Ухвала суду № 56060383, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4581/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМОНТАЖ-СВ».

Постановою від 20 грудня 2013 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0003842220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 380,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 150 587 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 793,50 грн.).

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд допустив порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що при прийнятті оскарженої постанови суд першої інстанції залишив поза увагою те, що врахування під час проведення документальної перевірки отриманих у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, в тому числі за результатами перевірок інших платників податків, передбачено п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України.

Також, апелянт посилається на те, що в акті перевірки не застосовано вимоги статей 203, 215, 216, 228 та інших статей Цивільного кодексу України до правочинів, укладених ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» з метою визнання їх нікчемними (недійсними).

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки висновкам акту перевірки про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, в підтвердження транспортування придбаних у ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» товарів, довіреностей на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей, а також пояснень та їх документального підтвердження щодо подальшої їх реалізації.

ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що у період з 22.03.2013р. по 28.03.2013р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за періоди березень 2010 року, вересень 2010 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, податних ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «Коленс» за період березень 2010 року, ТОВ «Регіональне промислове підприємство «Євросталь» за період вересень 2010 року, ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» за періоди лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року та контрагентами-покупцями, за результатами якої складений акт перевірки №357/22-200/3470748 від 04.04.2013р., в якому, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 105 587 грн. (у т.ч. за лютий 2012 року у сумі 19 937 грн., за березень 2012 року у сумі 63567 грн., за квітень 2012 року у сумі 22083 грн.).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі зазначеного акту перевірки 22.04.2013р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби винесла податкове повідомлення-рішення №0003842220 про збільшення ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 105 587 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 52 793,5 грн.

При наданні правової оцінки оскарженому податковому повідомленню-рішенню суд першої інстанції встановив, що підставою для його прийняття є висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» за договором поставки товарів №03/02-12 від 03.02.2012р.

Суд першої інстанції визнав правомірним декларування ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних постачальником ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», зазначивши, що в підтвердження виконання умов договору позивач надав належним чином оформлені первинні документи, з яких встановлено зміст господарських операцій та умови їх здійснення. Надані ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що є підтвердженням реальності спірних операцій. Сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів, договір позивача з контрагентом спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним.

Суд першої інстанції відхилив посилання податкового органу на акти ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.05.2011р. №113/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» з питань взаємовідносин з контрагентами за лютий 2012 року», від 12.06.2012р. №155/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2012 року», від 27.06.2012р. №184/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2012 року», якими зафіксовано відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, здійснення ним діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги контрагентам-покупцям, а також відсутність у товариства трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей. Суд зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від перебування контрагента за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей, від наявності в ланцюгу постачальників підприємств з ознаками фіктивності.

З приводу твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних про рух товарів, суд першої інстанції зазначив, що вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання таких накладних у підтвердження витрат. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства; сам по собі факт відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції є недостатнім для висновку про безтоварність операцій з придбання товару.

За висновками суду першої інстанції, відповідач не довів, що при здійсненні господарської діяльності позивач мав за мету отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0003842220, яке прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки №357/22-200/3470748 від 04 квітня 2013 року, в якому податковим органом, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» у лютому-квітні 2012 року.

Відповідно до ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД».

Підставою для невизнання наданих позивачем документів, в якості підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», є врахування апелянтом інформації щодо діяльності контрагента позивача, яка міститься в актах ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.05.2011р. №113/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» з питань взаємовідносин з контрагентами за лютий 2012 року», від 12.06.2012р. №155/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2012 року», від 27.06.2012р. №184/22-200/13853514 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2012 року», в яких зафіксовано відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням та відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо).

Апеляційний суд встановив, що 03 лютого 2012 року між ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», як продавцем, та ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ», як покупцем, укладений договір поставки №03/02-12, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти на умовах цього Договору товар, асортимент, якість та ціна якого зазначені в Специфікаціях, а також у видаткових накладних та актах виконаних робіт, оформлених у вигляді додатків до Договору, які є його невід'ємною частиною (а.с.163-165).

Зазначений договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Відповідно до наданих позивачем специфікацій ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» поставило на адресу позивача автомобільні прилади та деталі (колодки, фільтри, карбюратори, бензонасоси тощо), що узгоджується з діяльністю позивача, який у періоді, який перевірявся, займався роздрібною торгівлею автомобільними деталями та приладдям (КВЕД 50.30.2) (а.с.166-171, 193-196, 204-207).

Виконання умов договору підтверджено матеріалами справи:

- податковими накладними №167 від 24.02.2012р., №68 від 15.02.2012р., №94 від 21.02.2012р., №190 від 28.02.2012р., №70 від 15.02.2012р., №95 від 21.02.2012р., №67 від 15.02.2012р., №129 від 26.03.2012р., №32 від 06.03.2012р., №81 від 19.03.2012р., №128 від 26.03.2012р., №140 від 27.03.2012р., №141 від 27.03.2012р., №142 від 27.03.2012р., №143 від 27.03.2012р., №82 від 19.03.2012р., №83 від 19.03.2012р., №144 від 27.03.2012р., №146 від 27.03.2012р., №198 від 28.03.2012р., №135 від 25.04.2012р., №136 від 25.04.2012р., №134 від 25.04.2012р., №137 від 25.04.2012р.;

- видатковими накладними №217 від 15.02.2012р., №218 від 21.02.2012р., №214 від 28.02.2012р., №211 від 15.02.2012р., №254 від 26.03.2012р., №260 від 27.03.2012р., №269 від 28.03.2012р., №416 від 26.04.2012р.

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо обслуговування та запчастин техніки, надання маркетингових послуг, технічного обслуговування автотранспорту (а.с.150-162, 172-191, 197-203).

Податкові накладні, виписані ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних; суми ПДВ, обчислені з вартості придбаних у контрагента товарів, віднесені ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» до податкового кредиту лютого-квітня 2012 року.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивач не надав податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» та ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД».

В акті перевірки, в запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва посилається на ненадання ТОВ «СПЕЦМОНТАЖ-СВ» до перевірки доказів транспортування придбаного товару у ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД».

Апеляційний суд відхиляє ці довдои апелянта, оскільки за умовами п.5.1 Договору поставки №03/02-12 від 03.02.2012р. товар відвантажується на умовах поставки згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 FCA (склад Покупця), у зв'язку з чим позивач, який за договором мав статус покупця товару, звільнений від обов'язку забезпечити транспортування придбаного товару та, відповідно, може не підтверджувати факт його поставки шляхом надання відповідних транспортних документів.

Також апеляційний суд зазначає, що ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Критично ставиться апеляційний суд і до доводів апелянта про ненадання до перевірки довіреностей на відвантаження та отримання товарів, оскільки відповідно до матеріалів справи товар відвантажено та отримано безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є директорами сторін за договором №03/02-12 від 03.02.2012р.

Щодо посилання апелянта на відомості актів ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.05.2011р. №113/22-200/13853514, від 12.06.2012р. №155/22-200/13853514, від 27.06.2012р. №184/22-200/13853514 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», то апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом вчинення платником податків порушень, так як зазначений акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Згідно п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 КАС України, податковий орган не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростував.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару від ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апелянт не надав суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і його контрагентом укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги вказаним контрагентом позивачу фактично не надавались.

Апеляційний суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» у лютому-квітні 2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2013 року №0003842220 та про наявність правових підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець