Вирок № 56047019, 23.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/278/16 Справа № 191/2603/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Гречко Ю. В. Доповідач - Свідерська Т.А.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свідерської Т.А.,

суддів: Дрибаса Л.І., Кір'яка А.В.,

при секретарі: Лісіні С.В.,

за участю: прокурора Чорнобривець Ю.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальне провадження № 12015040390001218, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 червня 2015 року, за апеляційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянин України, з повною середньою освітою, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою:АДРЕСА_2, раніше судимий

23 жовтня 2014 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.,

засуджений за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи у сумі 614 грн. 40 коп.

Вирішено питання щодо речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Дніпропетровської області Черкашин Ю.О. подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження обвинуваченого ОСОБА_2, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляції прокурор зазначає, що при призначенні міри покарання обвинуваченому судом не було враховано, що ОСОБА_2 вчинив злочин у період відбування покарання за попереднім вироком та у порушення вимог ст.71 КК України суд не призначив покарання за сукупністю вироків, а саме не приєднав невідбуте покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року, тим самим не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Просить ухвалити новий вирок суду апеляційної інстанції, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2015 року та призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки та штраф у розмірі 850 грн.

Згідно з вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що повторно на початку червня 2015 року, більш точну дату органом досудового слідством не встановлено, побачивши в лісосмузі смт. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області ростучі рослини роду «конопля» та роду «мак», маючи умисел на незаконне придбання наркотичних засобів, незаконно придбав, а саме зірвав листя та верхівки рослини роду «конопля» та рослини роду «мак», які переніс до свого будинку АДРЕСА_2. Після цього, з метою висушіння обвинувачений розклав коноплю на печі грубого опалення, а мак на стільці коло плити в прихожій кімнаті свого будинку. Маючи намір на незаконне зберігання наркотичних засобів, ОСОБА_2 став незаконно зберігати в прихожій кімнаті свого будинку без мети збуту для особистого використання. 26 червня 2015 року в ході проведення огляду вищезазначеного житлового будинку, в присутності понятих, були виявлені та вилучені в прихожій кімнаті на стільці коло плити грубого опалення 12 рослин роду «мак» та на печі рослини роду «конопля».

Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 70/10-1578 від 07 липня 2015 року надані на експертизу речовини масою 19,349 гр. та 87,600 гр. відносяться до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Речовина масою 19,349 гр. є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг якого заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 16,932 гр. Речовина масою 87,600 гр., що перебуває на початковій стадії гниття, є маковою соломкою, яка відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса макової соломки в перерахунку на суху речовину становить 22,741 гр.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, позицію прокурора Чорнобривець О.М., яка підтримала апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області та просила скасувати вирок і ухвалити новий вирок, яким призначити зазначене в апеляції покарання, позицію обвинуваченого ОСОБА_2, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, повністю відповідають матеріалам кримінального провадження яке розглянуто в порядку, передбаченому ст.349 КПК України. Доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 ніким не оскаржуються, тому судом апеляційної інстанції не перевіряються.

При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий за злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Щире каяття обвинуваченого суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання. З урахуванням принципу індивідуалізації покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.309 КК України. При цьому суд зазначив, що вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_2 підлягає самостійному виконанню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно з положеннями ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції не врахував, що злочин обвинувачений вчинив у період відбування покарання за попереднім вироком, та безпідставно не призначив обвинуваченому покарання за сукупністю вироків, тим самим не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.п.30-31, т.2). Новий злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, ОСОБА_2 вчинив на початку червня 2015 року, не сплативши штраф, тобто не відбувши покарання за попереднім вироком, давність виконання якого не сплинула.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції на порушення вимог ст.71 КК України не приєднав повністю або частково невідбуте покарання за попереднім вироком, якою є частина будь-якого основного покарання.

За правилами частини 3 статті 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складенню з іншими видами покарання не підлягає і виконується самостійно.

У разі призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК за сукупністю вироків складенню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке основне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новим злочином, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання підлягає скасуванню згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України у зв'язку з незастосуванням судом першої інстанції закону, який підлягає застосуванню, з ухваленням відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.420 КПК України вироку суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. задовольнити.

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст.71 КК України, із застосуванням ст.72 КК України, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки та штрафу 850 грн., який підлягає самостійному виконанню.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

В іншій частині вирок Синельниківськогоміькрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в апеляційному суді Дніпропетровської області.

Судді:

____ ___ ____

Свідерська Т.А. Дрибас Л.І. Кіряк А.В.