередні судові інстанції виходили з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальності (товарності) фінансово-господарських операцій з його контрагентами та не розкривають зміст виконаних робіт та отриманих послуг. Зокрема, суди посилались на те, що згідно актів виконаних робіт неможливо встановити детальний перелік виконаних робіт та наданих послуг, а також на невідповідність реквізитів у первинних документах.

Разом з тим, відповідно до постанови слідчого Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві від 22.12.2015р. за наслідками розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100070000149 від 06.08.2015р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Так, відповідно до зазначеної постанови встановлено, що при виконанні договорів ТОВ «Інтербіз» укладених з ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Юридична компанія «Фенікс ЮА», ТОВ «Екодит», ТОВ «Еколайн-СТ» було допущено технічні описки, тоді як факт надання послуг і здійснення оплати за такі послуги підтверджується первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна інстанція перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, під час нового розгляду необхідно звернути увагу на наступне.

Наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит можуть формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто, за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Докази, надані платником податку на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може сама пособі свідчить про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Частинами 4 та ч.5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч.1 ст.65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі може бути викликаний судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати судом у справі.

Порядок допиту свідків передбачено ст.141 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду даної справи не було досліджено пояснень відповідальних осіб з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень правил здійснення господарської діяльності у межах спірних правовідносин.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун