Постанова № 56059821, 18.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа № 922/5797/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 03.06.2015 року, ОСОБА_2, дов. б/н від 01.02.2016 року;

відповідача - ОСОБА_3, дов. №01-42 юр/3215 від 30.04.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 5787 Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 30.11.15 року у справі № 922/5797/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", м. Дніпропетровськ,

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,

про визнання недійсною угоди та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ТОВ "Укрспецизвесть", звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до АК "Харківобленерго" про визнання недійсною додаткової угоди від 21.11.2014 р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. та стягнення 614075,11 грн., сплачених за небаланс електричної енергії, відповідно до умов вищезазначеної додаткової угоди та 90252,29 грн. попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2015 р. у справі № 922/5797/15 відмовлено в позові частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90252,29 грн. попередньої оплати та 1353,78 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною додаткової угоди від 21.11.2014 р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. та стягнення 614075,11 грн. відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне зясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 21.11.2014 р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. та стягнення 614075,11 грн. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що жодним нормативно - правовим актом, у тому числі і Правилами користування електричною енергією (НКРЕКП), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (далі ПКЕЕ), не передбачено покладання на cубспоживача технологічних втрат в електричних мережах основного споживача (ВАТ Куп'янський цукровий комбінат), пов'язаних з доставкою електричної енергії в точку продажу. А тому додаткова угода від 21.11.2014 року, яка покладає таку відповідальність на субспоживача, не відповідає вимогам Закону.

До того ж, вказана додаткова угода укладена під впливом тяжкої для позивача обставини, скільки позивач позбавлений альтернативи у виборі електропостачальної організації, так як АК Харківобленерго є природним монополістом у передачі електричної енергії, а також на вкрай невигідних умовах, що полягає у збільшенні для ТОВ Укрспецизвесть оплати за електричну енергію, що складалась як із спожитої електричної енергії, зафіксованої власними приладами обліку підприємства, так із частки небалансу в мережах ВАТ Куп'янський цукровий комбінат, пропорційної до частки споживання ТОВ Укрспецизвесть в сумарному споживанні електроенергії субспоживачів, що підключені до мереж ВАТ Куп'янський цукровий комбінат, за кожний місяць.

Таким чином, як вважає позивач, спірна додаткова угода підлягає визнанню недійсною на підставі пункту 1 статті 203 та статті 215 та пункту 1 статті 233 Цивільного кодексу України.

Також зазначає, що судом першої інстанції, посилаючись на пункти 6.28 та 6.32 ПКЕЕ не враховане місце розташування розрахункового засобу обліку Позивача, який згідно Додатку № 11 та № 18 до Договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04 лютого 2011 року, встановлений на межі балансової належності (точка продажу) електричних мереж ВАТ Куп'янський цукровий комбінат та ТОВ Укрспецизвесть.

Крім того, вказує на те, що взаємна відповідальність, розрахунки технологічних втрат електричної енергії в мережах основного споживача, порядок їх відшкодування, передбачаються тільки за договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

У додаткових письмових поясненнях позивач посилається на те, що, виходячи зі змісту абз. 1 п. 5.15, пунктів 6.23, 6.25, 6.26 ПКЕЕ у випадку, коли основний споживач (власник електричних мереж), в даному випадку - ВАТ Куп'янський цукровий комбінат не забезпечує складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків, не надає електропередавальній організації вихідні дані для визначення величини технологічних втрат електричної енергії, що пов'язані з передачею (транзитом) електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів, електропередавальна організація, самостійно визначивши величини технологічних втрат електричної енергії, не може їх розподіляти на субспоживачів замість основного споживача- власника мереж. В такому випадку електропередавальна організація повинна застосувати абз. 2 п. 1.4. ПКЕЕ, в якому зазначено, що Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2012 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28.01.2016 року на 10:00 год.

При розгляді апеляційної скарги оголошувалась перерва з 28.01.2016 року до 14:30 год. 02.02.2016 року , а також з 02.02.2016 року до 12:00 год. 18.02.2016 року.

Представник позивача в судових засіданнях 28.01.2016 року, 02.02.2016 року та 18.02.2016 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№1014 від 27.01.2016 року) та його представник у судових засіданнях 28.01.2016 року, 02.02.2016 року та 18.02.2016 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує завершенням у вересні 2014 року ліквідаційної процедури власника електричних мереж ВАТ «Куп*янський цукровий комбінат» та неможливістю в подальшому власником мереж здійснювати технічне забезпечення електропостачання споживача по договору № 36У/23 від 14.02.2011 р., зазначає про повне відключення 15.07.2014 р. струмоприймачів ВАТ «Куп*янський цукровий комбінат» від електропостачання ,що стало підставою укладання спірної додаткової угоди від 21.11.2014 року до договору про постачання електричної енергії №60-576 від 04.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, а також доводи викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях по справі позивача та відзиві на апеляційну скаргу відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 04.02.2011 р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго", постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть" укладено договір про постачання електричної енергії № 60-576 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався продавати позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а позивач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.2 договору відповідач зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених у розділі 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 "Договірні величини електроспоживання".

У пункті 7.2 договору сторони погодили, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку.

Додатком № 11 до договору затверджено схему для розрахунку платних витрат (том І, а.с. 128).

Відповідно до цього додатку розрахунковий засіб обліку позивача знаходиться на межі балансової належності електричних мереж ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат".

У додатку № 3.2 до договору передбачено, що споживання електричної енергії за лічильником позивача віднімається від лічильників ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" (а.с. 127).

Порядок та умови здійснення розрахунків визначено у додатку № 2 до договору "Порядок розрахунків".

14.02.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Куп'янський цукровий комбінат" та позивачем було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 36У/23, відповідно до умов якого Відкрите акціонерне товариство "Куп'янський цукровий комбінат" як власник мереж, зобовязався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах, згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а позивач, як споживач, зобовязався дотримуватись встановленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно оплачувати отримані послуги.

У зв'язку з завершенням ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський цукровий комбінат", вказана юридична особа у вересні 2014 р. повідомила позивача про неможливість подальшого виконання умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 36У/23 від 14.02.2011 р. та неможливість подальшого обслуговування електричних мереж.

На підставі розпорядження Куп'янського РВЕ № 6857, 15.07.2014р. було проведено повне відключення струмоприймачів ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" від електропостачання, що підтверджується актом про здачу пломб під збереження від 15.07.2014р. (а.с.130-131).

У звязку із вказаними обставинами позивач звернувся до відповідача з листом від 29.10.2014 р. за вих. № 25 для вирішення питання щодо здійснення оплати за електричну енергію безпосередньо до АК "Харківобленерго". У своїй відповіді від 25.11.2014 р. № 06-46е/05-39506 відповідач запропонував позивачу у разі небажання залежати від основного споживача звернутись до АК "Харківобленерго" з відповідною заявою про приєднання та підключення до електричних мереж компанії (том І, а.с.34-35).

21.11.2014р. між позивачем, який є споживачем ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.11.2011р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди доповнити договір № 60-576 від 04.11.2011р. пунктом 8.5 наступного змісту: "У разі повного відключення від електропостачання струмоприймачів основного споживача небаланс електричної енергії у мережах основного споживача розподіляється між субспоживачами пропорційно до частки споживання ними електричної енергії".

Відповідно до умов даної додаткової угоди відповідач( постачальник) здійснював нарахування небалансу електричної енергії, що становить різницю між обсягом електричної енергії, зафіксованим розрахунковим засобом обліку основного споживача ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" та обсягом споживання його субспоживачів.

Договір про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. між сторонами розірваний з 31.07.2015р., про що укладено відповідну додаткову угоду від 28.07.2015 р.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу субспоживачу - ТОВ "Укрспецизвесть" має покривати електропередавальна організація, тому субспоживач ТОВ "Укрспецизвесть" не повинен здійснювати оплату втрат електричної енергії в технологічних мережах основного споживача, це суперечить вимогам чинного законодавства та є підставою для визнання додаткової угоди від 21.11.2014р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011р. недійсною відповідно до статей 204, 215 Цивільного кодексу України.

Також вказує на те, що відповідач, скориставшись особливістю отримання позивачем електричної енергії через технологічні електричні мережі основного споживача ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат", за відсутності іншої для підприємства альтернативи, змусив підписати додаткову угоду, яка передбачає покриття всіх витрат електропередавальної організації, пов'язаних з доставкою електричної енергії в точку продажу, що мало для підприємства негативні наслідки у вигляді додаткових витрат, що є підставою для визнання спірної додаткової угоди недійсною відповідно до частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України як правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

Крім того, вказує на те, що позивачем на виконання умов спірної додаткової угоди було сплачено 614075,11 грн., а оскільки вказана угода, на його думку, підлягає визнанню недійсною, то сплачені на її виконання кошти підлягають поверненню.

Окрім цього, зазначає, що згідно з актом звірки розрахунку за послуги використання електричної енергії станом на 01.09.2015 р. по абонементу (особовий рахунок 60576) ТОВ "Укрспецизвесть" рахується передплата, внесення якої передбачено умовами договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. Оскільки даний договір між сторонами розірвано, а відповідач до теперішнього часу грошові кошти в розмірі 90 252,29 грн. не повернув, тому, на твердження позивача, вказана сума також підлягає поверненню останньому.

Місцевий господарський суд, частково відмовляючи у позові, виходив з того, що позивач в обґрунтування позову не навів конкретну норму закону, яку, на його думку, порушує оспорюваний правочин.

Також місцевий господарський суд зазначив, що позивачем суду не було доведено існування в нього тяжких обставин (їх крайньої форми), наявності вкрай невигідних умов та причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та укладеним правочином. Позивач суду не довів можливість вчинення оспорюваного правочину не на таких умовах, на яких його було укладено.

Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанціЇ, позовні вимоги про визнання недійсною спірної додаткової угоди задоволенню не підлягають

А оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 614 075,11 грн. є похідною від вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, то місцевий господарський суд також відмовив у її задоволенні.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими висновками господарського суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Проте, відповідно до пункту 6.29 ПКЕЕ електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

Також, згідно з пунктом 1.4 ПКЕЕ електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу.

Окрім цього, відповідно до пункту 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

Зі змісту вказаних норм випливає, що у разі використання технологічних електричних мереж інших власників електричних мереж лише електропередавальна організація є платником за їх використання і саме вона та власник мереж є в такому разі сторонами договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Разом з цим, ані норми ПКЕЕ, ані інші нормативно-правові акти не покладають на споживача ( субспоживача) обовязку оплати технологічних втрат в електричних мережах основного споживача, пов'язаних з доставкою електричної енергії в точку продажу.

Однак положеннями додаткової угоди передбачено, що вона покладає на позивача в певній мірі витрати за використання технологічних мереж основного споживача, пов'язаних з доставкою електричної енергії в точку продажу, що прямо суперечить пунктам 6.29 та 1.4 ПКЕЕ.

Крім того, АК Харківобленерго, за своїми статусом є природним монополістом і за своїми функціями здійснює передачу електричної енергії місцевим (локальним) електричними мережами на території здійснення його ліцензованої діяльності, отже вона постачає електроенергію через мережі Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський цукровий комбінат" не лише позивачу, а й населенню, об*єктам соціальної сфери та іншим субєктам. При цьому, в додатковій угоді субєктами оплати небалансу електричної енергії визначено субспоживачів (у множині), тоді як за основним договором єдиним споживачем визначено лише позивача по справі, до того ж вказані субспоживачі не конкретизовані.

Окрім цього, слід зазначити, що згідно з пунктом 1.2 ПКЕЕ споживачем електроенергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Також, відповідно до термінів вказаного пункту, субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Як вбачається зі змісту договору про постачання електричної енергії №60-576 від 04.02.2011 року, позивач у вказаному договорі визначений у статусі споживача.

Разом з цим, як вже зазначалося, у зв'язку з завершенням ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Куп'янський цукровий комбінат", вказана юридична особа у вересні 2014 р. повідомила позивача про неможливість подальшого виконання умов договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 36У/23 від 14.02.2011р. та неможливість подальшого обслуговування електричних мереж.

На підставі розпорядження Куп'янського РВЕ № 6857, 15.07.2014р. було проведено повне відключення струмоприймачів ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат" від електропостачання, що підтверджується актом про здачу пломб під збереження від 15.07.2014 р. ( том І, а.с. 130-131).

Отже, з 15.07.2014 р. на момент подання позову електроустановки позивача не були підключені до технологічних електричних мереж основного споживача ВАТ "Куп'янський цукровий комбінат".

Таким чином, позивач не є субспоживачем по відношенню до відповідача і не мав такого статусу за договором про постачання електричної енергії №60-57б від 04.02.2011 року, а має статус споживача, а тому положення спірної додаткової угоди, в якій позивача визначено субспоживачем, суперечать положенням основного договору та змісту правовідносин сторін такого договору.

Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як вказано у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного Кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Тяжкість обставин для ТОВ Укрспецизвесть при укладанні спірної додаткової угоди полягає у відсутності альтернативи у виборі постачальника електричної енергії, оскільки відповідно до зведеного офіційного переліку суб'єктів природних монополій, АК Харківобленерго є природним монополістом у передачі електричної енергії місцевим (локальним) електричними мережами на території здійснення його ліцензованої діяльності, а також постачання Відповідачем електричної енергії ТОВ УКРСПЕЦИЗВЕСТЬ через технологічні електричні мережі основного споживача (однолінійна схема технологічних електричних мереж), яким є ВАТ Куп'янський цукровий комбінат.

Неукладення вказаної додаткової угоди означало припинення енергопостачання позивача, що потягло б для останнього тяжкі наслідки у вигляді неможливості здійснення господарської діяльності та банкрутства товариства.

Отже, вказані обставини підтверджують, що в разі наявності іншого постачальника електричної енергії у ТОВ Укрспецизвесть були б можливості не укладати дану додаткову угоди.

Укладання спірної додаткової угоди на вкрай невигідних умовах полягає у збільшенні для ТОВ Укрспецизвесть оплати за електричну енергію, яка після укладення цієї додаткової угоди тепер складалась як із спожитої електричної енергії, зафіксованої власними приладами обліку підприємства, так із частки небалансу в мережах ВАТ Куп'янський цукровий комбінат, пропорційної до частки споживання ТОВ Укрспецизвесть в сумарному споживанні електроенергії субспоживачів, що підключені до мереж ВАТ Куп'янський цукровий комбінат, за кожний місяць.

Таким чином, спірна додаткова угода підлягає визнанню недійсною як така, що суперечить положенням ПКЕЕ та укладення під впливом тяжкої для позивача обставини на вкрай невигідних умовах.

А оскільки позивачем на виконання умов недійсної додаткової угоди було сплачено 614 075,11 грн. ( 608704,37 грн. небалансу електричної енергії та 5370,74 грн. штрафних санкцій сплачених по платіжному дорученню № 867 від 12.06.2015 р.) то вказані кошти підлягають поверненню відповідачем позивачу.

Отже рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною спірної додаткової угоди та стягнення з відповідача 614 075,11 грн. слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в зазначеній частині задовольнити.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача 90252,29 грн., оскільки, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, позивач має право вимагати повернення здійсненої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобовязання належним чином не виконав, товар за договором не поставив та на час звернення позивача з відповідним позовом до суду правовідносини сторін за спірним договором є припиненими. З матеріалів справи вбачається, що в цій частині заявлена вимога визнана відповідачем та сума 90252,29 грн. сплачена АК «Харківобленерго» позивачеві по платіжному дорученню №25356 від 25.12.2015 року.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, а тому вказане рішення підлягає скасуванню частково.

Судові витрати в порядку статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2015 р. у справі № 922/5797/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди від 21.11.2014 р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. та стягнення 614075,11 грн., сплачених за небаланс електричної енергії, відповідно до умов вищезазначеної додаткової угоди.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсною додаткову угоди від 21.11.2014 р. до договору про постачання електричної енергії № 60-576 від 04.02.2011 р. укладену між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть".

Стягнути з Акціонерної компанії "Харківобленерго", код ЄДРПОУ 00131954 (61037, м. Харків, вул.Плеханівська,149, п/р 260323012307 в АТ "Ощадбанк" м. Харкова, МФО 351823, п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецизвесть", код ЄДРПОУ 36960102 (49010, м. Дніпропетровськ, пр-т Гагаріна, 99/188, р/р 26002001368730 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) грошові кошти в сумі 614075,11 грн. та витрати по сплаті судового збору 11782,92 грн. за подання позовної заяви та 12961,12 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.02.2016 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.