Ухвала суду № 56053159, 22.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1367/15-ц 22.02.2016 22.02.2016

Провадження №22-ц/784/343/16

Єдиний унікальний номер 482/1367/15-ц

Номер провадження 22-ц/784/343/16

Головуючий у 1 інстанції Баранкевич В О.

Категорія 39 Доповідач Прокопчук Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Прокопчук Л.М,

суддів: Мурлигіної О.Я., Темнікової В.І.

із секретарем судового засіданняГоренко Ю.В.

за участю: позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Новоодеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування ,

В С Т А Н О В И Л А:

28 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новоодеської державної нотаріальної контори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. У вересні 2015 року вона уточнила позов, предявивши такі ж вимоги до ОСОБА_4

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер 15 грудня 2006 року. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка для сільськогосподарського виробництва площею 9,68 га.

Крім неї є інший спадкоємець ОСОБА_4, яка є спадкоємцем четвертої черги за законом. Відповідно до вимог закону вона звернулась до Новоодеської державної нотаріальної контори Миколаївської області, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та 16 липня 2015 року надане розяснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у звязку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу, який знаходиться у ОСОБА_4, тобто вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі (а.с.1-2, 19-21).

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування. Посилалась на те, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.03.2014 року, яке набрало законної сили, встановлено факт її постійного проживання однією сімєю з ОСОБА_5 з 1980 року по день його смерті 15.12.2006 року, тобто, вона є спадкоємцем четвертої черги за законом. Вона звернулась до нотаріальної контори, але їй було розяснено, що є спадкоємець першої черги за законом позивачка. Посилалась на те, що ОСОБА_5 мав хворе серце, страждав на гіпертонію, потребував постійного догляду та лікування, особливо останні два роки життя, а тому вона постійно доглядала за ним, в той час як позивачка та її сестра не цікавились батьком, його станом здоровя, не надавали йому ніякої допомоги. Вона просила їх приїхати до батька, коли йому було зовсім погано, але вони так і не відвідали його. Виходячи з наведених обставин, просила змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом зі спадкоємицею першої черги за законом ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на ? частку земельної ділянки площею 9,68 га, що залишилась після смерті ОСОБА_5, в порядку спадкування за законом (а.с. 41-43)

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Первісний позов задоволено та за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 9,68 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцовської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 15.12.2006 року (а.с.106-107).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги її позову в повному обсязі, а первісний позов частково, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, невірну оцінку судом обставин справи (а.с.110-113).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач та її представник просили залишити рішення суду без змін.

Представник Новоодеської державної нотаріальної контори, належно повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2006 року помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина на належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 23 червня 1999 року земельну ділянку площею 9,68 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Воронцовської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Позивач ОСОБА_1 є його дочкою, яка прийняла спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не має можливості, оскільки Новоодеської державною нотаріальною конторою їй було надано розяснення стосовно неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину у звязку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу (державного акту).

Задовольняючи первісний позов, суд виходив з того, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, прийняла спадщину, її право порушено, тому підлягає захисту.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд зазначив, що доказів того, що ОСОБА_5 тривалий час хворів, у звязку з чим потребував постійного догляду і опіки, перебував у безпорадному стані, не надано.

Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, застосовані норми матеріального та процесуального права.

Зі справи вбачається, що позивач є дочкою ОСОБА_5, померлого 15 грудня 2006 року, тобто є спадкоємцем першої черги за законом.

Відповідач за рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.03.2014 року є спадкоємцем четвертої черги за законом. Вони обидві прийняли спадщину.

Черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зазначив, що судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підтвердження безпорадного стану спадкодавця відповідач надала інформацію медичного закладу, з якої вбачається, що ОСОБА_5 знаходився в Червоноволодимирівському ФП на диспансерному обліку з приводу ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби 11 стадії. Його амбулаторна картка відсутня. На протязі з 03.06.2005 року по день смерті 15.12.2006 року він 19 раз звертався за медичною допомогою до ФП, де діагностувалось наявність гіпертонічного кризу (а.с. 47).

В той же час з рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21 травня 2015 року, вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, суд виходив з того, що ОСОБА_4К не довела, що спадкодавець ОСОБА_5 був тяжко хворим та таким, що потребував матеріальної допомоги, стороннього догляду і що він перебував у безпорадному стані (а.с. 22-23, 25-26).

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на наведені правові норми та надані сторонами докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів про те, що ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги, а також на підтвердження фактів потреби останнього в отриманні такої допомоги від позивача.

Враховуючи, що в суді першої інстанції сукупність зазначених фактів не доведена, колегія суддів вважає, що районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову щодо зміни черговості одержання права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду по їх оцінці.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_4на час розгляду справи ще судом першої інстанції втратила оригінал правовстановлюючого документа державний акт на право приватної власності на землю.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 та частини першої статті 66 Закону України від 02.09.93 N 3425-XII "Про нотаріат" нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" наголошено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Стаття 126 ЗК (у редакції Закону України від 07.07.2011 N 3613-VI) встановила, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", таким чином з 01.01.2013 право власності на земельну ділянку, при її формуванні, посвідчується на загальних засадах посвідчення права власності на об'єкти нерухомого майна, тобто свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор прав з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже позивач не може отримати дублікат державного акту на право приватної власності на землю.

Враховуючи відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, наявність спору про право між сторонами, а також підтвердження належними доказами права позивача на отримання спадщини за законом після смерті спадкодавця, судом першої інстанції вірно вирішено позовні вимоги по первісному позову.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: