Ухвала суду № 56060353, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/344/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» до спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал».

Постановою від 14 квітня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» до спеціалізованої ДПІ великих платників у м. Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року № 0000174740 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 126 207 грн. (в тому числі: за основним платежем - 84 138 грн., за штрафними санкціями - 42 069 грн.).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки висновки суду першої інстанції не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

При цьому, апелянт посилається на достеменність встановлених обставин нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ВО Прогрес» за вересень-листопад 2012 року, по ланцюгам постачальників товару 3, 4, та 5 ланки постачання, що підтверджено, на думку апелянта, відповідними актами податкових органів.

ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» надало заяву про апеляційний розгляд справи за відсутності свого представника, в якій, також, зазначило про законність та обґрунтованість оскарженої постанови.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що у серпні-вересні 2013 року СДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВО Прогрес» за вересень-листопад 2012 року, результати якої оформила актом від 16 вересня 2013 року №27/47-4/35835822.

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 84 138 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 30 вересня 2013 року, на підставі акту перевірки, СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0000174740, яким збільшила ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» грошове зобов'язання з ПДВ на суму 84138 грн. і застосувала штрафні (фінансові) санкції в розмірі 42069 грн.

Досліджуючи правомірність збільшення позивачу оскарженим податковим повідомленням-рішенням грошових зобов'язань з податку на додану вартість, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» в своїй господарській діяльності (транспортне оброблення вантажів, складське господарство, організація перевезення вантажів) використовує вантажну техніку (крани, автонавантажувачі), які мають електричну частину. При обслуговуванні і підтриманні належного робочого стану цієї техніки, позивач використовував електричні вузли та агрегати, придбані у ТОВ «ВО Прогрес» за договором поставки від 07.08.2012р. та має документальне підтвердження відповідного придбання.

Суд першої інстанції не погодився з посиланнями відповідача на те, що фактичне отримання позивачем товару від ТОВ «ВО Прогрес» не мало місця, у зв'язку з тим, що актом про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ВО Прогрес» не встановлено надходження товару до ТОВ «ВО Прогрес» від ТОВ «Ангстрем Континенталь». Суд першої інстанції зазначив, що для того, щоб стверджувати про відсутність поставок товару за ланцюгом ТОВ «Ангстрем Континенталь» - ТОВ «ВО Прогрес» - ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», СДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, тобто довести, що товар, отримання якого позивачем від ТОВ «ВО Прогрес» заперечується, в свою чергу, отримано останнім саме від ТОВ «Ангстрем Континенталь», в той час як акти перевірки як позивача, так і ТОВ «ВО Прогрес» такої інформації не містять.

Також, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач має договірні відносини тільки із ТОВ «ВО Прогрес», порушення контрагентом останнього податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договору, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому в ст.61 Конституції України.

За висновками суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень, зафіксованих актом перевірки, та доводи податкового органу мають характер припущень, а тому визначення на підставі такого акту перевірки до сплати позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року № 0000174740 прийнято відповідачем неправомірно, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0000174740, яке прийнято на підставі акту позапланової документальної виїзної перевірки від 16 вересня 2013 року №27/47-4/35835822, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201 ПК України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «ВО Прогрес» у вересні-листопаді 2012 року.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВО Прогрес».

При цьому, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі, податковий орган посилається лише на матеріали перевірки ТОВ «ВО Прогрес», які оформлено актом Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської Державної податкової служби від 12.04.2013р. №486/224/36041366 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВО Прогрес» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період серпень-листопад 2012 року», яким не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання ТОВ «Ангстрем Континенталь» - ТОВ «ВО Прогрес» - ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал».

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Апеляційний суд встановив, що одним із основних видів діяльності позивача у період, який перевірявся, було транспортне оброблення вантажів (КВЕД 63.11.0). З метою обслуговування та підтримання належного робочого стану вантажної техніки позивач придбавав електричні вузли та агрегати у ТОВ «ВО Прогрес» за договором поставки №52/12-Р від 07.08.2012р., за умовами якого Постачальник (ТОВ «ВО Прогрес») бере на себе обов'язок поставити Покупцю (ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал») електротовари, згідно із заявкою останнього, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість (т.1 а.с.2-15).

В підтвердження поставки товару за вказаним договором та оплати його вартості позивач надав до перевірки податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рахунку 207, накладні-вимоги, акти дефекації, гарантійні талони (т.1 а.с.16-167).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. При цьому апеляційний суд зазначає, що відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій, на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов договору поставки з контрагентом, не надав жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів.

ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» довело дотримання всіх умов, передбачених ст.198, 200, 201 Податкового кодексу України, на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару у ТОВ «ВО Прогрес», до податкового кредиту: фактичності придбання товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на підтвердження придбання товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового законодавства, а тому висновки податкового органу зазначені в акті перевірки позивача та в апеляційній скарзі є необґрунтованими.

Єдиною підставою, яка зазначена в акті перевірки від 16 вересня 2013 року №27/47-4/35835822 для висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування за господарськими операціями з ТОВ «ВО Прогрес», є посилання податкового органу на акт Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської Державної податкової служби від 12.04.2013р. №486/224/36041366, в якому зафіксовано, що наданими ТОВ «ВО Прогрес» до перевірки документами не підтверджено придбання товару ТОВ «ВО Прогрес» у ТОВ «Ангстрем Континенталь» та подальшу реалізацію такого товару контрагентам-покупцям.

Апеляційний суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має наперед встановленого значення та не є документом, який достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної діяльності.

При встановленні фактичної наявності у позивача товару, який ним придбавався у ТОВ «ВО Прогрес», та використання його у власній господарській діяльності, контролюючий орган не довів, що аналогічний товар придбаний позивачем у інших суб'єктів господарювання, а не у ТОВ «ВО Прогрес», так само як і не доведено те, що ТОВ «ВО Прогрес», у свою чергу, цей товар придбало саме у ТОВ «Ангстрем Континенталь».

При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, апелянт не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував податковий кредит - не спростував.

Ні актом перевірки, ні матеріалами справи не підтверджено доводів апелянта щодо фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ВО Прогрес».

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «ВО Прогрес» укладений ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування оскарженого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 22 лютого 2016 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П. Коваль

суддя О.О.Кравець