Рішення № 56054427, 16.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/8609/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/177/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 53

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Собини О. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про встановлення підстави звільнення, -

в с т а н о в и л а:

04 вересня 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 01.02.2011 року вона уклала з фізичною особою-підприємцем (далі ФОП) ОСОБА_6 безстроковий трудовий договір за № 682. Всупереч вимогам трудового законодавства ФОП ОСОБА_3 не оформила ОСОБА_5 належним чином, а саме - офіційно ОСОБА_5 була оформлена на 0,25 ставки, але працювала повний робочий день, що привело до втрати нею значної частини пенсійного стажу. Через таку поведінку роботодавця між ними стався конфлікт, в результаті якого відповідачка перестала допускати її на робоче місце, але ухилялась від отримання її заяв про звільнення. У звязку з чим позивачка звернулась до суду з вимогою розірвати трудовий договір за ст. 38 КЗпП України. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 11.03.2015 року розірвано трудовий договір № 682 від 01.02.2011 року, укладений 01.02.2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 з 18.02.2015 року з підстав визначених ст. 38 КЗпП України - з ініціативи ОСОБА_5 Рішення набрало законної сили 30.04.2015 року. 08 червня 2015 року ОСОБА_5 на виконання зазначеного рішення суду отримала виконавчий лист та звернулася з ним до виконавчої служби м. Суми де їй розяснили, що виконати його немає можливості оскільки в рішенні суду не вказано конкретний пункт ст.38 КЗпП. 17 серпня 2015року ухвалою Ковпаківського районного суду ОСОБА_5 відмовлено в ухваленні додаткового рішення, оскільки клопотання про розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП під час розгляду справи не заявлялось. ОСОБА_5 направила поштою 27 серпня 2015року ФОП ОСОБА_3 заяву в якій на підставі судового рішення просила визначити підставою звільнення ч. 3 ст38 КЗпП, однак відповіді не отримала. Відсутність запису конкретної підстави звільнення у трудовій книжці унеможливлює для неї користування певними пільгами (отримання допомоги по безробіттю, зарахування часу надання допомоги до трудового стажу). Тому просить встановити підставою її звільнення ч.3 ст. 38 КЗпП України та зобовязати ФОП ОСОБА_3 зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_5, що вона звільнена на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням суду від 02 грудня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Встановлено, що ОСОБА_5 була звільнена на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України; зобовязано ФОП ОСОБА_3 зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_5, що вона звільнена на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не зясовано питання щодо того, про захист яких саме прав ОСОБА_7 йдеться в її позовній заяві. Крім того позивачка зверталась до ФОП ОСОБА_3 з заявою в якій просила розірвати трудовий договір на підставі ст. 38 КЗпП України. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.02.2015 року між сторонами вже вирішено спір щодо розірвання трудового договору, а тому в даній справі суд фактично вирішив спір між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ФОП ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, позивачку ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 про встановлення підстав звільнення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.03.2015 року по справі №595/1095/15-ц встановлено, що ФОП ОСОБА_3 порушила трудові права ОСОБА_5, а тому остання відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України має право вимагати розірвання трудового договору за власним бажанням у визначений нею строк.

Проте погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_5 про встановлення підстав звільнення не можна, так як суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 01.02.2011 року уклали безстроковий трудовий договір за № 682, який зареєстрований у Сумському міському центрі зайнятості (а. с. 4-7)

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 11.03.2015 року позов ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_3, Сумського міського центру зайнятості про припинення дії та розірвання трудового договору, зняття його з реєстрації в Сумському міському центрі зайнятості задоволено частково. Розірвано трудовий договір № 682 від 01.02.2011 року, укладений 01.02.2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 з 18.02.2015 року з підстав визначених ст. 38 КЗпП України - з ініціативи ОСОБА_5; зобовязано ФОП ОСОБА_3 вчинити запис у трудовій книжці ОСОБА_3 про трудові відносини між ними в період з 01.02.2011 року до 18.02.2015 року відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р.; зобовязано Сумський міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 01.02.2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, розірваний 18.02.2015 року з підстав визначених ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника ОСОБА_5 Рішення набрало законної сили 30.04.2015 року. (а. с. 4-5)

Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_5, формально перебуваючи в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3, з серпня 2014 року не допускалась останньою до роботи. 29.12.2014 року ОСОБА_5 направляла рекомендованим листом на адресу ФОП ОСОБА_3 письмову заяву про розірвання трудового договору з підстав визначених ст. 38 КЗпП України. Вказане поштове повідомлення ОСОБА_3 не отримала. Також цим рішенням суду встановлено, що ФОП ОСОБА_3 за своєю ініціативою не розриваючи трудового договору з ОСОБА_5, не виплачувала останній заробітну плату у визначеному трудовим договором розмірі в період з липня 2014 року березня 2015 року, не сплачувала пенсійні внески та платежі до страхових фондів, що є порушенням трудових прав ОСОБА_5 та дає їй підстави відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України вимагати розірвання трудового договору за власним бажанням у визначений нею строк. Такою датою ОСОБА_5 обрала 18 лютого 2015 року день, коли ФОП ОСОБА_3 отримала копію позовної заяви, де містилась письмова вимога про розірвання трудового договору.

