Рішення № 56042910, 23.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №319/642/14ц Головуючий у 1-й інстанції Горбачов Ю.М.

Провадження №22ц/778/285/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_1секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Діброве» на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Фермерського господарства «Діброве» про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору, третя особа: реєстраційна служба Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 01 червня 2010 року померла мати ОСОБА_5М - ОСОБА_6. Після смерті матері вона успадкувала земельну ділянку площею 5,8542 га, яка розташована на території Куйбишевської селищної рада Запорізької області та належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. 15 березня 2011 року державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори в даному державному акті вчинено запис про те, що право власності на земельну ділянку за законом перейшло до позивача. 15 листопада 2011 року Державний акт був зареєстрований у відділі Держземагенства у Куйбишевському районі Запорізької області, після чого позивач отримала його на руки. За життя її матері з її слів віддала земельну ділянку в оренду відповідачу - ФГ «Діброве» строком на 15 років та підписала договір оренди землі 28 травня 2008 року. Отримавши земельну ділянку у власність, вона отримала копію зазначеного договору оренди землі.

Вважає зазначений договір недійсним, так як він був укладений та зареєстрований з порушенням чинного земельного та цивільного законодавства. Посилаючись на те, що даний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, визначених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме, умов про орендну плату із зазначенням її розміру, індексацію, форми платежу, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальність за несплату; про відповідальність сторін, позивач ОСОБА_5 просила суд визнати спірний договір оренди землі від 28 травня 2008 року укладений між ОСОБА_7 та ФГ «Діброве», зареєстрований відділом Держкомзему у Куйбишевському районі 10 березня 2011 року недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі від 28 травня 2008 року укладеного між ОСОБА_6 та ФГ «Діброве», зареєстрованого у відділі Держкомзему Куйбишевського району Запорізької області, зазначену у Державному реєстрі земель за №232275514000 недійсним. Скасовано Державну реєстрацію договору оренди землі від 28 травня 2008 року укладеного між ОСОБА_6 та ФГ «Діброве», зареєстрованого у відділі Держкомзему Куйбишевського району Запорізької області, зазначену у Державному реєстрі земель за №232275514000.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ФГ «Діброве» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між матірю позивачки ОСОБА_6 й ФГ «Діброве» був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Куйбишевської селищної рада Запорізької області та належала орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Указаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему Куйбишевського району Запорізької області, зазначену у Державному реєстрі земель за №232275514000.

01 червня 2010 року ОСОБА_6 померла.

15 березня 2011 року державним нотаріусом Куйбишевської державної нотаріальної контори в даному державному акті вчинено запис про те, що право власності на земельну ділянку за законом перейшло до позивача.

Судом першої також установлено, що спірний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, які передбачені статтею 15 Закону №161-ХІV і з цих підстав позов було задоволено.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (даліЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки є недійсним в силу статті 15 Закону№161-ХІV, оскільки він укладений без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження таких істотних умов, як індексація орендної плати, порядку внесення орендної плати і перегляду відповідальності за її несплату, умови збереження стану обєкта оренди.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у звязку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також судом не зясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

Як встановлено колегією суддів, вказаний договір підписаний і виконується сторонами на протязі більше 7 років. Позивач звернулась до суду з даним позовом через більше ніж 3 роки після отримання ділянки у спадщину. Весь вказаний час відповідач використовує землю, а орендодавець отримує орендну плату (на інше сторони не посилались). Позивач як у позові не зазначила, і не посилалась в суді на те, що в ході виконання вказаного договору порушуються її права.

Представник позивача, колегії суддів також не зазначив, які права є порушеними через невикладення в договорі ним зазначеного. В справі відсутні докази щодо не збереження належного стану обєкта оренди орендарем, чи несвоєчасної сплати орендної плати, а передбачення у договорі за згодою сторін визначення розміру орендної плати без врахування індексів інфляції, не тягне за собою визнання всього договору недійсним.

Відсутність у договорі оренди земельної ділянки однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону№161-ХІV, (умови збереження стану обєкта оренди, індексації, відповідальності за несплату) не є безумовною підставою для визнання правочинів недійсними в розуміннінорм матеріального права, якімістяться в статтях 203, 215 ЦК України, а суд першої інстанції безпідставно визнав указаний договір недійсним із цих підстав.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2015 року №6-94цс13, від 21 січня 2015 року №6-215цс14, від 4 лютого 2015 року №6-233цс14, від 9 грудня 2015 року №6-849цс15.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі, та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Діброве» задовольнити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: