Ухвала суду № 56060698, 18.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 р. Справа № 876/6371/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 р. по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, зобов"язання до вчинення дій та стягнення коштів,-

встановив:

23.04.2015 року позивач - управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Долинському районі Івано-Франківської області) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі - ВВД ФСС НВ України в Долинському районі Івано-Франківської області) про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплачені пенсії шляхом включення до акту звірки виплачених сум пенсій в період з вересня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 4632,40 грн. та про стягнення з відповідача зазначеної суми в судовому порядку.

Свої вимоги УПФУ в Долинському районі Івано-Франківської області мотивує тим, що відповідачем, попри обов`язок останнього, необґрунтовано відмовлено позивачу у включенні до щомісячних актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, у зв`язку із чим було заявлено адміністративний позов.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (далі-Порядок), не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки він встановлює лише механізм включення та відшкодування витрат за особовими справами потерпілих і розрахований на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають вирішуватися в судовому порядку за нормами адміністративного судочинства вимоги про стягнення, а не вимоги про підписання актів звірки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач - Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Проте, в порушення норм чинного законодавства, зокрема і норм вищезазначеного Порядку, відповідач необгрунтовано відмовляється від включення до актів щомісячної звірки суми понесених управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, отримання відшкодування шкоди яким раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР та законодавством України.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року за №16/98-ВР встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року за №1105-XIV, з наступними змінами та доповненнями, закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

Разом із цим, частиною 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Так, відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України допомоги на поховання, визначено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", що затверджений спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.

Пунктом 5 Порядку визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду України щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином, Порядок визначає механізм відшкодування та здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.

Однак, зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки він встановлює лише механізм включення та відшкодування витрат за особовими справами потерпілих і розрахований на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України мають вирішуватися в судовому порядку за нормами адміністративного судочинства вимоги про стягнення, а не вимоги про підписання актів звірки.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.06.2011 року у справі №21-116а11, а тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.161 КАС України та ст.244-2 КАС України, враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що сторонами по справі були проведені щомісячні звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладену процесуальну норму КАС України, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних доказів протиправності відмови відповідача щодо вчинення дій при підписанні вищезгаданих актів звірки Пенсійним фондом суду не надано, у позовній заяві взагалі не зазначені особи, витрати на виплату пенсій яких не прийняті до заліку, не вказані обставини, згідно яких пенсійні виплати цим 9 особам повинні проводитись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а тому суд позбавлений можливості визначити наявність підстав для прийняття до заліку витрат по особових справах цих осіб і включення таких витрат до вищезгаданих актів звірки.

В силу ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В контексті вимог ст.72 КАС України, суд враховує постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року у справі № 2а-3542/10/0970, якою в задоволенні позовних вимог УПФУ в Долинському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі - відмовлено. Дане рішення суду залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2013 року. Предметом спору у справі було питання про стягнення заборгованості щодо виплаченої пенсії по інвалідності стосовно осіб, нещасні випадки по яких сталися за межами України, що має місце у даній справі.

Тому, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплачені пенсії шляхом включення до акту звірки виплачених сум пенсій в період з вересня 2014 року по грудень 2014 року в сумі 4632,40 грн. не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту наданих йому прав щодо відшкодування понесених ним витрат та суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160 КАС України, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 р. по справі № 809/1671/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О.Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 23.02.2016 року.