Рішення № 56059428, 16.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2016 р.Справа № 916/165/16

За позовом: комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса"

до відповідача: Одеської митниці Державної фіскальної служби України

про стягнення заборгованості 27 521,13 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

Від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.02.2016р. до 11 год. 00 хв. 16.02.2016р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, комунальне підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської митниці Державної фіскальної служби України 27 521,13 грн. вартості безпідставно набутого майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2016р. позовну заяву (вх.№179/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/165/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

22.01.2016р. представник позивача звернувся до суду із заявою про відновлення строку позовної давності (вх.№2-328/15), у задоволенні якої судом було відмовлено.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№2355/16 від 02.02.2016р.) судом було задоволено.

15.02.2016р. відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№771/16) про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом було відмовлено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№3333/16 від 11.02.2016р.) із посиланням на сплив строків позовної давності.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 квітня 2011р. між комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Одеса" (Аеропорт) та Південною Митницею, правонаступником якої є Одеська митниця Державної фіскальної служби України (Споживач) було укладено договір про надання послуг з опалення, водокористування і водовідведення №207/11, згідно умов п.1.1. якого, Аеропорт надає послуги Споживачу:

·з подачі води по своїх системах з міського водопроводу на об'єкт Споживача за рахунок своїх лімітів і розрахункових нормативів витрат води;

·з прийому стічних вод, що скидаються Споживачем в систему міської каналізації в об'ємах спожитої води і показників якості, встановлених "Правилами прийому стічних вод";

·з відпуску теплової енергії в опалювальний період на об'єкт Споживача.

Відповідно до п.3.2. Договору щомісяця Аеропорт виставляє Споживачу рахунки за послуги з опалення, водокористування та водовідведення на протязі 5-ти банківських днів місяця наступного за звітним. Оплата здійснюється продовж 6 банківських днів з дня отримання рахунку. У разі затримки фінансування з бюджету для проведення розрахунків Споживач проводить розрахунок протягом 6-ти банківських днів з дати отримання бюджетних коштів.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання і діє по 31.12.2011р. Договір може бути продовженим на той строк і на тих же умовах, за підписаною двома сторонами Додатковою угодою.

Додатковою угодою від №61/12 сторони погодили продовжити термін дії вищенаведеного договору до 10.02.2012р.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що після припинення дії договору про надання послуг з опалення, водокористування і водовідведення №207/11 позивачем, з 10.02.2012р. були надані послуги з опалення відповідачу на загальну суму 27 521,13 грн. згідно наступних рахунків:

1) рахунок-фактура №СФ-0000146 від 31.01.2012р. на суму 10 209,08 грн. (з ПДВ);

2) рахунок-фактура №СФ-0000591 від 29.02.2012р. на суму 10 209,08 грн. (з ПДВ);

3) рахунок-фактура №СФ-0000930 на суму 7 102.97 грн. (з ПДВ).

Зазначені рахунки залишені відповідачем без оплати.

З підстав несплати відповідачем рахунків позивач звертався до відповідача з претензіями №34-771 від 09.09.2013р., №34-770 від 09.09.2013р., №34-970 від 06.11.2013р., №34-971 від 06.11.2013р. відповідно до яких просив здійснити оплату вартості отриманих послуг з опалення

У відповідь на зазначені претензії відповідача звернувся до позивача з листом №3.1/1.1-6/9574 від 13.11.2013р., згідно якого зазначив, що зі спливом терміну дії договору про надання послуг з опалення, водокористування і водовідведення №207/11 та відмови комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" від укладання з відповідачем договору позички, правові підстави для задоволення претензій та сплати коштів відсутні.

Безпідставна відмова відповідача від сплати отриманих послуг з опалення і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 ЦК України).

Частиною 1 ст.48 Бюджетного кодексу України закріплює, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобовязань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Відповідно до ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1213 Цивільного кодексу України передбачає, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд, дослідивши матеріали справи та правовідносини сторін, встановив, що 27 521,13 грн., які позивач просить стягнути з відповідача за своєю правовою природою є заборгованістю за отримані послуги з опалення, а не безпідставне набуте майно.

При цьому, судом встановлено, що термін дії договору про надання послуг з опалення, водокористування і водовідведення №207/11 сплинув 10.02.2012р., у зв'язку з чим, виставлені позивачем відповідачу рахунки за надання послуг з опалення підлягають оплаті в порядку ст.530 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає наступне:

Згідно вимог ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що перебіг позовної давності за рахунком №СФ-0000146 за січень 2012р. на суму 10 209,08 грн., отриманий представником відповідача 01.02.2012р., що сторонами не заперечується, розпочався з 09.02.2012р.

А від так строк, у межах якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів на підставі рахунку № СФ-0000146 складає до 10.02.2015р.

Перебіг позовної давності за рахунком №СФ-0000591 за лютий 2012р. на суму 10 209,08 грн., отриманий представником відповідача 23.03.2012р., що сторонами не заперечується розпочався з 31.03.2012р.

А від так строк, у межах якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів на підставі рахунку № СФ-0000591 складає до 01.04.2015р.

Перебіг позовної давності за рахунком №СФ-0000930 за березень 2012р. на суму 7 102,97 грн. отриманий представником відповідача 01.02.2012р., що сторонами не заперечується, розпочався з 21.04.2012р.

А від так строк, у межах якого позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів на підставі рахунку №СФ-0000930 складає до 22.04.2012р.

З календарного штемпелю господарського суду Одеської області, позивач звернувся до суду із даним позовом 22.01.2016р.

Згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України законодавцем в імперативному порядку визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, судом було встановлено, що позов про стягнення 27 521,13 грн. вартості безпідставно набутого майна на підставі рахунків №СФ-0000146, №СФ-0000591, №СФ-0000930 подано позивачем поза межами строку, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто ці позовні вимоги подані позивачем з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Підсумовуючи вищенаведене, у задоволені позовних вимог комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" про стягнення 27 521,13 грн. вартості безпідставно набутого майна суд відмовляє.

З врахуванням того, що судом встановлено наявність вини відповідача, що полягає у не виконанні грошових зобов'язань в сумі 27 521,13 грн., судові витрати позивача по сплаті судового збору слід стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби України на користь комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса".

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРЮОФОПГФ 39441717) на користь комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса" (65054, м. Одеса, Аеропорт ЦА, код ЄДРЮОФОПГФ 30441902) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 22 лютого 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський