Ухвала суду № 56060384, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1565/14

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити поданий нею адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою від 21 травня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2013 року №0006271703 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 1766,05 грн. та №0007111703 про визначення податкового зобов'язання з плати за землю в сумі 3081,31 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки не надав належної правової оцінки доводам позивача, що відповідач, в порушення вимог п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, до податкового повідомлення-рішення №0006271703 від 29.11.2013р. не надав розрахунок податкового зобов'язання.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області неправомірно нарахувала до сплати податкове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб, оскільки відсутні, передбачені п.288.1 та п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, як підстава так і об'єкт оподаткування.

Апелянт посилається і на порушення податковим органом строків нарахування сум податку та прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, визначених п.286.5 ст.286 ПК України.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що згідно договорів на дольову участь у землекористуванні, укладених між Одеською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1, позивач є землекористувачем:

- згідно договору НОМЕР_1 від 15.11.2005р. - 8/1000 частки земельної ділянки площею 7000,89 кв.м., що складає 56,01 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що плата за землю у вигляді орендної плати вноситься землекористувачем у розмірі 37,23 х 56,01 = 2085,25 грн. на рік;

- згідно договору НОМЕР_2 від 14.07.2005р. - 19/1000 частки земельної ділянки площею 1433,35 кв.м., що складає 27,23 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що плата за долю у користуванні у вигляді орендної плати вноситься землекористувачем за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у розмірі 27,41 х 27,23 = 746,37 грн. на рік;

- згідно договору НОМЕР_3 від 16.01.2006р. - 13/1000 частки земельної ділянки площею 1381,78 кв.м., що складає 17,96 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що розмір плати за долю у землекористуванні у вигляді орендної плати, яка вноситься землекористувачем у розмірі 41,08 х 17,96 = 737,80 грн. на рік;

- згідно договору НОМЕР_4 від 31.12.2004р. - 14/1000 частки земельної ділянки площею 2365,67 кв.м., що складає 33,12 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4. Пунктом 2 вказаного договору визначено, що розмір плати за долю у землекористуванні у вигляді орендної плати, яка вноситься землекористувачем у розмірі 41,08 х 33,12 = 1360,57 грн.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст. ст. 269, 270 ПК України, встановив, що згідно вищезазначених договорів на дольову участь у землекористуванні, зазначені частки земельних ділянок є об'єктами оподаткування відповідним податком.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України, 29 листопада 2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення №0006271703 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 1766,05 грн. та №0007111703 про визначення податкового зобов'язання з плати за землю в сумі 3081,31 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, серед іншого, відхилив доводи позивача, що оскаржені рішення прийнято податковим органом з порушенням п. 286.5 ст. 286 ПК України, яким встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеною ст. 58 ПК України. При цьому, суд зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси 19 квітня 2013 року, тобто до 1 липня, визначила суму податкового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: орендна плата за землю з фізичних осіб у розмірі 6 399,20 грн. шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0002201703, проте, у зв'язку з надходженням 24.07.2013р. від позивача заяви про перерахунок суми податку з підстав вибуття з її власності нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, листом №5074/В/15-3 від 21.08.2013р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси повідомила позивача, що податкове повідомлення-рішення №0002201703 від 19.04.2013р. вважається недійсним.

Суд першої інстанції встановив, що, з урахуванням приписів п. 286.5 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 ПК України, позивачу перераховано орендну плату та плату за землю і 19 листопада 2013 року прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкових зобов'язань позивача, що підлягають сплаті до державного бюджету.

За висновками суду першої інстанції, посилання позивача на недотримання контролюючим органом строку для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу зобов'язань з орендної плати та плати за землю до 01 липня поточного року є необґрунтованими, оскільки встановлено своєчасне визначення ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкового зобов'язання позивача, яке у подальшому було перераховано за заявою ОСОБА_1

Суд зазначив, що у зв'язку із тим, що заяву про перерахунок було подано після 1 липня 2013 року, податкові повідомлення-рішення, відповідно, також прийнято після встановленої дати, що не суперечить приписам ПК України.

Також, суд першої інстанції відхилив посилання позивача на недотримання контролюючим органом приписів ст. 58 ПК України, в частині не надання розрахунку податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0006271703 від 29.11.2013р., зазначивши, що розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі на дольову участь у землекористуванні, а тому не потребує додаткового розрахунку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень та відсутність правових підстав для їх скасування.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29 листопада 2013 року №0006271703 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 1766,05 грн. та №0007111703 про визначення податкового зобов'язання з плати за землю в сумі 3081,31 грн.

При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної скарги підставою для скасування оскаржених рішень контролюючого органу ОСОБА_1 зазначає:

- про відсутність, передбаченої п.288.1 ст.288 ПК України, підстави для нарахування орендної плати, так як договори оренди земельної ділянки нею не укладалися, та передбаченого п.288.3 ст.288 Кодексу об'єкта оподаткування, оскільки земельні ділянки, за які їй нараховані податкові зобов'язання, в оренду не передавалися;

- про прийняття спірних податкових повідомлень-рішень після 1 липня 2013 року, що є порушенням п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України;

- про відсутність розрахунку податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0006271703 від 29.11.2013р., обов'язок вручення платнику податків якого встановлено ст.58 ПК України.

Апеляційний суд встановив, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Одеським окружним адміністративним судом надано правильну правову оцінку.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування, згідно ст.270 Податкового кодексу України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів про дольову участь у землекористуванні НОМЕР_1 від 15.11.2005р., НОМЕР_2 від 14.07.2005р., НОМЕР_3 від 16.01.2006р. та НОМЕР_4 від 31.12.2004р., укладених між Одеською міською радою та ОСОБА_1, позивач є користувачем земельних ділянок:

- 8/1000 частки земельної ділянки площею 7000,89 кв.м., що складає 56,01 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (договір НОМЕР_1 від 15.11.2005р.);

- 19/1000 частки земельної ділянки площею 1433,35 кв.м., що складає 27,23 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 (договір НОМЕР_2 від 14.07.2005р.);

- 13/1000 частки земельної ділянки площею 1381,78 кв.м., що складає 17,96 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 (договір НОМЕР_3 від 16.01.2006р.);

- 14/1000 частки земельної ділянки площею 2365,67 кв.м., що складає 33,12 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 (договір НОМЕР_4 від 31.12.2004р.).

Апелянт, як землекористувач за цими договорами, є платником відповідного податку, а земельні ділянки, передані у користування за договорами - об'єктами оподаткування, у зв'язку з чим доводи апелянта про відсутність підстав для нарахування земельного податку на об'єктів оподаткування апеляційний суд спростовані матеріалами справи.

Згідно п.287.2 ст.287 Податкового кодексу України, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 1 травня.

Приписами п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеною ст. 58 цього Кодексу.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення, передбачених зазначеною нормою, термінів прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки, як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано апелянтом, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 19.04.2013р., тобто у визначений п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України строк, визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0002201703, яке в подальшому переглянуто за заявою позивача від 24.07.2013р. через вибуття з її власності нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1, та визнано його недійсним.

Апеляційний суд встановив, що перерахунок податковим органом орендної плати та плати за землю шляхом прийняття 19.11.2013р. оскаржених податкових повідомлень-рішень узгоджується з приписами п. 286.5 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, та здійснений з дотриманням строків, встановлених п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України.

Порушення термінів надіслання податковим органом податкового повідомлення-рішення не є достатньою підставою для його скасування, оскільки, хоча п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, встановлено термін, до якого податковим органом може бути надіслано повідомлення-рішення про сплату земельного податку, однак Кодексом не передбачено звільнення платника податків від сплати такого податку. Підстави для несплати плати за землю у 2013 році у ОСОБА_1 відсутні, тоді як статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо ненадання ДПІ у Приморському районі м. Одеси розрахунку податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0006271703 від 29.11.2013р., обов'язок вручення платнику податків якого встановлено ст.58 ПК України, то апеляційний суд вважає, що це не є підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, оскільки розрахунок орендної плати за землю міститься у пунктах 2 договорів про дольову участь у землекористуванні НОМЕР_1 від 15.11.2005р., НОМЕР_2 від 14.07.2005р., НОМЕР_3 від 16.01.2006р. та НОМЕР_4 від 31.12.2004р.

Зазначені апелянтом підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, а інших підстав ОСОБА_1 не зазначено та апеляційним судом не встановлено, тому висновок суду першої інстанції про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень апеляційний суд вважає правильним. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції від 21 травня 2014 року - відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 19, 67 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П. Коваль

суддя О.О.Кравець