Ухвала суду № 56040284, 24.02.2016, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

265/4249/15-к

1-кп/264/50/2016

У Х В А Л А

24.02.2016 колегія суддів Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Кузнецова Д.В., суддів Литвиненко Н.В. та Іванченко А.М., при секретарі Мащенко Д.О., за участю прокурора Цапія Ф.Ю., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

У провадженні суду знаходиться вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2015 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 квітня 2015 року включно, який у подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою того ж суду від 22 червня 2015 року до 25 липня 2015 року включно.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 березня 2015 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 травня 2015 року, який у подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою того ж суду від 22 червня 2015 року до 24 липня 2015 року включно.

Ухвалою від 02 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 листопада 2015 року включно, який у подальшому продовжено ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2015 року до 11 січня 2016 року включно.

Після обєднання двох справ ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2015 року строк тримання під вартою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено до 26 лютого 2016 року включно.

У судовому засіданні прокурор просив продовжити стосовно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що строк тримання під вартою обвинувачених спливає 26 лютого 2016 року, а підстав для обрання іншого запобіжного заходу не вбачається, оскільки останні, перебуваючи на волі можуть незаконно впливати на свідків, свідчення яких можуть мати значення по кримінальному провадженню, також можуть продовжити кримінальне правопорушення або вчинити нове, а тому існує ризик того, що вони, залишаючись на волі, можуть переховуватись від суду. З огляду на це, менш суворі запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Вислухавши думку обвинувачених та захисників, які заперечували проти продовження ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою та просили не обирати жодного запобіжного заходу, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів і за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від восьми до пятнадцяти років, що може спонукати обвинувачених до втечі. Крім того вони обвинувачуються у сприянні діяльності організації на тимчасово неконтрольованій території Донецької області та в разі відсутності запобіжного заходу можуть переховуватися від суду на зазначеній території Донецької області. Також на сьогоднішній день у справі залишаються не допитаними свідки обвинувачення, які можуть викривати обвинувачених у вчиненні особливо тяжкого злочину, що не виключає спробу здійснити тиск на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей. Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, у звязку з чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи.

Крім того згідно ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статей 258-3 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, а також з огляду на те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні злочинів, що відносяться до тих правопорушень, за якими прямо встановлена неможливість застосування до обвинувачених іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 314, 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И Л А :

Відкласти розгляд справи до 11 березня 2016 року на 14 годину 30 хвилин.

Продовжити ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строк тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі до шістдесяти днів тобто до 24 квітня 2016 року включно.

Запобіжний захід обвинуваченим залишити без змін тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Д. В. Кузнецов

Суддя: Н.В. Литвиненко

Суддя: А.М. Іванченко