Ухвала суду № 56060728, 22.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 р. Справа № 876/6789/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року у справі № 807/4066/13-а за позовом Дочірнього підприємства "Ламелла" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Ламелла" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області з уточненими позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2013 року № 191/0000852200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 284167,75 грн, № 192/0000902200, яким визначено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань в наступних періодах) з податку на додану вартість, в сумі 30038,00 грн, № 193/0000912200, яким визначено суму бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань в певних періодах) з податку на додану вартість в сумі 25911,00 грн, та податкове повідомлення - рішення № 570/0000882200/3645, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у сумі 1453,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у квітні - травні 2013 року ДПІ у Тячівському районі було проведено документальну планову перевірку ДП "Ламелла" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було винесено Акт від 05.06.2013 року № 791-2232/31247723 про результати планової перевірки ДП "Ламелла" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. Користуючись правом адміністративного оскарження подав скаргу. Рішенням про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №570/0000862200/3645; частково скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №569/0000852200/3642 в частині 3003,00 грн податку на прибуток підприємства та 751,25 грн штрафної санкції; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №572/0000882200/3644 (про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації на суму 5900 грн), №573/0000892200/3646 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, на 15391грн); збільшено суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9491 грн та суми визначені податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №571/0000902200/3643, залишено без задоволення скаргу директора ДП "Ламелла" вхідний №132/с ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 01.07.2013 року на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013р. №570/0000862200/3645, №571/0000902200/3643, №569/0000852200/3642 (в частині оскарження 141702,00 грн донарахування по податку на прибуток підприємства та 17749,75 грн штрафної санкції). Позивач не погодившись із вищевказаними рішенням про результати розгляду первинної скарги, податковими повідомленнями-рішеннями та Актом перевірки, подав повторну скаргу №304 від 06 вересня 2013 р. до Міністерства доходів України. Рішенням від 27.09.2013 року №12040/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та Рішення ГУ Міндоходів у Закарпатській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги. ДПІ у Тячівському районі на підставі даних рішень 08.10.2013р. винесло оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №№ 191/0000852200, 192/0000902200, 193/0000912200, які вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року позовні вимоги задоволено повністю, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач - Державної податкової інспекції у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області. Вважає, що суд прийняв її з порушенням норм процесуального права, а також не врахував всі обставини по справі, а тому висновки такого рішення по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення. Просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що інспекцією шляхом співставлення актів здачі-прийомки із даними бухгалтерського обліку позивача встановлено розбіжність між завезеною на територію підприємства кількістю пиломатеріалів та оприбуткованими пиломатеріалами за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. ДП «Ламелла» для вказаної перевірки не надано підтверджуючих документів на повернення різниці між завезеними на територію підприємства пиломатеріалами та оприбуткованими, не надано для перевірки підтверджуючих документів на повернення постачальникам вибракованої продукції за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.; розрахунки підприємства з постачальниками проводилися по оприбуткованих пиломатеріалах і за перевірений період підприємство не відображало вартість вказаної вибракованої продукції в складі доходів, тобто позивачем занижено інші доходи (рядок 03 ІД податкової декларації). Також підприємством безпідставно включено до складу валових витрат витрати по накладних та податкових накладних фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки перевіркою не підтверджено надходження пиломатеріалів від ФОП ОСОБА_2, чим завищило собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів. Крім того, перевіркою встановлено заниження суми екологічного податку за 2012 рік, так як підприємство не задекларувало розміщення відходів відпрацьованих люмінесцентних ламп люмінесцентні лампи для знешкодження спеціалізованим підприємствам.

Суд у відповідності до ч.1 ст.41 КАС України відзначає, що коли відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі у разі неявки осіб, які беруть участь у справі ) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у квітні - травні 2013 року працівниками податкового органу проведено документальну планову перевірку ДП "Ламелла" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 05.06.2013 року, в якому зазначено порушення: п.138.4 ст.138, пп.153.2.3 та пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, п.135.5.4 ст.135, 139.1.9,139.1.3 та п.139.1 ст.139, п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, за що відповідачем донараховано позивачу податок на прибуток в загальній сумі 256838 грн (в т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 132503 грн, за І квартал 2012 року в сумі 29649 грн, за ІІ квартал 2012 року в сумі 32957 грн, за ІІІ квартал 2012 року в сумі 42780 грн, за ІV квартал 2012 року в сумі 18949 грн); ст.198 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на суму 46458 грн (в т.ч. за листопад 2011 року в сумі 10417 грн, за грудень 2011 року в сумі 8085 грн, за лютий 2012 року в сумі 10539 грн, за березень 2012 року в сумі 10036 грн, за березень 2012 року в сумі - 7381 грн) та занижено бюджетне відшкодування в сумі 5900 грн (в т.ч., за січень 2012 року в сумі 5900 грн, завищено значення рядка 24 в сумі 15391 грн (в тому числі за червень 2012 року в сумі 15391 грн); п.п. 169.9.2 п. 169.2 ст. 169 ПК України, в результаті чого відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб із виплаченого оподаткованого доходу на користь платників податку за перевірений період з 01.10.2011 по 31.12.2012 року в сумі 1287,52 грн.; п.249.6 ст. 249 ПК України, в результаті чого донараховано сплату екологічного податку в сумі 969,33 грн (в т.ч. за ІІ квартал 2012 року в сумі 233,13 грн, ІV квартал 2012 року - 736,2 грн).

Користуючись правом адміністративного оскарження та не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ДП "Ламелла" 11.06.2013 року подало заперечення на Акт перевірки № 171.

Листом від 18.06.2013 року ДПІ у Тячівському районі надало відповідь, що податковим органом було визнано неправомірність донарахування податку з доходів фізичних осіб із виплаченого оподаткованого доходу на користь платників податку за перевірений період з 01.10.2011 по 31.12.2012 року в сумі 1287,52 грн і виключено дане порушення з акту перевірки. У задоволенні інших пунктів заперечення за Актом перевірки відмовлено.

На підставі зазначеного Акта перевірки ДПІ у Тячівському районі 19.06.2013 року винесено ДП "Ламелла" податкові повідомлення-рішення: від 19.06.2013 р. № 569/0000852200/3642 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств, яким на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123. пп. 134.1.1 п.134.1 сг.134, пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135. п. 139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 ПК України визначено до сплати 256838 грн податку на прибуток підприємств (в т.ч. 112133 грн податку на прибуток підприємств із застосуванням звичайних цін) та 31084 грн штрафної санкції (в т.ч. 12583 грн штрафної санкції із застосуванням звичайних цін); від 19.06.2013 р. №572/0000882200/3643, (форма "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого до зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, яким на підставі п.54.3 ст.54. п.123.1 ст.123. ст.198 ПК України зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 46458 грн (в т.ч. за листопад 2011 року - на 10417грн, за грудень 2011 року - 8085грн, за лютий 2012 року - 10539грн, за березень 2012 року - 10036грн,. за квітень 2012 року - 7381грн) та застосовано 23229 грн штрафної санкції; від 19.06.2013 р. №572/0000882200/3644, (форма "В2") про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, яким з посиланням на п.54.3 ст.54. сі. 198 ПК України збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2012 року на 5900 грн; від 19.06.2013 р. №570/0000882200/3645, (форма "Р") про донарахування надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, яким па підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54. п. 123.1 ст. 123. п.249.6 ст.249 ПК України визначено до сплати 969.33грн надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах та 484.66 грн штрафної санкції; від 19.06.2013 р. №572/0000882200/3646, (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, яким з посиланням на л.54.3 ст.54. ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 15391 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та Актом перевірки, ДП "Ламелла" подало первинну скаргу №180 від 27.06.2013р. до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Рішенням від 28.08.2013 р. №464/10/10-244 про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було залишено без розгляду скаргу директора ДП "Ламелла" від 27.06.2013р. №180 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013р. №569/0000852200/3642 в частині оскарження 112133,00 грн податку на прибуток підприємства та 12583,00 грн штрафної санкції, визначених із застосуванням звичайних цін, оскільки ДПІ У Тячівському районі звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою від 01.08.2013р. №253/10-005, в якій просило винести рішення про нарахування та сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 124716 грн з них 112133 грн основний платіж та 12583,00 грн штрафної санкції в результаті застосування звичайних цін.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 року № 807/2731/13-а в задоволенні позовної заяви ДПІ у Тячівському районі до ДП "Ламелла" про нарахування та сплату податкового зобов'язання в результаті застосування звичайних цін - відмовлено.

Також, рішенням про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №570/0000862200/3645; частково скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №569/0000852200/3642 в частині 3003,00 грн податку на прибуток підприємства та 751,25 грн штрафної санкції; скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №572/0000882200/3644 (про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації на суму 5900 грн), №573/0000892200/3646 (про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15391,00 грн); збільшено суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 9491 грн та суму визначені податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013 року №571/0000902200/3643 та залишено без задоволення скаргу директора ДП "Ламелла" вх..№132/с ГУ Міндоходів у Закарпатській області від 01.07.2013 року на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Тячівському районі від 19.06.2013р. №570/0000862200/3645, №571/0000902200/3643, №569/0000852200/3642 (в частині оскарження 141702,00 грн податку на прибуток підприємства та 17749,75 грн штрафної санкції).

Не погодившись із вищевказаними рішенням про результати розгляду первинної скарги, податковими повідомленнями-рішеннями та Актом перевірки, ДП "Ламелла" подало вторинну скаргу №304 від 06.09.2013 р до Міністерства доходів України.

Рішенням від 27.09.2013 року про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та Рішення ГУ Міндоходів у Закарпатській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги.

ДПІ у Тячівському районі на підставі даних рішень, а також висновку податкового органу про порушення,зокрема: п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, а саме, не віднесення до складу інших доходів вартості відбракованих необрізних пиломатеріалів на суму 85194 грн; пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - із складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виключено 279748грн (в т.ч. за ІV квартал 2011 року на 222069 грн, за І квартал 2012 року на 57679 грн) по накладних та податкових накладних ФОП ОСОБА_2, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства "Ламелла"; на підставі ст. 198 ПК України із складу податкового кредиту з податку на додану вартість виключено 55949 грн (в т.ч. за жовтень 2011 року 20201 грн, за листопад 2011 року - 12294 грн, за грудень 2011 року - 11918 грн, за січень 2012 року - 8640 грн, за лютий 2012 року - 2896 грн) по накладних та податкових накладних ФОП ОСОБА_2, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства "Ламелла"; за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. вартість реалізації дочірнім підприємством "Ламелла" одиниці продукції (товару) по деяких найменуваннях товарів була меншою за їх виробничу собівартість (фактична собівартість вироблених товарів), які в подальшому реалізовано фірмі SІА Ніm Ваlt (згідно контракту від 29.12.2010р. №10363-1); вказані операції відображені в бухгалтерському обліку по Дт рахунку №901 "Собівартість реалізованої готової продукції" та Кт рахунку №26 "Готова продукція". Здійснено розрахунок суми завищення собівартості у ІV кварталі 2011 року, за 2012 рік та встановлено, що в порушення ст. 3 Господарського Кодексу України, п. 138.4 ст. 138 ПК України ДП "Ламелла" завищило задекларовані показники у рядках 05 (витрати, операційної діяльності, в тому числі) 05.1 СВ (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) податкових декларацій з податку па прибуток підприємства на загальну суму 297941 грн. (в т.ч. за ІV квартал 2011 -58125 грн, за І квартал 2012 року 21684 грн, за ІІ квартал 2012 року - 81015 грн, за ІІІ квартал 2012 року - 53378 гри, за ІV квартал 2012 року - 83739 гри; (сторінка 10 абзац 8 Акта перевірки); встановлено, що ДП "Ламелла" у розрахунку №2 до податкової декларації екологічного податку за ІІ квартал 2012 року задекларувало фактичну кількість відпрацьованих люмінесцентних ламп у кількості 6 одиниць, за ІV квартал 2012 року не задекларувало розміщення відходів (люмінесцентних ламп), чим встановлено, що ДП "Ламелла" протягом 2012 року відпрацьовані люмінесцентні лампи не здавало для знешкодження спеціалізованим підприємствам та занизило суму екологічного податку на 969,33грн (в т.ч. за ІІ квартал 2012 року - 23.3,13 грн., за ІV квартал 2012 року 736,20 грн) - винесено нові податкові повідомлення-рішення: від 08.10.2013р. №191/0000852200 (форма "Р") на суму 253835,00 грн - основний платіж (в т.ч. 112133 грн податку на прибуток підприємств із застосуванням звичайних цін) та 30332,75 грн штрафної санкції (в т.ч. 12583 грн штрафної санкції із застосуванням звичайних цін); від 08.10.2013р. №192/0000902200 (форма "В1") на суму завищення бюджетного відшкодування 30038,00 грн та 15019,00 грн штрафної санкції; від 08.10.2013р. №193/0000912200 (форма "В1") на суму завищення бюджетного відшкодування 25911,00 грн та 12956,00 грн штрафної санкції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст. 135.5.4 ПК України (в редакції виникнення спірних правовідносин) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Статтею 14.1.13 ПК України (у цій же редакції) визначено поняття, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і зобов'язується повернути її поклажодавцю у схоронності.

За змістом ст. 937 ЦК України договір зберігання (схову) між юридичними особами або між юридичною та фізичною особами має бути укладений у письмовій формі. Письмова форма договору вважатиметься дотриманою, якщо приймання речі (товару) буде посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Отже документом, яким оформляються відносини приймання-передачі цінностей на відповідальне зберігання, є договір відповідального зберігання.

Як встановлено судом, згідно актів приймання-передачі відбраковані пиломатеріали на баланс підприємства не приймались. Документи постачальником виписувались тільки на ті ТМЦ, які прийняті, відбраковані матеріали постачальники забирали як неприйняті.

Висновки податкового органу про те, що ДП "Ламелла" занизило інші доходи (рядок 03 ІД податкової декларації) на загальну суму 85194 грн. не ґрунтується на фактах використання бракованих матеріальних цінностей на потреби підприємства та документально не обґрунтовані.

Стосовно дотримання законодавства в частині визначення показника Декларації 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" слід зазначити, що позивачем факт отримання пиломатеріалів букових підтверджено належним чином оформленими документами, а саме накладними, що є підставою для оприбуткування вказаних ТМЦ та проведення розрахунків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені у ціні товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Актом перевірки підтверджено факт проведення розрахунків ДП "Ламелла" з даним постачальником в безготівковій формі. В пункті 3.2.3 Акту зафіксовано, що за результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача з контрагентом - ФОП ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що ДП "Ламелла" надало договір, укладений між ДП "Ламелла" та ФОП ОСОБА_2 (смт. Болехів) на постачання пиломатеріалів букових необрізних 1- 4 сорту та хибного ядра покупцю ДП "Ламелла". Доставка пиломатеріалів дочірньому підприємству "Ламелла" проводилася партіями згідно накладних за рахунок продавця, зобов'язання продавця по поставці товару вважаються виконаними після підписання акта-прийому передачі по кількості та якості на складі покупця.

Для перевірки ДП "Ламелла" представила контролюючому органу накладні та податкові накладні ФОП ОСОБА_2: від 03.10.11р. №7, від 04.10.11р. №8, від 05.10.11р. №9, від 06.10.11р. №10, від 15.10.11р. №11, від 21.10.11р. №12, від 01.11.11р. №7, від 02.11.11р. №8, від 07.11.1 1р. №9, від 10.11.11р. №10, від 01.12.11р. №3, від 10.12.11р. №4, від 05.12.11р. №5, від 06.12.11р. №6, від 02.01.12р. №1, від 05.01.12р. №2, від 11.01.12р. №3, від 03.02.12р. №17 на пиломатеріали необрізні букові на загальну суму 335698 грн, в т.ч. ПДВ - 55949 грн.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта щодо неможливості підтвердження факту здійснення послуги по перевезенню пиломатеріалів ФОП ОСОБА_2 до ДП «Ламелла», посилаючись на те, що згідно матеріалів ВПМ ДПІ у Тячівському районі від 10.04.2013р. №429/7/07-50 послуги по перевезенню пиломатеріалів до ФОП ОСОБА_2 надав ФОП ОСОБА_3 (Івано-Франківська область, с. Паляниця), який в свою чергу повідомив, що жодних послуг ФОП ОСОБА_2 не надавав, оскільки платник податків (замовник по договору), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем договірних відносин вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат через неможливість проведення перевірок у контрагентів. У разі якщо постачальник чи виконавець договірних відносин допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

При тому суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних, їх оформлення з недоліками не може мати впливу на податковий облік платника податків, оскільки вони використовуються для врегулювання перевезення товарів, що додатково підтверджується листом від 19.09.2013 р. № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 Міністерства доходів і зборів України згідно з яким товарно-транспортна накладна не входить до переліку документів, які дають право платнику податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Водночас, відповідності до розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна є документом обов'язковим для учасників транспортного процесу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно, ТТН призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У зв'язку з чим, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому, відсутність таких документів не можна розцінювати як беззаперечне й самостійне свідчення безтоварності спірних господарських операцій із закупівлі товарів. А наявність ТТН не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит при здійсненні операцій із придбання товарів, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність наявність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

При таких обставинах позивачем документально доведено правомірність та реальність господарської операції з надання ФОП ОСОБА_2 послуги на постачання пиломатеріалів ДП «Ламелла» згідно договору поставки.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно завищення задекларованих підприємством показників у рядку 05 Декларації рядок 05.1 СВ Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (Робіт, послуг) на загальну суму 297941 грн, що за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. вартість реалізації ДП "Ламелла" одиниці продукції (товару меблі) по деяких найменуваннях товарів була меншою за їх виробничу собівартість (фактична собівартість вироблених товарів), які в подальшому реалізовано фірмі SІА Ніm Ваlt (згідно контракту від 29.12.2010р. №10363-1); вказані операції відображені в бухгалтерському обліку по Дт рахунку №901 "Собівартість реалізованої готової продукції" та Кт рахунку №26 "Готова продукція". Дт рахунку №791 "Результат основної діяльності" та Кт рахунку №901 "Собівартість реалізованої готової продукції"; перевіркою (акт перевірки віл 05.06.2013р. №791-2232/31247723) здійснено розрахунок суми завищення собівартості у ІV кварталі 2011 року, за 2012 рік на підставі чого встановлено порушення ст.3 Господарського Кодексу України, п.138.4 ст. 138 ПК України слід зазначити.

За визначенням статті 3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцям. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб'єктів. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структур ними підрозділами.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, на даних послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З аналізу наведених норм, враховуючи зібрані у справі та перевірені судом докази, зокрема і специфіку виробництва позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, які саме витрати включено безпідставно та/або, які помилки допущено позивачем.

Щодо твердження апелянта по нарахованих сумах екологічного податку, в обґрунтування чого відповідачем зазначено, що ДП "Ламелла" є платником екологічного податку, якому надано дозволи від 29.10.2010р. №Т527 від 22.11.2011р. №Т527, видані Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, на розміщення відходів на 2011-2012 роки із встановленим лімітом розміщення відходів (люмінесцентних лами) в розмірі - 150 одиниць слід зазначити таке.

Як встановлено судом першої інстанції обставини справи, вказана кількість люмінесцентних ламп була додатково встановлена в інших виробничих приміщеннях. Згідно актів списання по підприємству зазначено, що лампи списуються для подальшого монтажу, а не для заміни як відпрацьованих, чим і спростовано доводи апелянта щодо порушення позивачем п. 249.6 ст. 249 ПК України в частині заниження суми екологічного податку за ІІ та ІV квартали 2012 року.

Згідно п.56.1. статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, враховуючи наведене та приписи ПК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ДП «Ламелла» не допущено у перевірений податковим органом період вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а отже є протиправними податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.10.2013 року за №№ 191/0000852200, 192/0000902200, 193/0000912200 та податкове повідомлення-рішення № 570/0000882200/3645.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, в той же час суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки вони не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року у справі № 807/4066/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 24.02.2016р.