Ухвала суду № 56060668, 22.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 р. Справа № 876/5284/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Монтаж" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Монтаж" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 року Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Монтаж" про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника в розмірі 66602,03 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року адміністративний позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

ТОВ "БП-Монтаж" подало апеляційну скаргу, вважаючи, що оскаржувана постанова винесена судом в супереч норм матеріального права та без повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт стверджує, що стороною позивача не представлено належних доказів вручення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідно до вимог п.95.2 ст. 95 ПК України, тому відсутні підстави для стягнення коштів.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 20.1.34. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що ТОВ «БП-Монтаж» зареєстроване юридичною особою та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, є платником податків, зокрема і на додану вартість.

Відповідно до даних обліку ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області заборгованість ТОВ «БП-Монтаж» складається із податку на прибуток в сумі 26326 грн, в тому числі пені 7933,12 грн, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.06.2014 року №0002192201, податку на додану вартість в сумі 22035,65 грн, в тому числі 10307,26 грн нарахованого на підставі поданої податкової декларації з ПДВ №9074224109 від 22.12.2014 року з терміном сплати - 30.12.2014 року в сумі 22035,65 грн, податкового повідомлення-рішення №0002202201 від 19.06.2014 року, яким нарахована пеня в сумі 7116,75 грн, а також пені в сумі 1676,61 грн., нарахованої у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання з ПДВ на підставі поданого уточнюючого розрахунку по декларації з ПДВ №9074568757 від 24.12.2014 року в сумі 1513,90 грн.

Оскаржені відповідачем податкові повідомлення-рішення №0002202201/9056, №0002202201/9057 від 19.06.2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2014 року у справі №813/4714/14, яка набрала законної сили 24.10.2014 року визнано обґрунтованими та правомірними.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено, податок на прибуток та податок на додану вартість (підпункті 9.1.1 та 9.1.3).

Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями ст. 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, а податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

На виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковий орган надіслав 17.11.2014 р. на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю № 5929-25 на суму 411918,64 грн. Однак, вказана вимога відповідачем не погашена.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно не надіслання податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 року, оскільки, як вірно встановлено, такі були оскаржені відповідачем у судовому порядку.

Одночасно на спростування доводів апелянта про порушення порядку вручення податкових повідомлень-рішень від 19.06.2014 року та податкової вимоги необхідно зазначити, що таким не заперечується та обставина, що такі йому вручені у встановлені строки.

Оскільки податкова вимога відповідачем не оскаржувалась та не скасована, доказів про сплату заборгованості не подано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Монтаж" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 року у справі № 813/875/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

І.М. Обрізко

Повний текст виготовлено 24.02.2016р.