Ухвала суду № 56061471, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/31907/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 826/671/15 за позовом Приватного підприємства „Охорона Центріус" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України,

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство „Охорона Центріус" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дії щодо відмови у прийнятті поданої податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 року; прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року днем її фактичного отримання.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, які полягають у відмові у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість позивача, зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за датою фактичного надходження - 17.10.2014, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державна фіскальна служба України звернулась із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ДПІ укладено договір № 2605201424 від 26.05.2014 про визнання електронних документів інформаційним порталом Мінхододів України, правонаступником якого є ДФС України.

Повідомленням ДПІ № 11410/10/26-59 від 11.09.2014 вище зазначений договір розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням та зазначено у повідомленні, що про зміну податкової адреси підприємством ДПІ не повідомлено.

Вказане повідомлення надіслано поштою, що підтверджується фіскальним чеком від 15.09.2014.

У той же час, позивачем сформовано та засобами телекомунікаційного зв'язку направлено 17.10.2014 для реєстрації через Міндоходів України податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (документ J0200144), додаток № 5 до декларації (документ J0215105), реєстр виданих та отриманих податкових накладних (документ J1201507).

Згідно з квитанціями вказані вище документи не прийнято. Зазначено, що можливо відсутній договір з МДЗУ.

Відповідно до п.49.1 п.49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Подання платником податків податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючого органу повинно здійснюватись відповідно до Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" та Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України №233 від 10.04.2008.

Для відправки підготовлених звітів засобами електронного зв'язку необхідно укласти договір "Про визнання електронних документів" з податковою інспекцією в електронному вигляді та відправити до контролюючого органу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 у справі № 826/16205/14, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №260520142 від 26.05.2014.

Таким чином, Договір про визнання електронних документів не втратив своєї юридичної сили, позивач мав право на подання звітності в електронному вигляді, у тому числі податкової звітності за вересень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що даний договір не був розірваний у встановленому законом порядку та продовжував діяти.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.