Ухвала суду № 56051168, 16.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Владичана А.І., Литвинюк І.М.,

секретар: Вівчарик Н.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Карапчівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах та за довіреністю якої діє ОСОБА_2, на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно. Посилалася на те, що 26 липня 2001 року між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в с.Карапчів по вул.Губарівська, 64 Вижницького району Чернівецької області. На виконання умов договору відповідачем написана розписка, з якої вбачається, що позивач передала, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 1300 доларів США за проданий житловий будинок.

Всі істотні умови договору було виконано, вона весь час зі своєю сім»єю проживає в будинку, сплачує комунальні послуги, однак відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору.

№22ц-83/16 Головуючий у І інстанції Кибич І.А.

Категорія 19/20 Суддя-доповідач ОСОБА_4

Просила визнати договір купівлі продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по вул.Губарівська, 64 в с.Карапчів Вижницького району Чернівецької області, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_3 26 липня 2001 року дійсним та визнати за нею право власності на вищевказаний будинок.

РішеннямВижницького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_1, в інтересах якої та за довіреністю дієОСОБА_2,подала апеляційну скаргу, в якій проситьскасувати рішення суду та винести нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 26 липня 2001 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі еквівалентній 1300 доларів США за проданий житловий будинок, що належить йому на підставі договору дарування №288 від 9 червня 1994 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не досягли всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, зокрема, не зазначено, який саме житловий будинок проданий, не визначено термін виконання договору, до розписки не додано договору дарування №288 від 09.06.1994 року. Крім цього, не дотримано вимоги щодо нотаріального оформлення договору і позивачем не надано доказів про ухилення відповідача від нотаріального оформлення договору.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК України 1963 року).

Форма договору купівлі-продажу передбачена ст. 227 ЦК УРСР. За положеннями вказаної норми договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що договір купівлі-продажу будинку повинен був бути укладений у письмовій формі, з погодженням сторонами всіх істотних умов, підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Сторони на підтвердження укладення договору купівлі-продажу надали суду розписку від 26 липня 2001 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі еквівалентній 1300 доларів США за проданий ним житловий будинок, належний йому на підставі договору дарування №288 від 09 червня 1994 року (а.с.7).

Проте, як було зазначено в рішенні суду першої інстанції, в даній розписці не зазначено який саме житловий будинок продається та строк передачі будинку. До суду першої інстанції не був наданий договір дарування №288 від 09 червня 1994 року, який свідчить про належність спірного житлового будинку відповідачеві.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції позов не визнавав, посилався на те, що надана позивачем розписка не свідчить про укладення договору купівлі-продажу будинку, сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору і не має доказів про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення.

В судовому засіданні колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області сторони по справі визнали, що між ними був укладений договір купівлі-продажу будинку, відповідно до якого вони досягли всіх істотних умов договору. Проте даний договір не був нотаріально посвідчений в силу їх юридичної неграмотності, а секретар сільської ради порадив їм оформити договір купівлі-продажу розпискою, що вони і зробили.

Не дивлячись на визнання відповідачем позову, в тому числі в частині досягнення істотних умов договору, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті є вірним, а позов не може бути задоволений, оскільки встановлено, що відповідач не ухиляється від нотаріального посвідчення договору, а існують інші перешкоди для належного оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в судовому засіданні не доведено ухилення відповідача ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку.

Крім цього, колегія суддів враховує позицію постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», викладену у п.13 про те, що норма ч.2 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) не застосовується щодо договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких договорів відповідно до ст.ст.224, 227 ЦК України (в редакції 1963 року) пов»язується з державною реєстрацією, а тому вони є недійсними й не створюють прав та обов»язків для сторін.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, то у суду не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті є вірним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої та за довіреністю дієОСОБА_2, відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моментуїї проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: