Постанова № 56059722, 22.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа№ 927/1450/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Сухового В.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року

у справі №927/1450/15 (суддя - Демидова М.О.)

за позовом Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс»

про стягнення 6 728,65 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Якимчук Ю.В., довіреність №01-15 від 05.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (позивач у справі) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (відповідач у справі) про стягнення 6 728,65 грн (а.с. 3-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №18/12 про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна від 31.12.2014 року, а саме на несплату ТОВ «Теплоресурс» витрат на утримання орендованого майна за вересень 2015 року на загальну суму 6 505,83 грн, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача суму боргу та 228,29 грн пені (згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог), нарахованої за листопад 2015 року.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року (повний текст рішення підписаний 18.12.2015 року) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» пеню у розмірі 228 грн.29 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 грн. Провадження у справі в частині стягнення 6 505,83 грн основного боргу припинено на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України (а.с. 43-48).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що сума основного боргу у розмірі 6 505,83 грн була повністю сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог провадження у справі припинено. При цьому, оскільки поданими доказами було підтверджено факт прострочення відповідачем у сплаті платежів згідно укладеного договору, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 228,29 грн згідно прийнятої 17.12.2015 року судом заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс», 28.12.2015 року надіслав апеляційну скаргу б/н від 28.12.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15.

У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Господарським судом Чернігівської області не було досліджено обставин щодо обґрунтованості вимог в частині основного боргу, та стверджує про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем за послуги з утримання орендованого майна та відсутності відповідно прострочення в оплаті таких платежів. Також, апелянт посилається на те, що судом 17.12.2015 року, всупереч приписам ст. 22, 56 Господарського процесуального кодексу України, була прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог, яка подана у судовому засіданні, без доказів відправлення такої заяви відповідачу у справі, чим, на думку апелянта, порушені права Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на подання відповідних пояснень та заперечень щодо заявлених вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.02.2016 року.

16.02.2016 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив б/н від 15.02.2016 року (вх. №09-11/3353/16) на апеляційну скаргу відповідача, в якому Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» зазначає про законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, а тому просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 22.02.2016 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 повністю.

У судове засідання 22.02.2016 року представник позивача у справі не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №0411613267840.

Окрім того, у поданому позивачем відзиві б/н від 15.02.2016 року (вх. №09-11/3353/16) на апеляційну скаргу позивач просить апеляційний господарський суд розглядати справу без участі його представників.

Враховуючи поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі його представників, відсутність заперечень зі сторони апелянта щодо розгляду справи за відсутності представників позивача, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року без участі представників позивача, за наявними в ній матеріалами, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

17.11.2014 року між Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №18 (договір оренди, а.с. 32-36), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування будівлю блочно-модульної газової котельні (окреме приміщення) з обладнанням та тепломережею, які знаходяться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру б/н та перебуває в оперативному управлінні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер».

На виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 01.01.2015 року (а.с. 37).

Згідно п. 10.1 договору оренди термін дії договору оренди становить з 01.01.2015 по 30.12.2017 року.

Як передбачено п. 5.1.7. договору оренди орендар зобов'язався сплачувати фактичні витрати за користування електроенергією, іншими комунальними послугами, для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами. У разі, якщо комунальні послуги сплачує орендодавець, то орендар зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

31.12.2014 року Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна орендарем №18/12 (а.с. 7-10 ), відповідно до п.1.1 якого орендодавець забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі автономної котельні БМГК-4000, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, загальною площею 98,0 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах орендодавця щодо обслуговування та експлуатації до займаної будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг наданих орендодавцем за договором.

Орендар користується приміщенням, вищезазначеної будівлі загальною площею - 98,0 кв. м оціночною вартістю станом на 01.09.2014 у сумі 191864,39 грн.

У суму відшкодування за надані комунальні та експлуатаційні послуги згідно до п. 1.2. договору входить: плата за водопостачання, водовідведення, електричну енергію, теплопостачання, послуги зв'язку, вивіз ТВП, знешкодження відходів, технічне обслуговування підземного та мережі газопостачання, промивка каналізації, послуги охорони, послуги благоустрою.

Відповідно до п. 2.2.3 договору орендар зобов'язався компенсувати орендовдавцеві здійснені ним витрати по сплаті рахунків за надані комунальні послуги постачальними організаціями та вартість експлуатаційних витрат пропорційно орендованій площі згідно виставлених рахунків у п'ятиденний строк з моменту виставлення відповідних рахунків. Орендодавець одночасно з рахунками надає Орендареві Акт наданих комунальних послуг, який останній повинен підписати та повернути Орендодавцю не пізніше 3-х днів з моменту його отримання.

Договір укладено строком до 3-х років - з 01.01.2015 по 30.12.2017 включно (п. 5.1 договору).

На виконання умов даного договору позивачем був направлений відповідачу Акт приймання-передачі наданих у вересні 2015 року послуг від 08.10.2015, яким визначена сума відшкодування за комунальні послуги та утримання орендованого майна у розмірі 6 505,83 року (а.с. 12) та рахунок на оплату таких послуг №136 від 09.10.2015 на суму 6505, 83 грн (а.с. 11).

У зв'язку з несплатою відповідачем комунальних послуг у розмірі, визначеному згідно рахунку №136 від 09.10.2015 року, позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №36-12/1621 від 09.11.2015 з вимогою сплати заборгованості (а.с. 13). Докази надсилання відповідачеві претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 14).

Вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що закріплено в ст. 530 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги наведені приписи законодавства та умови договору №18/12 від 31.12.2014 року, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснювати позивачеві відшкодування витрат за надані комунальні послуги та витрат на утримання орендованого майна у п'ятиденний термін з моменту виставлення рахунків. Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необґрунтованість сум, які вказує позивач, зокрема, у виставленому 09.10.2015 року рахунку №136, оскільки відповідачем не подано жодних доказів заперечень щодо даного рахунку, так само як і заперечень щодо виставленого Акту приймання передачі наданих за вересень 2015 року послуг від 08.10.2015 року (а.с. 12), доказів відмови у підписанні зазначеного Акту з посиланням на необґрунтованість виставлених до оплати сум тощо. Навпаки своїми діями відповідач визнав обсяги та вартість спожитих комунальних послуг та послуг з утримання орендованого майна у вересні 2015 року, які вказані позивачем у рахунку №136 від 09.10.2015 року, шляхом повної його оплати 30.11.2015 року, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії банківської виписки (а.с. 31). При цьому, апеляційним господарським судом досліджено, що в призначені платежу, який був вказаний при оплаті зазначених коштів, відповідач вказав саме «Оплата відшкодування витрат згідно рахунку №136».

Отже, встановлені судом обставини, які відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, свідчать про наявність станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача заборгованості зі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання орендованого майна у розмірі 6505, 83 грн.

Разом з цим, як було зазначено вище, 30.11.2015 року (після порушення провадження у справі) відповідачем на користь позивача сплачено суму боргу у розмірі 6505, 83 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Чернігівської області про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 505,83 грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також у позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 222,82 грн пені, нарахованої за прострочення оплати за період з 01.11.2015 року по 25.11.2015 року.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 2.3 договору у разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати вартості комунальних послуг та компенсації вартості витрат з утримання будівлі відповідно до п. 2.2.3 договору Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день просточення платежу.

З огляду на доведений позивачем факт порушення відповідачем строків оплати витрат згідно договору №18/12 від 31.12.2014 року, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені на суму боргу, однак вважає безпідставним стягнення пені у сумі 228,29 грн, згідно поданої 17.12.2015 року та прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 19) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

При цьому, суд зазначає, що згідно роз'яснень викладених у п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/164 від 18.03.2008 року, виходячи з того, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі (стаття 54 ГПК), а зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову, відповідні заяви (клопотання) також мають подаватись до суду в письмовій формі. Якщо клопотання про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог заявлено позивачем (його представником) в усній формі, суд повинен запропонувати позивачеві (його представникові) викласти таке клопотання в письмовій формі, а якщо це неможливо зробити в даному судовому засіданні - оголосити перерву в засіданні або відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК).

Крім того, з огляду на приписи статей 4-2, 4-3 та частин першої - третьої статті 22 ГПК суд має вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу мали можливість одержати копії відповідної заяви (клопотання) або іншим чином ознайомитись з її змістом. З цією метою такі копії можуть бути вручені іншим учасникам судового процесу (їх представникам) безпосередньо в судовому засіданні (під розпис на оригіналі заяви) або надіслані їм позивачем поштою з наданням суду доказів надсилання у встановлений судом строк.

У разі коли порядок подання заяви (клопотання) про зміну підстав або предмету позову, збільшення або зменшення позовних вимог, відмову від позову не дотримано, господарський суд розглядає по суті первісно заявлені вимоги.

Як вбачається із заяви б/н від 17.12.2015 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, така заява була подана представником позивача безпосередньо у судовому засіданні 17.12.2015 року, на якому згідно протоколу судового засідання (а.с. 42) були відсутні представники відповідача, докази відправлення копії такої заяви на адресу ТОВ «Енергетична компанія «Теплоресурс» у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, прийнявши заяву про збільшення позовних вимог без доказів її відправлення відповідачеві, було порушено процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК України, щодо надання можливість подання доказів щодо позовних вимог та наведення відповідних доводів та заперечень у судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає безпідставним прийняття Господарським судом Чернігівської області заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 17.12.2015 року, а тому апеляційний суд здійснює розгляд позовних вимог в частині стягнення пені, в межах які заявлені позивачем у позовній заяві, а саме нарахування пені за період прострочки з 01.11.2015 року по 25.11.2015 року на суму боргу 6 505,83 грн.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та умови договору, здійснивши перерахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 9.2.1.») від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання (6 505,83 грн) за визначений позивачем період прострочення (з 01.11.2015 року по 25.11.2015 року), апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 196,07 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 26,75 грн. пені (222,82 грн, заявлений розмір згідно позовної заяви, - 196,07 грн), суд відмовляє.

Відповідно до п. 4 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

При цьому, зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір судового збору, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 в частині стягнення пені та про відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, оскільки відповідач просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а беручи до уваги відмову у задоволенні апеляційної скарги - за подання апеляційної скарги судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.12.2015 року у справі №927/1450/15 в частині стягнення пені змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 6 505,83 грн боргу припинити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Теплоресурс» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 60А, код ЄДРПОУ 39357827) на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівський обласний протитуберкульозний диспансер» (14002, м. Чернігів, проспект Миру, код ЄДРПОУ 02006107) 196 (сто дев'яносто шість) грн 07 коп пені та 1 046 (одна тисяча сорок шість) грн 09 коп судового збору.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

4. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу № 927/1450/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді В.Г. Суховий

А.О. Мальченко