Постанова № 56061070, 24.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пискунов В.І.

Суддя-доповідач - Жаботинська Світлана Володимирівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року справа №225/5746/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 грудня 2015 року у справі № 225/5746/15-а за позовом ОСОБА_2 до Дзержинського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати останнього здійснити позивачу перерахунок і виплату допомоги по безробіттю виходячи із наявних даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за врахуванням раніше виплачених сум з 09.02.2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» у чинній редакції (від 04.07.2015 року) (а.с.3-5).

В обґрунтування позову зазначив, що 02 лютого 2015 року її поставлено на облік до Дзержинського міського центру зайнятості, визнано у встановленому порядку безробітною. 09.02.2015 року розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За розрахунками відповідача у лютому 2014 року страховий стаж позивача склав нібито 0,96 за 27 календарних днів. Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний внесок. Зазначає, що за лютий 2014 року сума сплачених страхових внесків була більшою за мінімальний страховий внесок. З урахуванням вищенаведених обставин, позивач звернулась до відповідача та 23.07.2015 року останнім затверджено новий Наказ № НТ150723 про призначення допомоги по безробіттю відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з урахуванням страхового стажу та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»: від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру. Проте позивач фактично отримує виплату по безробіттю як застрахована особа у мінімальному розмірі 974, 40 грн.

У виплаті допомоги по безробіттю на підставі п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зокрема у розмірі допомоги по безробіттю, що визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) було відмовлено, що на думку позивача є неправомірним.

За таких обставин, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 29 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами отриманих даних з Державного реєстру встановлено, що дані персоніфікованого обліку за вересень -жовтень 2014 року відсутні. Таким чином, зазначений період не може бути врахований до страхового стажу. Крім того, зазначає, що діючим законодавством про зайнятість населення не передбачено включення до страхового стажу періоду, протягом якого підприємство звільняється від подання звітності та сплати до органу доходів і зборів єдиного внеску.

В апеляційній скарзі позивач з підстав, зазначених у позові, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, вважає останні частково обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15.02.2011 року по 30.12.2011 року позивач працювала юрисконсультом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ландгут Україна», з 13.01.2012 року по 21.11.2014 року працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод «Феоніс» (а.с. 12-14).

02 лютого 2015 року позивача поставлено на облік до Дзержинського міського центру зайнятості, визнано у встановленому порядку безробітною.

Наказом № НТ150209 09.02.2015 року на підставі даних трудової книжки та відомостей Державного реєстру позивачу призначено допомогу по безробіттю згідно п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» як застрахованій особі без урахування страхового стажу у розмірі, установленому законодавством, протягом 360 к.д. з 09.02.2015 року по 03.02.2016 року, як особі, яка протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, має страховий стаж менше 6 місяців.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач з 2 лютого 2014 року по 2 лютого 2015 року працювала та сплачувала страхові внески більше 6 місяців, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, а саме: за 28 днів лютого, 31 - березня, 30 - квітня, 31 - травня, 30 - червня, 31 липня 2014 року, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ( а.с. 24).

29.05.2015 року відповідачем від позивача прийнята довідка про заробітну плату № 511 від 05.12.2014 року з останнього місця роботи ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс» (а.с. 22). У зазначеній довідці відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати та сплати страхових внесків застрахованою особою до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за серпень, вересень, жовтень 2014 року.

23.07.2015 року при відвідуванні центру зайнятості позивачем надані індивідуальні відомості про застраховану особу (а.с. 23), які використані для визначення розміру та тривалості виплати позивачу допомоги по безробіттю відповідно до п. 6.4. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307.

З урахуванням отриманих відомостей, 23.07.2015 року відповідачем скасовано Наказ від 09.02.2015 року № НТ150209 та затверджено нове рішення про призначення допомоги по безробіттю відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону № 1533 та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» як застрахованій особі залежно від страхового стажу: від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100%-90 к.д., 80%-90 к.д., 70%-180 к.д. з 09.02.2015 року по 03.02.2016 року (наказ Дзержинського МЦЗ від 23.07.2015 року № НТ150723) ( а.с. 20).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533 - ІІІ (далі: Закон № 1533), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1533, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані

особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх

сімей та інші особи, страхувальники та страховик; страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем); страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом; мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахункове як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Згідно ст. 21 Закону № 1533 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі коли зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за такою формулою:

ТП = Св : В, де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях; Св - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць; В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 7 Закону № 1533 видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням ( п. 7 ст. 22 Закону 1533).

Відповідно до ч. 1 статті 22 Закону 1533 (в редакції на момент призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року), право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (322-08), особи, зазначені у частині другій статті 6 цього

Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.

Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з правлінням Фонду.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від 26 вересня 2001 року № 1266 (далі - Порядок 1266, в редакції на час призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року) визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).

Відповідно до цього Порядку обчислюється також середня заробітна плата (грошове забезпечення) у разі, коли застрахованим особам згідно із законодавством встановлюються додаткові виплати понад розміри та тривалість виплат за страхуванням на випадок безробіття.

Згідно з п. 4 Порядку 1266 (на час призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Якщо особа у 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку (дня реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної) працювала на останньому місці роботи не менше ніж 26 календарних тижнів, середня заробітна плата розраховується на підставі довідки з такого місця роботи ( п. 17 зазначеного Порядку).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000 р. № 307 затверджений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (далі: Порядок № 307, в редакції на час призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року).

Цей Порядок № 307, розроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т. ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Відповідно до п. 1.3. Порядку, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8

дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній

службі зайнятості.

Допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Пунктом 2.1. Порядку № 307 встановлено, що застрахованим особам - найманим працівникам; особам, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність; військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, особам начальницького складу податкової міліції, а також особовому складу воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, фізичним особам - підприємцям, особам, які забезпечують себе роботою самостійно, а у випадках, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншим особам (громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття, які втратили роботу з не залежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу або виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами здійснювали підприємницьку або іншу діяльність не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески та/або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу) або середнього грошового забезпечення залежно від страхового стажу:

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

перші 90 календарнихднів - 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарнихднів - 80 відсотків;

надалі - 70 відсотків.

Пункт 2.4 Порядку № 307 встановлює, що згідно з пунктом 2.1 цього Порядку визначається розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи чи служби за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін і визнані в установленому порядку безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня), проходили службу не менше 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески та/або єдиний внесок.

Для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю центр зайнятості користується відомостями персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що накопичуються в органах Пенсійного фонду України ( п. 6.4 ст. 6 Порядку № 307).

Матеріалами справи підтверджено, що 21 листопада 2014 року позивач звільнена, а з 2 лютого 2015 року набула статусу безробітної.

Згідно Наказу Дзержинського МЦЗ від 09.02.2015 року № НТ150209 позивачу призначено допомогу по безробіттю згідно п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону № 1533 та п. п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», як застрахованій особі без урахування страхового стажу у розмірі, установленому законодавством, протягом 360 к.д. з 09.02.2015 року по 03.02.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням отриманих відомостей про страховий стаж 23.07.2015 року, раніше прийняте рішення про призначення допомоги по безробіттю позивачу скасовано відповідачем та затверджено нове рішення про призначення допомоги по безробіттю відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону № 1533 та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності».

Зазначене рішення відповідачем не скасовано.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що не зважаючи на посилання в Наказі від 23.07.2015 року № НТ150723 на п. 1 ст. 23 Закону № 1533, позивачу нарахована та виплачується допомога по безробіттю у мінімальному розмірі 974, 40 грн.

Отримання допомоги по безробіттю у розмірі 974, 40 грн. сторонами не заперечується.

Пунктом 1 ст. 23 Закону № 1533 передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Тобто, відповідач в супереч прийнятого рішення виплачувати позивачу допомогу 55 відсотків середньої заробітної плати, виплачує допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі, а тому дії відповідача щодо відмови в проведенні ОСОБА_2 перерахунку допомоги по безробіттю виходячи із наявних даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є протиправними.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що позивачу виплачується допомога по безробіттю у мінімальному розмірі, оскільки згідно відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані персоніфікованого обліку за вересень-жовтень 2014 року відсутні, колегія суддів зазначає, що страховий стаж як застрахованої особи у позивача більше шести місяців протягом 12 місяців, що передували її реєстрації як безробітної, а отже розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу). Несплата роботодавцем страхового внеску за вересень-жовтень 2014 року не перешкоджає нарахуванню допомоги по безробіттю, виходячи із розмірів її заробітної плати за останні 6 місяців, що передують місяцю в якому настав страховий випадок, а саме припинення трудового договору.

З довідки про середню заробітну плату (дохід) вбачається, що страхові внески сплачені ТОВ «Комбікормовий завод «Феоніс» з травня по липень 2014 року.

Таким чином, відповідачем повинна бути призначена та виплачена допомога по безробіттю позивачу згідно п. п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону № 1533, а саме у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) позивача, визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, а не у мінімальному розмірі - 974, 40 грн.

Щодо посилань апелянта на застосування до спірних правовідносин Постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26 вересня 2001 року у редакції від 04.07.2015 року, колегія суддів зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Порядок № 1266 визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 02.02.2015 року та отримує допомогу по безробіттю з 09.02.2015 року. Таким чином, розрахунковий період, за який обчислюється заробітна плата (дохід) для розрахунку позивачу допомоги по безробіттю визначається відповідно до Порядку № 1266 в редакції станом на 09.02.2015 року, а тому позовна заява, щодо зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю виходячи із наявних даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за врахуванням раніше виплачених сум з 09.02.2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» підлягає задоволенню у редакції від 04.06.2014 року, яка діяла на момент призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання адміністративного позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1699, 84 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору № 144 від 30.09.2015 року, № 42 від 06.01.2016 року, № 25 від 12.02.2016 року (а.с. 2, 66, 79).

Тобто, сума судового збору, яка підлягає поверненню, становить 1699, 84 грн.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 грудня 2015 року у справі № 225/5746/15-а - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дзержинського міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Дзержинського міського центру зайнятості у відмові в проведенні ОСОБА_2 перерахунку допомоги по безробіттю виходячи із наявних даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Зобов'язати Дзержинській міський центр зайнятості здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату допомоги по безробіттю виходячи із наявних даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі передбаченому ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за врахуванням раніше виплачених сум з 09.02.2015 року, відповідно до Постанови КМУ від 26 вересня 2001 року № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» у редакції від 04.06.2014 року, яка діяла на момент призначення допомоги по безробіттю 09.02.2015 року.

Стягнути з розрахункового рахунку за рахунок бюджетних асигнувань Дзержинського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати (сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги) в сумі 1699 ( тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 84 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв