Постанова № 56058231, 22.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 лютого 2016 року № 826/23094/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Добрянської Я.І., суддів Нагорянського С.І. та Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач)

до Державної судової адміністрації України,

Головного управління Державного казначейства України у місті Києві,

Територіального управління Державної судової адміністрації України в

Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування і виплати їй вихідної допомоги (10 місячних заробітних плат за останньою посадою);

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити на її користь вихідну допомогу в розмірі 248 000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного Казначейського рахунку;

- ураховуючи, що вирішується питання щодо присудження соціальної допомоги з відносин публічної служби у вигляді одноразового грошового забезпечення (утримання), відповідно до вимог пункту 2 частини першої і пункту 1 частини другої статті 256 КАС України звернути постанову до негайного виконання в частині стягнення всієї суми боргу за вказаною державною соціальною допомогою.

Позов вмотивовано протиправною відмовою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній станом на час її звернення до Вищої ради юстиції та до Верховної Ради України із заявою про відставку.

Позовні вимоги до Державної судової адміністрації України та Головного управління Держказначейства у місті Києві відсутні.

Відповідачі - Державна судова адміністрація України та територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо позову заперечили, стверджуючи про відсутність законних підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки станом на час прийняття Верховною Радою України постанови від 16.07.2015 № 634-УІІ про її звільнення у відставку вищевказана правова норма втратила свою чинність відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ.

Головне управління Держказначейства у місті Києві пояснень щодо позову до суду не надало.

Крім того, зазначили, що наказ Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 № 108-К «Про відрахування судді Зуєвої В.І зі штату суду», що був надісланий на виконання до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, не передбачає виплати позивачу неоподаткованої вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Тоді як відповідно до статей 142, 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, проте не наділена повноваженнями видавати накази щодо суддів та здійснювати нарахування та виплату їм будь-яких виплат.

Позивач просила розгляд справи здійснювати без її участі. Відповідачі своїх представників в судове засідання 18.02.2016 не направили, хоча належним чином повідомлене про судовий розгляд справи. Враховуючи наведене та керуючись частиною шостою статті 128 КАС України суд розгляну справу у письмовому провадженні.

Ознайомившись із доводами сторін щодо заявлених позовних вимог, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з 12.04.1976 позивач працювала на посаді народного судді Нікопольського міського народного суду, а потім судді Нікопольського міського та Нікопольського міськрайонного суду.

З набранням чинності 10.02.1993 Закону України «Про статус суддів» позивач отримала статус судді.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійсненим Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області стаж роботи ОСОБА_1 станом на 14.08.2015 складає 39 років 04 місяці 12 днів.

В установленому порядку позивач звернулася до Вищої ради юстиції України із заявою від 06.02.2014 про внесення до Верховної Ради України подання про її звільнення у відставку з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області. До вищої ради юстиції України вказана заява надійшла та була зареєстрована 10.02.2014.

02.07.2015 Вищою радою юстиції України прийнято рішення № 114/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв'язку із поданням заяви про відставку.

Подання Вищої ради юстиції від 03.07.2015 № 8/0/12-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку передано нарочно до Верховної Ради України 06.07.2015.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 634-УІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 № 108-о:

- суддю Зуєву В.І. відраховано зі штату Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, рахуючи останнім днем роботи 14.08.2015;

- проведено розрахунок за відпрацьований час та невикористану відпустку;

- виплачено компенсацію за невикористані щорічну та додаткову відпустки.

07.09.2015 позивач звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку відповідно до статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ в редакції від 14.03.2014, якою судді, який вийшов у відставку, передбачалася виплата вихідної неоподатковуваної допомоги в розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Листом від 11.09.2015 № Б-с-1570 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність законних правових підстав для нарахування та виплати їй вищевказаної допомоги у зв'язку з тим, що постанову Верховної Ради України про її звільнення у відставку прийнято після виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-УІІ.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який, відповідно до частини першої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі нормативно-правові акти застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), становить не менше двадцяти років, та подання суддею заяви, яка є підтвердженням вільного волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Частина перша статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Зазначене вбачається також і з рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Так, Конституційний Суд України, зокрема зазначив, що аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Конституційним Судом України також зауважено, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Тобто, реалізація права судді на відставку за наявності підстав, встановлених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є підставою для виплати такому судді у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Суд враховує, що 01.04.2014, тобто станом на час прийняття Верховною Радою України постанови від 16.07.2015 № 634-УІІ про її звільнення з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у відставку, набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Водночас зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги, оскільки право на відставку реалізовано нею до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".

