Ухвала суду № 56060351, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/737/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Саратської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каркас ЛД» до Саратської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

Саратська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Каркас ЛД».

Постановою від 13 березня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов ТОВ «Каркас ЛД» до Саратської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 12.08.2013р. №66/2200/34553824, та про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2013 року №0000432200 та №0000422200.

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року №0000432200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 81 967 грн. (в т.ч.: за основним платежем 81 966 грн., за штрафними санкціями - 01 грн.) та №0000422200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 70 001 грн. (в т.ч. за основними платежем - 70 000 грн., за штрафними санкціями - 01 грн.). В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки перевіркою позивача достеменно встановлено, що угоди, укладені позивачем з контрагентами - ТОВ Будівельна компанія «Тоні» та ТОВ «Екстра-білдінг», є нікчемними правочинами, про що зазначено в акті перевірки.

Також, апелянт посилається на те, що на час проведення перевірки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Екстра-білдінг» анульовано, а ТОВ Будівельна компанія «Тоні» - ліквідовано. Зазначає апелянт і про наявність кримінальної справи у відношенні засновника ТОВ «Екстра-білдінг» щодо фіктивного підприємництва.

ТОВ «Каркас ЛД» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін. При цьому, ТОВ «Каркас ЛД» зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях податкового органу, оскільки ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних та допустимих доказів (судового рішення, яке набрало законної сили) про визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «Каркас ЛД» та контрагентами ТОВ Будівельна компанія «Тоні» та ТОВ «Екстра-білдінг», так само як і не надано копію обвинувального вироку у відношенні засновника ТОВ «Екстра-білдінг», в той час як матеріалами справи підтверджена реальність господарської діяльності ТОВ «Каркас ЛД».

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 30.07.2013р. по 05.08.2013р. Саратською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Каркас ЛД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ Будівельна компанія «Тоні» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. та ТОВ «Екстра-білдінг» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., їх реальності та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складений акт від 12.08.2013р. №66/2200/34553824, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Каркас ЛД»: п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 81 966 грн. у податкових деклараціях з податку на прибуток за період, який перевірявся; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету згідно декларацій з ПДВ за період, який перевірявся, на загальну суму 70 000 грн.

Суд першої інстанції встановив, що 25.09.2013р., на підставі зазначеного акту перевірки, Саратською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області прийняті податкові повідомлення - рішення №0000432200 щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 81 966 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн. та №0000422200 щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70 000 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд першої інстанції встановив, що перевірка проведена відповідачем законно, з дотриманням вимог податкового законодавства та на підставі наказу Саратської ОДПІ №46 від 29.07.2013р., направлення №20 від 30.07.2013р., що відповідає приписам положень абз. 3 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України.

Досліджуючи правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 25 вересня 2013 року №0000432200 та №0000422200, суд першої інстанції встановив, що підставою для їх прийняття є висновки податкового органу про протиправний характер угод, укладених позивачем з контрагентами ТОВ Будівельна компанія «Тоні» та ТОВ «Екстра-білдінг» та визнання їх такими, що спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, порушення публічного порядку. Свою позицію ДПІ обґрунтовувала тим, що згідно даних бази переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Екстра-білдінг» - анульовано, у відношенні засновника підприємства порушено кримінальну справу за скоєння злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, а також, що відносно ТОВ Будівельна компанія «Тоні» Роздільнянською МДПІ Одеської області складена довідка від 29.03.2011р. №99/15-02/34450711 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ БК «Тоні» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит в лютому 2011 року», згідно якої ТОВ БК «Тоні» має стан 16: «закрито, ліквідовано».

Суд першої інстанції, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій між зазначеними контрагентами та формування витрат з метою визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, дослідив надані позивачем первинні документи та встановив, що для виконання взятих на себе зобов'язань за договором №30 від 15.02.2011р. виконання аварійно-відновлювальних робіт на водогоні та на мережах водовідведення смт. Сарата, укладеного з Саратською селищною радою, ТОВ «Каркас ЛД» 15.02.2011р. уклало договір субпідряду №СП-01-02 з ТОВ Будівельна компанія «Тоні». На підтвердження виконання ТОВ БК «Тоні» робіт за вказаним договором протягом лютого 2011 року ТОВ «Каркас ЛД» надало акт виконаних робіт №220201 від 22.02.2011р. та податкову накладну №220201 від 22.02.2011р.; суми податку на додану вартість, нараховані у зв'язку з придбанням субпідрядних робіт, позивачем включено до складу податкового кредиту та відображено в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Також, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Каркас ЛД» укладалися та виконувалися договори по виконанню субпідрядних робіт з ТОВ «Екстра-білдінг»: №СП-04-04 від 01.04.2011р. (виконання капітального ремонту приміщень адмінспоруди в с. Сергіївка Саратського району Одеської області), №СП-02-04 від 14.04.2011р. (виконання капітального ремонту дитячого садка в с. Сергіївка Саратського району Одеської області), №СП-01-04 від 01.04.201р. (виконання робіт по капітальному ремонту переодягалень та санвузлів в Саратській загальноосвітній школі Саратського району Одеської області), №СП-05-04 від 01.04.2011р. (капітальний ремонт м'якої покрівлі будинку культури с. Розовка Саратського району Одеської області), в підтвердження яких позивач надав до перевірки акти виконаних робіт та податкові накладні.

Суд першої інстанції, з посиланням на положення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що ТОВ «Каркас ЛД» довело первинними документами виконання контрагентами субпідрядних робіт та правомірність декларування позивачем вказаних господарських операцій у власному податковому обліку.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача ТОВ Будівельна компанія «Тоні» необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності та зазначив, що такі висновки не можливо зробити без виїзної перевірки діяльності суб'єкта господарювання, яка не проводилась, та не перевірялися обставини щодо наявності господарсько-правових відносин ТОВ Будівельна компанія «Тоні» з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів чи наявності укладених цивільно-правових угод з фізичними особами щодо надання послуг або виконання робіт у лютому 2011 року.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів обізнаність позивача у дефекті правового статусу його контрагента ТОВ «Екстра-білдінг» та користування його послугами з метою штучного створення податкового кредиту, як і не довів наявність вироку суду про визнання вказаного підприємства фіктивним суб'єктом господарської діяльності.

За висновками суду першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів наявність порушень, зафіксованих актом перевірки від 12.08.2013р. №66/2200/34553824, а тому визначення на підставі такого акту перевірки спірними податковими повідомленнями-рішеннями до сплати ТОВ «Каркас ЛД» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в межах вимог апеляційної скарги Саратської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області, тобто, в частині вимог ТОВ «Каркас ЛД», які задоволені оскарженим судовим рішенням.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2013 року №0000432200 та №0000422200, які прийняті відповідачем на підставі акту від 12.08.2013р. №66/2200/34553824 позапланової виїзної перевірки ТОВ «Каркас ЛД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ Будівельна компанія «Тоні» за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. та ТОВ «Екстра-білдінг» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р., їх реальності та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

В зазначеному акті апелянт дійшов висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування за господарськими операціями з вказаними ТОВ Будівельна компанія «Тоні», ТОВ «Екстра-білдінг» та зафіксував порушення ТОВ «Каркас ЛД» п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а також ч.1, ч.5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України

Висновки про порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства ґрунтуються на дослідженні, наданих ТОВ «Каркас ЛД» до перевірки, первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ТОВ Будівельна компанія «Тоні» і ТОВ «Екстра-білдінг».

При цьому, як в акті перевірки, так і в апеляційній скарзі, податковий орган не зазначив про ненадання позивачем до перевірки первинних документів, які складалися при виконанні умов господарських договорів, не вказав на недоліки в їх оформлені, а лише посилався на те, що:

- згідно довідки Роздільнянської МДПІ Одеської області від 29.03.2011р. №99/15-02/34450711 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ БК «Тоні» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, яким сформований податковий кредит в лютому 2011 року» ТОВ Будівельна компанія «Тоні» має стан 16: «закрито, ліквідовано», остання податкова звітність з податку на прибуток надана за півріччя 2010 року, чисельність працюючих 2 особи, а також, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності;

- згідно бази даних переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Екстра-білдінг» анульовано; постановою від 20.04.2014р. порушено кримінальну справу стосовно невстановлених слідством осіб та фактом організації фіктивного підприємництва, серед інших ТОВ «Екстра-білдінг», та організації навмисного ухилення від сплати податків за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.

Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Миколаївським окружним адміністративним судом надана правова оцінка, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угод, їх платності, товарності та використання придбаних позивачем субпідрядних робіт у власній господарській діяльності.

Враховуючи припис ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, а витрат до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

Апеляційний суд встановив, що основними видами діяльності позивача у період, який перевірявся, були: будівництво будівель (КВЕД 45.21.1), виготовлення каркасних конструкцій і покрівель (КВЕД 45.22.0), розбирання та знесення будівель, земельні роботи (КВЕД 45.11.0), електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0), водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи (КВЕД 45.33.2).

15 лютого 2011 року між Саратською сільською радою, як Замовником, та ТОВ «Каркас ЛД», як Підрядником, укладений договір №30, за умовами якого Підрядник взяв на себе обов'язок виконання аварійно-відновлювальних робіт на водогоні та на мережах водовідведення смт. Сарата (т.1 а.с.126-127).

Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за цим договором ТОВ «Каркас ЛД» на підставі договору №СП-01-02 від 15.02.2011р. залучило субпідрядника - ТОВ Будівельна компанія «Тоні», що підтверджено договором, податковою накладною №220201 від 22.02.2011р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року, платіжним дорученням №119 від 22.02.2011р. (т.1 а.с.114, 117-125).

Апеляційний суд, також, встановив, що на виконання взятих на себе зобов'язань як підрядника за договорами з СВК «Сергіївка» №5/04/11 від 01.07.2010р., Сергіївською сільською радою №25 від 14.04.2011р., Плахтіївською сільською радою №4/04/11 від 21.04.2011р., відділом освіти Саратської РДА №72 від 24.03.2011р., Розовською сільською радою №2/04/11 від 22.04.2011р., ТОВ «Каркас ЛД» укладені та виконані договори субпідряду з ТОВ «Екстра-білдінг»:

- №СП-01-04 від 01.04.2011р. щодо виконання робіт по капітальному ремонту роздягалень та санвузлів в Саратській загальноосвітній школі Саратського району Одеської області (т.1 а.с.219-220);

- №СП-02-04 від 14.04.2011р. щодо виконання капітального ремонту дитячого садка в с. Сергіївка Саратського району Одеської області (т.1 а.с.172-172);

- №СП-03-04 від 01.04.2011р. щодо виконання робіт по капітальному ремонту дитячого садка «Журавлик» в с. Плахтіївка Саратського району Одеської області (т.1 а.с.192-193);

- №СП-04-04 від 01.04.2011р. щодо виконання капітального ремонту приміщень адмінспоруди в с. Сергіївка Саратського району Одеської області (т.1 а.с.137-138);

- №СП-05-04 від 01.04.2011р. щодо виконання робіт по капітальному ремонту м'якої покрівлі будинку культури с. Розовка Саратського району Одеської області (т.1 а.с.245-246).

На підтвердження виконання ТОВ «Екстра-білдінг» робіт за вказаними договорами позивач надав податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що до перевірки ТОВ «Каркас ЛД» надало значно менший обсяг документів за господарськими операціями з ТОВ Будівельна компанія «Тоні» і ТОВ «Екстра-білдінг», оскільки жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів, на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов договорів субпідряду з вказаними підприємствами, в акті перевірки не міститься, як і не зазначено в апеляційній скарзі, які саме документи не надано позивачем на перевірку.

ТОВ «Каркас ЛД» доведело дотримання ним всіх умов, передбачених ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні робіт у ТОВ Будівельна компанія «Тоні» і ТОВ «Екстра-білдінг», до податкового кредиту, а сум витрат - до складу валових: фактичності придбання робіт, наявності первинних документів в підтвердження такого придбання, подальшого використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Апеляційний суд також відхиляє посилання апелянта на відсутність у ТОВ Будівельна компанія «Тоні» необхідних умов (трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів) для виконання робіт за договором, укладеним з позивачем, оскільки такі висновки обґрунтовані апелянтом з посиланням на довідку Роздільнянської МДПІ Одеської області від 29.03.2011р. №99/15-02/34450711 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ БК «Тоні» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, яким сформовано податковий кредит в лютому 2011 року», без самостійного встановлення вказаних обставин та за відсутності жодного документального підтвердженню цьому.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Безпідставними є і доводи апелянта стосовно того, що ТОВ Будівельна компанія «Тоні» має стан 16: «закрито, ліквідовано», оскільки відповідно до відомостей з ЄДРПОУ запис про припинення юридичної особи ТОВ Будівельна компанія «Тоні» внесено 04.12.2012р. (номер запису 15441170019000389), тоді як господарські відносини з позивачем мали місце в лютому 2011 року.

Сам по собі факт порушення 20.04.2012р. кримінальної справи за фактом створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Екстра-білдінг» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, також не є підставою для висновків про нікчемність угод укладених ТОВ «Каркас ЛД» договорів з ТОВ «Екстра-білдінг», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним судовим рішенням. Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій податковий орган не надав вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Екстра-білдінг» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що роботи вказаним контрагентом фактично не виконувалися.

Апеляційний суд встановив, що реєстрація платника податків ТОВ «Екстра-білдінг» анульована 11.07.2013р., тобто через два роки після виконання робіт, за укладеними з позивачем договорами.

Ні акт перевірки, ні інші матеріали справи не підтверджують жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ТОВ Будівельна компанія «Тоні» та ТОВ «Екстра-білдінг».

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит, не спростував.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладено ТОВ «Каркас ЛД» у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про незаконність оскаржених податкових повідомлень-рішень та про наявність правових підстав для їх скасування, є правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування оскарженого судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Саратської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П. Коваль

суддя О.О.Кравець