Ухвала суду № 56060387, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/612/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Беверіджиз» до Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Каховська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Південь Беверіджиз».

Постановою від 15 квітня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «Південь Беверіджиз» до Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №000028200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35228 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8807 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні не належним чином оформлені, а саме: у них відсутні дані про особу, яка отримала вантаж від ФОП ОСОБА_1, а є лише відбитки штампу ТОВ «Південь Беверіджиз» і підписи. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання товару та актів прийому-передачі продукції.

Апелянт, серед іншого, посилається на те, що проведеною позаплановою виїзною документальною перевіркою постачальника позивача ФОП ОСОБА_1, результати якої оформлені актом №616/17.1/НОМЕР_1 від 12.08.2013р., встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

ТОВ «Південь Беверіджиз» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, Каховською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Південь Беверіджиз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість, щодо підтвердження правомірності формування податкового кредиту від ФОП ОСОБА_1 за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., за результатами якої складений акт від 28.01.2014р. №28/22/36719752.

В зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення товариством п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35 228 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 10.02.2014р., на підставі вказаного акту перевірки, податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення №000028200 про збільшення ТОВ «Південь Беверіджиз» грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальній сумі 44035 грн. (в тому числі: за основним платежем в сумі 35228 грн. та за штрафними санкціями у сумі 8807 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ФОП ОСОБА_1 на підставі висновку акту ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК від 12.08.2013р. №616/17.1/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2013 року.

В акті ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК зазначено про дефектність товарно-транспортних накладних, зокрема не вказано конкретної адреси пункту розвантаження товару по контрагенту ТОВ «Нікпласт», не вказано підписів відповідальних осіб по контрагенту ПП «Євро пласт-Україна» тощо, що унеможливлює встановити наявність активу, і що становить предмет господарських операцій між покупцями та ФОП ОСОБА_1, а тому останнім завищено податкове зобов'язання з ПДВ за травень 2013 року в сумі 512172 грн.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту у травні 2013 року за наслідками вчинення господарської операції з ФОП ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що господарські операції між позивачем і вказаним контрагентом відбулись на підставі договору поставки №11 від 21 травня 2012 року, за умовами якого ФОП ОСОБА_1, як постачальник, зобов'язується передати у власність ТОВ «Південь Беверіджиз», як покупця, товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються у додатках (специфікаціях) до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Також суд першої інстанції встановив, що на виконання умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_1, на підставі замовлення ТОВ «Південь Беверіджиз» від 07.05.2013р. №69/1-05-13, поставив товар - ПЭТ преформа 42 гр прозора у загальній кількості 239616 шт. на загальну суму 211368,26 грн., а позивач оплатив його, що підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками. Податковий кредит за вказаною господарською операцією у сумі 35228,04 грн. відображений в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Досліджуючи питання щодо оприбуткування, внутрішнього переміщення продукції, отриманої від вказаного контрагента та використання товару в господарській діяльності, суд першої інстанції встановив, що отримані від ФОП ОСОБА_1 преформи використані ТОВ «Південь Беверіджиз» в господарській діяльності, як виробника безалкогольних напоїв - води «Південна».

За результатами дослідження наданих позивачем документів суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Південь Беверіджиз» правомірно включило суми сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до податкового кредиту у спірному періоді.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи Каховської ОДПІ про наявність недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та зазначив, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, який підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності довіреностей на отримання товару, так як встановив, що копії довіреностей на отримання спірного товару надані ТОВ «Південь Беверіджиз» податковому органу разом із запереченнями на акт перевірки.

Суд першої інстанції зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилання Каховської ОДПІ на висновки акту від 12.08.2013 року №616/17.1/НОМЕР_1 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р., то, за висновками суду першої інстанції, акт податкової перевірки контрагента позивача не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими, а первинних документів такими, що складені з дефектами, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Суд першої інстанції встановив, що виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а висновки суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій не знайшли свого підтвердження відповідними доказами. Зазначене стало підставою для задоволення позову ТОВ «Південь Беверіджиз» та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №000028200.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення №000028200 від 10.02.2014р., яке прийнято Каховською ОДПІ на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №28/22/36719752 від 28.01.2014р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 у травні 2013 року.

Висновки про порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Південь Беверіджиз» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Херсонським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, що підтверджено:

- договором поставки №11 від 21.05.2012р., за яким ФОП ОСОБА_1 поставив ТОВ «Південь Беверіджиз» товар - ПЭТ преформа 42 гр прозора у загальній кількості 239616 шт. на загальну суму 211368,26 грн., в тому числі ПДВ 35228,04 грн. Придбання вказаного товару узгоджується з основним видом діяльності позивача, який у перевірений період здійснював діяльність з виробництва безалкогольних напоїв, виробництва мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки (КВЕД 11.07), тоді як преформа є сировиною для виготовлення продукції, тобто в пляшку виготовлену з преформи розливається солодка вода, яка в подальшому реалізується (т.1 а.с.34-36);

- заявками на отримання товару від 07.05.2013р. (т.1 а.с.37-38);

- податковими накладними №2 від 07.05.2013р. на загальну суму 80870,40 грн. (в т.ч. ПДВ 13478,40 грн.), №6 від 17.05.2013р. на загальну суму 53913,60 грн. (в т.ч. ПДВ 8985,60 грн.), №33 від 31.05.2013р. на загальну суму 76584,26 грн. (в т.ч. ПДВ 12764,04 грн.) (т.1 а.с.45-47);

- рахунками-фактурами №СФ-0000056 від 07.05.2013р., №СФ-0000061 від 16.05.2013р., №СФ-0000076 від 31.05.2013р. (т.1 а.с.48-50);

- видатковими накладними №РН-0000052 від 07.05.2013р., №РН-0000057 від 17.05.2013р., №РН-0000074 від 31.05.2013р. (т.1 а.с.39-41);

- товарно-транспортними накладними №52 від 07.05.2013р., №57 від 17.05.2013р., №75 від 31.05.2013р. (перевізник ТОВ «Південь Беверіджиз», водій ОСОБА_3, авто ЗИЛ 130 НОМЕР_2, пункт навантаження - м. Сімферополь, пункт розвантаження - м. Каховка) (т.1 а.с.42-44);

- банківськими виписками №БВ-0000059 від 07.05.2013р., №БВ-0000063 від 15.05.2013р., №БВ-0000068 від 20.05.2013р., №БВ-0000071 від 31.05.2013р. та платіжними дорученнями №127 від 15.05.2013р. на суму 80870 грн., №132 від 20.05.2013р. на суму 35513,60 грн., №143 від 10.06.2013р. на суму 76584,26 грн. (т.1 а.с.51-54);

- довіреностями на отримання товару (т.1 а.с.55-57);

- доказами оприбуткування, внутрішнього переміщення та використання ТОВ «Південь Беверіджиз» товару в господарській діяльності: прибутковими накладними, замовленнями на забезпечення сировиною, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, накладними на внутрішнє переміщення, матеріальними звітами тощо (т.2 а.с.2-190).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, ТОВ «Південь Беверіджиз» довело дотримання всіх, передбачених ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ФОП ОСОБА_1, до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

В акті перевірки та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги Каховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області зазначає, що надані ТОВ «Південь Беверіджиз», в підтвердження транспортування придбаного у контрагента товару, товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, зокрема, в них відсутні дані про особу, яка отримала вантаж.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Апеляційний суд вважає, також, безпідставними посилання апелянта про ненадання позивачем до перевірки довіреностей на отримання товару, оскільки матеріалами справи підтверджено надання ТОВ «Південь Беверіджиз» цих документи відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки, а тому, у відповідності до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, вони повинні бути враховані податковим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення (т.1 а.с.23-28).

Щодо посилань апелянта на відсутність факту реального вчинення господарських операцій ФОП ОСОБА_1, що зафіксовано актом ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК від 12.08.2013р. №616/17.1/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р.», то апеляційний суд не бере їх до уваги, оскільки отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має наперед встановленого значення та не є документом, який достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.

При встановленні фактичної наявності у позивача товару, який ним придбаний у ФОП ОСОБА_1, та використання його у власній господарській діяльності, Каховською ОДПІ не доведено, що аналогічний товар придбавався ТОВ «Південь Беверіджиз» у інших суб'єктів господарювання, а не у ФОП ОСОБА_1

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби.

Апеляційний суд вважає, що позивач виконав всі зобов'язання за договором: отримав товар та сплатив продавцю грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не спростовано.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий органом не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростував.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ФОП ОСОБА_1 укладений ТОВ «Південь Беверіджиз» у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та неналежне оформлення первинних бухгалтерських документів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення та про наявність правових підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П. Коваль

суддя О.О.Кравець