16.07.2015 року ОСОБА_5 звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми у справі за її позовом до ФОП ОСОБА_3, Сумського міського центру зайнятості про припинення дії та розірвання трудового договору, зняття його з реєстрації в Сумському міському центрі зайнятості з заявою про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 220 ЦПК України. В заяві просила зазначити, що трудовий договір між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 розірвати з підстав визначених ст. 38 ч. 3 КЗпП України.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 серпня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення відмовлено у звязку з тим, що ОСОБА_5 з позовними вимогами про розірвання трудового договору саме за ч. 3 ст. 38 КЗпП України до суду не зверталась. Крім того в матеріалах справи в наявності заява ОСОБА_5 на імя ФОП ОСОБА_3, яка направлялась за місцем проживання відповідача, в якій також не зазначено, що трудовий договір слід розірвати на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_5 ставила питання про розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП України (а. с. 10). Зазначену ухвалу суду ОСОБА_5 не оскаржила та вона набрала законної сили.

27 серпня 2015року ОСОБА_5 направила поштою ФОП ОСОБА_3 заяву, в якій на підставі судового рішення просила визначити підставою звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП, однак відповіді не отримала.(а.с. 8)

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. ст. 3, 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою ХУ цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх обєднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Статтею 232 КЗпП України визначено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу;

3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб, митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими обєднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу;

4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;

5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу.

Отже, такого способу захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб як звернення до суду за вирішенням трудового спору із заявою про встановлення підстави звільнення не передбачено законом.

Крім того, як зазначалося вище, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.03.2015 року вирішено спір між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 про розірвання трудового договору: розірвано трудовий договір № 682 від 01.02.2011 року, укладений 01.02.2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 з 18.02.2015 року з підстав визначених ст. 38 КЗпП України - з ініціативи ОСОБА_5 Тобто підстави розірвання трудового договору визначені судом, який ухвалив рішення про його розірвання. Крім того вказаним рішенням суду та ухвалою суду від 17.08.2015 року встановлено, що ОСОБА_5 з заявою про її звільнення з підстав ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а саме у звязку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, до ФОП ОСОБА_3 не зверталась. Вказану обставину ОСОБА_5 та її представник також визнали у судовому засіданні апеляційного суду та вона підтверджується змістом заяви ОСОБА_5 на імя ФОП ОСОБА_3 про розірвання трудового договору на а. с. 47.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.03.2015 року також вирішено спір між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 щодо внесення запису до трудової книжки позивачки про трудові відносини між сторонами відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р. Цим рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_3 про повернення трудової книжки, враховуючи, що за вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, в даному конкретному випадку трудова книжка повинна зберігатись у робітника та ОСОБА_5 не надано безсумнівних доказів зберігання трудової книжки у роботодавця.

Як пояснила в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5, виконавчий лист про зобовязання ФОП ОСОБА_3 внести відповідні записи до трудової книжки позивачки, нею на примусове виконання до відділу ДВС не подавався та з трудовою книжкою до ФОП ОСОБА_3 для внесення записів про трудові відносини, вона також не зверталась, так як наполягає на тому, що трудова книжка знаходиться у відповідачки.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_5

Крім того свій позов ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що у звязку з тим, що у рішенні Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.03.2015 року не зазначено підставою розірвання трудового договору ч. 3 ст. 38 КЗпП України, вона має право на допомогу по безробіттю в меншому розмірі як особа, звільнена з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, виплата якої починається з 91 календарного дня у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 та її представник також пояснили, що Сумським міським центром зайнятості рішення Ковпаківського районного суду м. Суми виконано та трудовий договір, укладений 01.02.2011 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3, знято з реєстрації з підстав визначених ст. 38 КЗпП України. Таким чином рішення в даній справі про задоволення позову впливає на права та обовязки Сумського міського центру зайнятості, який виконав рішення суду про розірвання трудового договору з підстав ст. 38 КЗпП України за ініціативою позивачки та призначив останній відповідну державну допомогу по безробіттю, проте зазначену юридичну особу позивачка не зазначила у своєму позові в якості третьої особи та до участі у справі судом першої інстанції її не залучено.

Отже, враховуючи викладене, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_5 про встановлення підстави звільнення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_3 необхідно стягнути понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535 грн. 92 коп. за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.2; 309 ч. 1 п. 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про встановлення підстави звільнення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати за апеляційний розгляд справи в сумі 535 гривень 92 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -