Вирок № 56050334, 23.02.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/14780/15-к

№ провадження 1-кп/646/166/2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.16 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Чудновської І.І.

за участю секретаря - Штефан А.Г.

прокурора - Юревича М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220060002380 від 04 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, з базовою середньою освітою, не працюючому, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком Червонозаводського районного суду м. Харова від 30.11.2015 року за злочин передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосування ст. 75 КК України до 3 років.

за вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

30.10.2015 року приблизно в 10.00 годин, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, маючи злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1, підійшов до металевої кришки люку, яка належить КП «Харківводоканал», де діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зняв, тим самим таємно викрав кришку люку з колодязя госфекальної каналізації, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 392 від 19.11.2015 року - 2780, 24 гривень, яку поклав у тряпчаний мішок, помістив його на металевий візок, та з місця скоєння злочину зник, чим спричинив КП «Харківводоканал» майнову шкоду на суму 2780,24 гривень.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням складає 2780,24 грн.

Потерпілим в даному кримінальному провадженні визнано юридичну особу -КП «Харківодоканал», юридична адреса: м.Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715, представником якого згідно довіреності від 18.08.2014 року є ОСОБА_2, уродженка м .Харкова, громадянка України, українка, проживаюча за адресою: АДРЕСА_2.

На адресу суду надійшла заява від представника потерпілого про розгляд кримінального провадження за її відсутністю. Цивільний позов не заявлено, та заявляти не має наміру.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, визнав свою вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред'явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1,пояснив, що 30.10.2015 року приблизно в 10.00 годин, він знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1, підійшов до металевої кришки люку, діючи з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зняв, тим самим таємно викрав кришку люку з колодязя госфекальної каналізації, яку поклав у тряпчаний мішок, помістив його на металевий візок, та з місця скоєння злочину зник. Розпорядився викраденим на свій розсуд.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Визнавши показання обвинуваченого, ОСОБА_1, допустимим доказом у справі, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1, доведена повністю у встановленому судом обсязі, а вчинений ним злочин правильно кваліфіковано органами досудового слідства і має всі ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання ОСОБА_1, суд, у відповідності до положень ст. ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно класифікації, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_1, вчинив злочин середньої тяжкості, засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року за злочин передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосування ст. 75 КК України до 3 років, українця, громадянина України, не одруженого, з базовою середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, де характеризуется задовільно, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні органу розслідування та суду в установленні дійсних обставин вчиненого ним злочину.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлені.

Призначаючи покарання, суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а так само попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про вид покарання, що має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_1, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведених вище даних про особу обвинуваченого, його щире каяття, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у вигляді обмеження волі, при цьому суд вважає за можливе не призначати йому максимальне покарання, передбачене Законом.

Судом встановлено, що до ОСОБА_1 застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням строком до 3 (трьох) років, відповідно до вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року.

Отже, обвинувачений ОСОБА_1, 30.10.2015 року, тобто до постановлення вироку в першій справі, скоїв злочин передбачений ч.2 ст. 185 КК України, за який засуджується до покарання, що належить відбувати реально.

Згідно з п.23 Постанови № 7 від 24.10.2003 г. Пленуму Верховного суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» -

«Коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно".

Враховуючи, що за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року ОСОБА_1 був засуджений до звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а за скоєння даного кримінального провадження ОСОБА_1 засуджено до покарання, яке належить відбувати реально, тому вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.11.2015 року виконується самостійно.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 2 ( двох ) років обмеження волі.

Вирок Червонозаводського районого суду м. Харкова від 30.11.2015 року у справі № 646/13407/15-к ( № провадження 1 -кп /646/707/2015 ) виконувати самостійно.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази визнані постановою про визнання речових доказів від 18.11.2015 року - кришка металевого люку передана на зберігання представнику потерпілого - залишити у останнього.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.І. Чудновська