Рішення № 56058359, 19.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.16р. Справа № 904/10599/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проско Ресурси, м. Дніпропетровськ

про стягнення 4 440 821 грн. 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 01.02.16р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 01.02.2016р. № 0175, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проско Ресурси заборгованість в розмірі 4 440 821 грн. 00 коп., з яких: 3 873 240 грн. 42 коп. - сума основного боргу, 482 876 грн. 89 коп. - пеня, 32 923 грн. 41 коп. - 3% річних, 51 780 грн. 59 коп. - втрати від інфляції, відповідно до умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015р. № 2015/ТП-ПР-0650002.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

02.02.2016р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача від 01.02.2016р. № 01/02-16/01 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено господарським судом.

Проте, відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз (газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Проско Ресурси (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-ПР-0650002 (надалі-Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених ОСОБА_2 для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених ОСОБА_2 (п.1.1 ОСОБА_2).

Газорозподільне підприємство, через газові мережі якого постачальник постачає газ споживачеві, забезпечує розподіл газу до пунктів призначення з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску (п. 1.3 ОСОБА_2).

Відповідно до п.10.1 цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_2 жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін (п.п. 10.1.1 ОСОБА_2).

Відповідно до п.3.6 ОСОБА_2 послуги з постачання газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, підписаного споживачем та газорозподільним підприємством відповідно до п. 2.5 ОСОБА_2.

Постачальник до пятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником постачальника та скріплені печаткою постачальника (п. 3.7 ОСОБА_2).

За умовами п. 3.8 ОСОБА_2 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно п. 4.5 ОСОБА_2 розрахунковий період за ОСОБА_2 становить один місяць 9:00 першого дня до 9:00 першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.5.1. ОСОБА_2 місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначається згідно з розділом 3 ОСОБА_2.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу (п. 4.5.2. ОСОБА_2).

Згідно п. 4.6. ОСОБА_2 оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до ОСОБА_2, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.6.1 ОСОБА_2).

У відповідності до п. 4.6.2 ОСОБА_2 у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторони домовились, що під поняттям „недоплата вартості послуг з постачання газу вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого газу понад узгоджений з постачальником обсяг газу на розрахунковий період (п. 4.6.3 ОСОБА_2).

Постачальник зобовязується виконувати умови ОСОБА_2. Забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених ОСОБА_2 (п.п. 5.1., 5.1.1., 5.1.2. ОСОБА_2).

Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 4 ОСОБА_2 (п.п. 5.2., 5.2.1. ОСОБА_2).

Відповідно п.п. 5.3., 5.3.1., 5.3.3. ОСОБА_2 споживач зобовязаний виконувати умови ОСОБА_2, оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених ОСОБА_2.

Так, у Додатку 3 до ОСОБА_2 сторони визначили договірні обсяги постачання природного газу з 01.07.2015р. по 31.12.2015р., зокрема за жовтень 479,295 тис. куб. м, за листопад 250,000 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 1 від 01.10.2015р. сторони внесли зміни до ОСОБА_2, зокрема, щодо визначення розміру ціни газу та порядку її розрахунку (а.с. 30-31).

На виконання умов ОСОБА_2 у жовтні та листопаді 2015р. позивач здійснив постачання відповідачу природного газу в обсязі 1047,297 тис. м. куб. на загальну суму 9 431 240 грн. 42 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, які наявні в матеріалах справи, а саме: акт № ДО300010851 від 31.10.2015р. на суму 4 316 202 грн. 94 коп. та акт № ДО300015583 від 30.11.2015р. на суму 5 115 037 грн. 48 коп. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без заперечень (а.с. 32, 33).

В порушення умов ОСОБА_2 відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 873 240 грн. 42 коп., яка становить залишок заборгованості відповідача за спожитий природний газ у листопаді 2015р., з урахуванням оплат, внесених відповідачем до та після звернення позивача із даним позовом до господарського суду.

Згідно п. 6.2.2 ОСОБА_2 у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 ОСОБА_2, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені складає 482 876 грн. 89 коп. за загальний період з 28.09.2015р. по 09.12.2015р. по кожному акту окремо.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 32 923 грн. 41 коп. 3% річних за період з 28.09.2015р. по 09.02.2015р. та інфляційні втрати в розмірі 51 780 грн. 59 коп. за період з 29.10.2015р. по 06.12.2015р..

На час розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 3 873 240 грн. 42 коп. та нарахованих позивачем пені, 3% річних й інфляційних до матеріалів справи сторонами не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних судом встановлено що позивачем при нарахування пені та 3% річних за період з 08.12.2015р. по 09.12.2015р. не врахована оплата, внесена відповідачем згідно платіжного доручення № 7050 від 09.12.2015р. в розмірі 100 000 грн. 00 коп., у звязку із чим, згідно перерахунку господарського суду до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 482 756 грн. 33 коп. та 3% річних в сумі 32 915 грн. 19 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з розрахунку інфляційних, виконаного позивачем, останнім за визначений період заборгованості з 29.10.2015р. по 06.12.2015р. обраний індекс інфляції, що мав місце у вересні 2015р. (1,023), в той час як згідно вищенаведених приписів за вказаний період необхідно розраховувати інфляційний втрати за індексом інфляції, що мав місце у листопаді 2015р. (1,02), у звязку із чим, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати, понесені позивачем в межах визначеного ним періоду, в сумі 45 026 грн. 60 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої обовязки щодо оплати поставленого позивачем відповідачу природного газу у спірному періоді, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 873 240 грн. 42 коп. основного боргу, 482 756 грн. 33 коп. пені, 32 915 грн. 19 коп. 3% річних та 45 026 грн. 60 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Водночас, згідно розяснень Вищого господарського суду України, викладених в п. 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013р. № 7 (зі змінами та доповненнями), частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України.

За встановлених обставин справи, з урахуванням зазначених приписів, господарський суд не вбачає підстав для повернення судового збору позивачу з Державного бюджету України, у звязку із зменшенням розміру позовних вимог, та вважає за необхідне судові витрати у справі покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 4 335 грн. 76 коп. судового збору, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, вказана сума підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, згідно клопотання, викладеного у заяві про уточнення позовних вимог від 12.01.2016р. № 2912вих-0027.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проско Ресурси (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21-А, код ЄДРПОУ 35202094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 2, код ЄДРПОУ 39572642) 3 873 240 грн. 42 коп. (три мільйони вісімсот сімдесят три тисячі двісті сорок грн. 42 коп.) основного боргу, 482 876 грн. 89 коп. (чотириста вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 89 коп.) пені, 32 915 грн. 19 коп. (тридцять дві тисячі девятсот пятнадцять грн. 19 коп.) 3% річних, 45 026 грн. 60 коп. (сорок пять тисяч двадцять шість грн. 60 коп.) втрат від інфляції, 140 459 грн. 08 коп. (сто сорок тисяч чотириста пятдесят девять грн. 08 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, б. 2, код ЄДРПОУ 39572642) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 4 335 грн. 76 коп. (чотири тисячі триста тридцять пять грн. 76 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 60 від 04.12.2015р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/10599/15.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 22.02.16р.