Відповідно до частини третьої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Згідно з пунктом 4 параграфа 2.1 розділу II Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 04.04.2010 №791/0/15-10, розгляд питання про відставку судді включає в себе з'ясування дійсного волевиявлення судді, який подав заяву про відставку, з метою перевірки відсутності стороннього впливу на суддю або примусу.

Наведені правові норми вказують, що Вища рада юстиції за наявності у судді відповідного стажу роботи повноважна перевіряти лише справжність волевиявлення судді, водночас відмовити в задоволенні заяви про відставку з інших підстав Вища рада юстиції не правомочна.

Подібну роль у цьому процесі відведено й Верховній Раді України, оскільки, згідно з положеннями статті 216 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" керівництво Верховної Ради України лише забезпечує організацію підготовки цього питання до розгляду на пленарних засіданнях.

Отже, подання позивачем заяви про відставку за наявності відповідного стажу на посаді судді вказує на реалізацію нею права на відставку.

Як зазначено вище, заяву про відставку позивач подала 06.02.2014, тоді як відповідне подання Вищої ради юстиції внесено до Верховної Ради України 03.07.2015, а фактичне звільнення на підставі постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 634-УІІ відбулося 16.07.2015, тобто більш ніж через рік після подання позивачем вищевказаної заяви до Вищої ради юстиції.

На підтвердження протиправної бездіяльності Вищої ради юстиції України щодо несвоєчасного розгляду заяви від 06.02.2014 про відставку ОСОБА_1 з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області і внесення до Верховної Ради України відповідного подання позивачем надано суду копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14.12.2015 у справі № П/800/355/15. Однак указана постанова оскаржена до Верховного Суду України, що вбачається з ухвали цього суду від 15.01.2016, тому станом на час вирішення даної справи законної сили не набрала, у зв'язку з чим суд не бере до уваги обставини та висновки, встановлені Вищим адміністративним судом України у справі № П/800/355/15.

Разом з тим, на переконання суду, тривалий період, протягом якого не вирішувалося питання про звільнення позивача з посади судді у відставку, не залежав від її волі, а тому, не може впливати на вирішення питання про нарахування та виплату їй вихідної допомоги за законодавством, чинним на час подання ним заяви про відставку.

Суд при вирішенні спору також враховує, що позбавлення позивача права на отримання відповідної вихідної допомоги у зв'язку з відставкою суперечить приписам статті 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинник законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Конституційний Суд України відзначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене статтею 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому не може виокремлюватися певна категорія суддів у відставці, які не мають права на отримання вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних з статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Відтак, ураховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Таким чином, оскільки право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", вона має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону Україну "Про судоустрій і статус суддів".

Статтею 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено засади фінансування судів. Зокрема частиною другою цієї статті визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

- Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;

- Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 148 вищевказаного Закону Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно з підпунктом пунктом 1 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.07.2017 № 104, територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) є територіальними органами Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та їй підпорядковуються. Територіальні управління утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відтак Територіальне управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області є територіальним управлінням Державної судової адміністрації України.

Згідно з підпунктом 4.3 указаного Типового положення територіальні управління здійснюють функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області є місцевим загальним судом, тому фінансове забезпечення його діяльності віднесено до повноважень Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, що, відповідно, покладає на нього обов'язок виплатити ОСОБА_1 вищевказану вихідну допомогу у зв'язку з відставкою.

Ураховуючи викладене відмова названого Управління виплатити цю допомогу позивачу є необґрунтованою, що зумовлює необхідність визнання судом такої відмови протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити цю допомогу.

Оскільки кошти, що підлягають нарахуванню та виплаті позивачу згідно з цим судовим рішенням не є її заробітною платою чи грошовим утриманням у відносинах публічної служби, то підстави для допущення цього рішення до негайного виконання відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з відставкою.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Головуюча суддя Я.І. Добрянська

судді Є.В.Аблов

С.ІВ.Нагорянський