Рішення № 56033741, 22.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/3848/15-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 30 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Миніч Т.І.,

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1,

секретаря судового

засідання ОСОБА_2,

з участю представників позивачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 25 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили. Просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2670,26 грн. майнової шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 220416,64 грн. матеріальної шкоди. При цьому посилалися на те, що 21.08.2014 року близько 11 год.50 хв. з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої ОСОБА_4 був травмований, а мотоцикл, яким він керував і який належить ОСОБА_5, зазнав механічних пошкоджень.

Рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2020,26 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1637,37 грн. судового збору. Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 220416,64 грн. матеріального збитку та 617 грн. судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2014 року близько 11 год.50 хв. ОСОБА_3, керуючи автомашиною „МерседесЕ-200, р.н.АМ 0252 ВН за відсутності поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на перехресті вул.Жукова та пр-ту Миру у м.Житомирі при виконанні розвороту з крайнього положення на проїзній частині не надав перевагу в русі зустрічним транспортним засобам, в результаті чого відбулося зіткнення з мотоциклом НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок ДТП останній отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя, а мотоцикл зазнав механічних пошкоджень.

Створення аварійної обстановки, виникнення зазначеної ДТП та її наслідків знаходиться у прямому причинному звязку із порушенням водієм ОСОБА_3 вимог п.п.10.1,10.4 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини встановлені постановою у справі про адмінправопорушення від 20.02.2015 року, яка є чинною, та відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК додатковому доказуванню не підлягають (а.с.11).

На момент ДТП власником мотоцикла „Ямаха, р.н.АМ 3747 АА був позивач ОСОБА_5 ОСОБА_4 розпоряджався зазначеним транспортним засобом на підставі довіреності від 30.04.2013 року (а.с.23).

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до розяснень, що викладені в п.6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки- надалі Постанови) особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль „МерседесЕ-200, р.н.АМ 0252 ВН зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 (а.с.27).

В звязку з наведеним, суд обгрунтовано вважав, що шкода, заподіяна позивачам, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції правильно вважав, що на відповідача слід покласти понесені позивачем ОСОБА_4 витрати на лікування. Такі витрати підтверджені випискою із медичної карти стаціонарного хворого, товарними і касовими чеками (а.с.12-15).

Зазначені докази відповідачем не спростовані.

Розмір шкоди, заподіяної власнику пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу, визначений висновком експертизи, проведеної судом саме за клопотанням відповідача, та становить 220416 грн.64 коп. (а.с.77-80). При цьому експерт зазначив, що матеріальний збиток визначений за умови недоцільності відновлювального ремонту мотоцикла. Зазначений доказ відповідачем не спростований. У звязку з цим суд обгрунтовано стягнув з нього відшкодування у вказаному розмірі.

Разом з тим, вирішуючи спір в цій частині вимог, судом не враховано наступне.

Відповідно до розяснень, що викладені в п.15 Постанови транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим, а власник транспортного засобу згоден на визнання транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В даному випадку позивач ОСОБА_5 визнає належний йому мотоцикл фізично знищеним в результаті ДТП.

В такому випадку право на залишки транспортного засобу отримує особа, яка відшкодувала шкоду.

На підставі викладеного та відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення в цій частині вимог підлягає зміні шляхом покладення на позивача ОСОБА_4, у якого знаходиться пошкоджений мотоцикл, після відшкодування майнової шкоди ОСОБА_5 передати ОСОБА_3 залишки транспортного засобу.

Апеляційна скарга не містить доводів в частині вимог про відшкодування моральної шкоди. Тому, в цій частині законність оскаржуваного рішення не перевіряється.

Доводи апеляційної скарги зводяться до неправильної, на думку апелчнта, оцінки доказів судом першої інстанції. Разом з тим, апеляційним судом не встановлено будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Корольовського райсуду м.Житомира від 25 грудня 2015 року змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення перед висловом „в решті вимог позову відмовити новим абзацем наступного змісту.

Зобовязати ОСОБА_4 після відшкодування майнової шкоди ОСОБА_5 передати ОСОБА_3 залишки пошкодженого мотоцикла НОМЕР_2.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: