Ухвала суду № 56047112, 23.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/382/16 Справа № 204/6580/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Крот С.І., Руських К.Г.,

секретаря Дьоміної А.А.,

за участю прокурора Крижановського О.С.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянство України, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Стягнені витрати на експертизу та вирішено питання про речові докази.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 15 вересня 2015 року, приблизно о 14.00 годині, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, усупереч ст. 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, знаходячись на ринку Курчатівському у м. Дніпропетровську, незаконно придбав у невстановленої особи рідину коричневого кольору, масою 0,9688 г., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0577 г, що знаходився в одноразовому медичному шприці, ємністю 2,0 мл, який залишив незаконно зберігати без мети збуту.

Цього ж дня, тобто 15 вересня 2015 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, біля ТРЦ «Колізей», по вул. Щепкіна, 15, у м. Дніпропетровську, ОСОБА_3 був зупинений співробітниками міліції, які у тому ж місці, в присутності двох понятих, провели його особистий огляд, в ході якого у лівій передній кишені одягнутої на ньому кофти був виявлений та вилучений вищевказаний наркотичний засіб, який ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Згідно висновку експерта від 24 вересня 2015 року речовина, масою 0,9688 г., вилучена 15 вересня 2015 року у ОСОБА_3, є особливо небезпечним наркотичним засобом опієм ацетильованим, обіг якого заборонений, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,0577 г, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» віднесений до таблиці І списку № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких заборонений». Маса вищевказаного наркотичного засобу опію ацетильованого, що складає 0,0577 г, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоровя № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» не відноситься до невеликих розмірів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого злочину і кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даних про його особу, внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на обставини, які на її думку суттєво помякшують покарання, а саме те, що ОСОБА_3 визнав свою вину та не оспорював фактичні обставини, є єдиним працюючим членом сімї, на його утриманні знаходиться хвора лежача матір та син студент, за місцем роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, раніше не судимий. Вважає, що досягнення цілей покарання та виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі.

Також вказує про те, що суд не розяснив ОСОБА_3 право на захист та право мати захисника. Крім того, бажання обвинуваченого укласти угоду про визнання винуватості було проігноровано судом.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу чи інші докази на підтвердження доводів апеляції сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши її доводи і зіставивши із наявними матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Що стосується доводів захисника про те, що суд не розяснив ОСОБА_3 право на захист та право мати захисника, а також про його бажання укласти угоду про визнання винуватості, то слід зазначити, що 21.12.2015 року судом першої інстанції, перед розглядом справи по суті, обвинуваченому вручена памятка про права та обовязки, про що свідчить його розписка (т. 2 а.п. 15). Крім того, з звукозапису ходу судового засідання при розгляді справи по суті зясовано, що суд першої інстанції, серед інших прав, розяснив ОСОБА_3 право на захист та право мати захисника. Що стосується бажання укласти угоду про визнання винуватості, то в судовому засіданні обвинувачений та інші учасники таке питання перед судом не ставили.

За таких обставин доводи захисника у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Що стосується доводів захисника про суворість міри покарання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 65 КК України, - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 22.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», вказано про необхідність детального дослідження особи підсудного, зясування його віку, стану здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, навчання, його минуле, склад сімї, матеріальний стан тощо. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочин, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину

Разом з тим, з оскаржуваного вироку вбачається, що суд врахував помякшуючу обставину відносно ОСОБА_3 та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на мінімальній строк інкримінованої йому статті. Зокрема, суд зазначив щире каяття ОСОБА_3, а обтяжуючих покарання обставин судом не було встановлено.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Аналізуючи обставини провадження щодо призначеного ОСОБА_3 покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, однак, при цьому, не врахував належним чином характер суспільно шкідливих наслідків, які настали внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, а також особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку.

Зокрема, у вироку зазначено, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, розкаявся у скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, але суд не відніс вказане до обставини пом'якшуючих покарання. Обтяжуючих покарання обставин, як вже вказувалось вище, суд не встановив.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що судом при призначенні виду і міри покарання ОСОБА_3 не враховано, що останній проживає з матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка знаходиться на його утриманні і сама за станом здоровя не може самостійно пересуватися та доглядати за собою, що підтверджується наявним в матеріалах провадження висновком (т. 2 а.п. 42).

Відтак, враховуючи в сукупності обставини зазначені в апеляції захисника, щиросердне каяття обвинуваченого, наявність на утриманні матері похилого віку, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе вирок суду змінити і застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, яке на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У зв'язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про суворість призначеного покарання знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження, їх слід вважати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2015 року у відношенні ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробовуванням строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію і повідомляти їх про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою скасувати і негайно його звільнити з-під варти в залі суду.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: