Постанова № 56057964, 22.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року 810/5845/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕГІОНІНВЕСТ" до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

22 грудня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "БУДРЕГІОНІНВЕСТ" (далі - позивач) з позовом до Ірпінської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 2 грудня 2015 р. №№ 0001592204, 0001602204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочину, який був укладений між позивачем та малим підприємством "ВІКФІЛ" (далі - МП "ВІКФІЛ"). Стверджує, що укладена позивачем угода була реальна та виконана їх сторонами в повному обсязі (а.с.3-11).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що правочин між позивачем та МП "ВІКФІЛ" за період з 1 березня по 30 червня 2015 р., здійснений без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названий правочин є нікчемним (а.с. 227-230).

18 лютого 2016 р. представником позивача було подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 28 жовтня по 3 листопада 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальним МП "ВІКФІЛ" за період з 1 березня по 30 червня 2015 р., за результатами якої 10 листопада 2015 р. було складено акт перевірки № 1457/22-4/37563935 (далі - акт перевірки № 1457/22-4/37563935) (а.с. 14-26).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов"язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 45 324 грн 00 коп., в тому числі за: квітень 2015 р. - 41 252 грн 00 коп., травень 2015 р. - 4072 грн 00 коп.; та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за червень 2015 р. у сумі 9239 грн 00 коп. (а.с. 25).

На підставі висновків акту перевірки № 1457/22-4/37563935 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 2 грудня 2015 р.:

- № 0001592204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 67 986 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 45 324 грн 00 коп., штрафні санкції - 22 662 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001592204) (а.с. 36);

- № 0001602204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 р. на загальну суму 9239 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0001602204) (а.с. 37).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціни постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарської операції з контрагентом - МП "ВІКФІЛ" та зроблено висновок, що господарська операція між ними були фіктивним правочинам.

Проте, суд вважає даний висновок помилковим з таких підстав.

17 березня 2015 р. між позивачем (замовник) та МП "ВІКФІЛ" (виконавець) було укладено договір підряду № 15-03-17/К2 (далі - договір № 15-03-17/К2) (а.с. 82-88).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець зобов'язується на умовах договору та згідно з вимогами чинного законодавства на свій ризик виконати комплекс оздоблювальних робіт на будівництві багатоквартирної житлової забудови "Квартал Новатор", розташованої в м. Буча по вул. Проектній №№ 11-18 та задати роботи замовнику у встановлений договором термін (а.с. 82).

На підтвердження виконання договору № 15-03-17/К2 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема, копії:

- додатків до договору (а.с. 89-90);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 91, 97, 102);

- акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 92-94, 98-100, 103-106);

- підсумкову відомість ресурсів (а.с. 95-96, 101, 107-108);

- податкові накладні (а.с. 109-111).

Перелічені документи були підписано посадовою особою МП "ВІКФІЛ" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за виконані МП "ВІКФІЛ" роботи підтверджується платіжними дорученнями, які завірені печаткою акціонерного товариства «ОТП Банк» (а.с. 175-180).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № 15-03-17/К2 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації МП "ВІКФІЛ", зокрема, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 114-115).

Крім того, судом встановлено, що договір № 15-03-17/К2 було укладено на виконання договору генерального підряду від 20 травня 2014 р. № 14-05-20/К, укладеного між позивачем (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "САРАФАН" (далі - ТОВ "САРАФАН") (замовник) (а.с. 210-215).

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями документів:

- актів приймання-передачі будівельного майданчика (а.с. 216);

- додаткових угод (а.с. 217-218).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "САРАФАН" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата ТОВ "САРАФАН" позивачу за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» (а.с. 219-224).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 15-03-17/К2 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 15-03-17/К2 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 15-03-17/К2 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності МП "ВІКФІЛ", що підтверджується копією виптски з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 15-03-17/К2 між позивачем та МП "ВІКФІЛ".

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0001592204, 0001602204 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 2 грудня 2015 р. № № 0001592204, 0001602204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.