Рішення № 56050492, 23.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/368/16

Справа №645/6963/14-ц Головуючий1 інстанції ОСОБА_1

Категорія: трудові Доповідач Кіпенко І.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Кіпенка І.С.,

суддів - Пшенічної Л.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» та ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», третя особа: Голова правління Публічного акціонерного товариства «Світло Шахтаря» ОСОБА_3 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

22 серпня 2013року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, про скасування наказу про його звільнення від 23.07.2013 року за № 739/К, також просив скасувати накази: № 312/К від 27.03.2013 року, № 528/К від 27.05.2013 року, № 542/К від 28.05.2013 року, № 545/К від 28.05.2013 року; № 551/К від 29.05.2013 року; № 592/К від 05.06.2013 року, № 601/К від 10.06.2013 року, поновити його на роботі, стягнути з підприємства відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2013 року по час ухвалення рішення, на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 100 000 грн..

В обґрунтування позову послалася на те, що наказом від 04.06.2004 року за № 545 він був прийнятий на роботу ектро-газо зварювальником на напівавтоматичних машинах цеху зварних конструкцій на підприємстві відповідача.

Наказом від 23.07.2013 року за № 739/К його звільнили на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причини обов'язків, покладених нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства та іншими нормативними документами підприємства.

Вважав, що його звільнення було здійснено з порушенням норм трудового законодавства України виходячи з того, що притягнення до дисциплінарної відповідальності та його звільнення є наслідком упередженого ставленням до нього як представника профспілкової організації ХОПСП УМРП «Праця».

В судовому засіданні першої інстанції позивач та його представники підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача, позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, пропуск строку для предявлення позову.

Справу розглянуто за відсутності 3-ї особи Голови правління ПАТ «Світло Шахтаря» ОСОБА_3 у відповідності до поданої ним заяви заперечення проти позову.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року позов задоволено частково.

Суд скасував наказ № 739/К від 23 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 та поновив його на посаді електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах Цеху зварювальних конструкцій Департаменту управління виробництвом Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» з 23 липня 2013 року.

Суд стягнув з ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2013 року по 29 липня 2015 року в сумі 67 672, 44 грн., та на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 2474,19 грн. допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ«Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ПАТ«Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» просило рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст. 303ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг, та вимог заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга ПАТ«Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено з роботи без дотримання встановленого порядку та його порушене право підлягає поновленню.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді електрозварювальника автоматичних та напівавтоматичних машин Цеху зварювальних конструкцій Департаменту управління виробництвом ПАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» з 23 липня 2013 року.

Наказом ПАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло Шахтаря» №739/К від 23 липня 2013 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обовязків, за ст. 40п.3 КЗпП України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_2 пропустив без поважних причин строк на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції не вірно оцінив причини пропуску позивачем строку на звернення в суд із заявою про вирішення трудового спору та не вірно вирішив питання про поновлення йому строку на звернення з позовом до суду.

Відповідно до розяснень, викладених в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) „Про практику розгляду судами трудових спорів, встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. Якщо місячний строк на звернення до суду у справах про звільнення, з заявою про вирішення трудового спору пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Доказів того, що ОСОБА_2 з поважних причин пропустив місячний строк на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, матеріали справи не містять.

Як встановлено судовим розглядом, позивача звільнено з роботи 23.07.2013 року та 22.08.2013 року ним до суду було подано позов про поновлення на роботі, який ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23.07.2014 року залишено без розгляду у відповідності до п.3 ст. 207 ЦПК України у звязку з повторною неявкою відповідача у судове засідання.

Ухвалою апеляційної інстанції від 21.08.2014року залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 23.07.2014 року про залишення позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі, без розгляду з підстав передбачених п.3 ст. 207 ЦПК України у звязку з повторною неявкою відповідача у судове засідання.

27.08.2014 року ОСОБА_2 вже через рік після звільнення повторно звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Залишення позову без розгляду у відповідності до п.3 ст.207 ЦПК України не перериває перебіг строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.265 ЦК України, якою передбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За таких обставин висновок суду щодо поважності причин пропуску строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України, задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не відповідає вимогам діючого законодавства.

Оскільки ОСОБА_2 без поважних причин пропустив строк на звернення з позовом до суду за захистом свого порушеного права, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог за пропуском строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст. 314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» задовольнити частково, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 липня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря», третя особа: Голова правління Публічного акціонерного товариства «Світло Шахтаря» ОСОБА_3 про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Кіпенко І.С.,

Судді: Пшенічна Л.В.,

ОСОБА_4