Постанова № 56032448, 22.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" лютого 2016 р. № 2а- 11406/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень. В своєму позові позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

В обґрунтування позову зазначено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 року по 31.03.11 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 31.03.11 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.07.11 року за №2158/23/23142659 та винесені податкові повідомлення-рішення №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

Позивач з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що податкові повідомлення-рішення 0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що ТОВ "Автрамат-Рембуд" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2001 року як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 503063(а.с.79), первинна реєстрація юридичної особи відбулась 09.02.1995 року, про що свідчить довідка Головного Управління статистики у Харківській області(а.с.75-76).

Позивач має дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (а.с.78) та ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури Серії АВ №514917(а.с.80).

ДПІ у Московському районі м. Харкові було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.03.11.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659(а.с.19-72), в якому податковим органом встановлені, порушення позивачем :

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму загальну суму 908264 грн., в т.ч. 1 квартал 2010 року - на суму 19866 грн., 3 квартал 2010 року - на суму 114945 грн., 4 квартал 2010 року - на суму 105819 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 567634 грн.

- п. 4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 714210 грн., в т.ч.: червень 2010 року - на суму: 8333 грн.; липень 2010 року - на суму 71127 грн.; серпень 2010 року - на суму 20829 грн.; жовтень 2010 року - на суму 50063 грн.; листопад 2010 року - на суму 34592 грн.; грудень 2010 року - на суму 6031 грн.; лютий 2011 року - на суму 166284 грн.; березень 2011 року - на суму 356951 грн.

На підставі акту перевірки №2158/23/23142659 від 14.07.11 року ДПІ у Московському районі м. Харкові були прийняті податкові повідомлення -рішення:

- №0001432302 від 10.08.2011(а.с.151), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 761954,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 714210,00 грн., за штрафними санкціями - 47744,75 грн. та

- №0001442302 від 10.08.2011(а.с.152), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в розмірі 993422,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 908264,00 грн., за штрафними санкціями - 85158,50 грн.

Суд заначає, що підмтавою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання на акти перевірок, а саме: акт ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 23.11.2010 року № 3057/23-03-05/34566972 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Техенергоресурс" яким зроблено висновок про неможливість реального здійсення фінансово-господарських операцій які базуються на аналізі податкової звітності у відповідності до якої на підстприємстві не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських , торгівельних та інших приміщень; листи ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 3205/7/23-03-12 від 07.06.2011 рку та 3578/7/23-03-12 від 11.06.2011 року в яких містилась інформація щодо нікчемності правочинів ТОВ "Промбуд-монтажінвест"; інформація від ДПІ у Голосіївському районі м.Київа у відповідності до якої ТОВ "Євровтормет" має стан платника -8 - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження», а також невідображення останнім операцій з позивачем в зв'язку з чим віповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій ; згідно інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" має стан 14 «Визнано банкрутом» відомості про зняття з обліку № 5005/2856/2011 від 15.03.2011 року, свідоцтво ПДВ анульовано 02.06.2011 року .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11.01.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-6(т.1 а.с.193-196), предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові. 08.02.20010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-7/2010(т.1 а.с.219-222), предметом якого є виготовлення металоконструкцій для ХНАГХ центр виховної роботи зі студентами м. Харків, вул.. Революції,12. 01.09.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-50(т.1 а.с. 239-242), предметом якого є виготовлення металоконструкцій. 22.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №55(т.2 а.с. 28-31), предметом якого є виготовлення зварних балок для ТОВ "РИСАЙКЛИНГ ПАРТНЕР УП". 01.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-56(т.2 а.с. 47-50), предметом якого є виготовлення металоконструкцій. 01.11.2010р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Техенергоресурс"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-57/2010 (т.2 а.с.65-68), предметом якого є виготовлення металоконструкцій. 07.02.2011р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест"(в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-18/2011 (т.1 а.с.153-156), предметом якого є ремонт нежитлових приміщень по вул. Киргизькій у м. Харкові. 12.01.2011р. між позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд"(в якості підрядника) та ТОВ "Промбуд-монтажінвест" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-11/2011(т.1 а.с.175-179), предметом якого, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.11р., є виготовлення металоконструкцій для заводу енергетичного машинобудування та виготовлення металоконструкцій паропроводу для заводу енергетичного машинобудування.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Промбуд-монтажінвест" і ТОВ "Техенергоресурс", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

ТАкож суд зазначає, що відповідачем незаперчувася факт реальності виконаних ТОВ "Промбуд-монтажінвест" підрядних робіт, розрахунок за них позивачем тощо.

Дослідивши зміст перелічених правочинів, суд зазначає, що частково предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягає ліцензуванню.

В ході судового розгляду справи позивачем до матеріалів справи долучені ліцензії Серії АВ №514879, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури; Серії АВ №458966, якою Державна архітектурно-будівльна інпекція дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури; Серії АВ №193629, якою Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України дозволяє ТОВ "Техенергоресурс" здійснювати будівельну діяльність згідно з доданим переліком; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №687.09.32-51.70.0 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області, виданий дозвіл на початок виконання робіт підвищеної безпеки №226.11.63-45.21.1 виданий Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (т.1 а.с.109-120); та ліцензію, якою Інспекція державного архітектурно-будівльного контролю дозволяє ТОВ "Промбуд-монтажінвест" здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури(т.1 а.с133-136).

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ "Промбуд-монтажінвест" і ТОВ "Технергоресурс" ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ "Технергоресурс", ТОВ "Промбуд-монтажінвест" організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Також судом встановлено, що 29.04.2010 року позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" (в якості субпідрядника) було укладено договір №АР-33/2010, предметом якого є будівництво будівель та споруд для виробництва теплоізоляційних виробів на основі мінеральної вати по Карачаєвському шосе, 44 у м. Харкові та виготовлення металоконструкцій.

12.02.2009 року позивачем, ТОВ "Автрамат-Рембуд" (в якості підрядника) та ТОВ "Євровтормет" (в якості субпідрядника) було укладено усний договір, предметом якого є постачання листів 16мм. ст 10Г2ФБЮ, 20 мм. ст. 10Г2ФБЮ, 25м.м ст. 09Г2С та ін. товару, відповідно до рахунків-фактур (т.3 а.с.92-102).

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентоми позивача зобов'язань за переліченими вище договорами будівельного підряду. Копії долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних (т. 1 а.с. 162-174, 184-186, 188-192, 199-205, 218, 223, 223-229, т.2 а.с. 13-18, 27, 39-41, 46, 59-64, 77-82, т.3 а.с. 92-94, 100-102, т. 4 а.с. 30, 42-48) не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Долучені до справи копії платіжних документів (т.1 а.с. 93-108, 235-238, т. 3 а.с. 95-99 т.4 а.с.49-50) засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Крім цього суд зазначає, що факт фактичного виконання вище зазначених робіт підвтерджується також листа замовників позивача згідно яких останні підтверджують фактичне викоання позивачем зазначених вище будівельних робіт. (Т.4 л.д.193-199)

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті №2158/23/23142659 від 14.07.11 року, висновок суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ "Автрамат-Рембуд" та контрагентом - ТОВ "Техенергоресурс" правочинів вмотивований посиланням на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, складений за результатами проведення перевірки діяльності ТОВ "Техенергоресурс".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі №2а-12792/10/2070 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011р. дії ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова по проведенню перевірки діяльності ТОВ "Техенергоресурс", результати якої оформлені актом від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972, визнані неправомірними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З пояснень представника відповідача вбачається, що висновки, викладені в акті від 14.07.11 за №2158/23/23142659, ґрунтувалися на неможливості здійснення ТОВ "Техенергоресурс" господарської діяльності, які, в свою чергу, ґрунтувалися на висновках акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972.

Висновки згаданого акту перевірки не можуть бути визнані судом легітимними, так як цей акт був складений внаслідок неправомірних дій податкового органу з проведення перевірки.

Таким чином, акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 23.11.2010р. №3057/23-03-05/34566972 як документ, що фіксує обставини фактичної дійсності, було одержано з порушенням закону, що встановлено судовим рішенням, а відтак, цей доказ не може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Інших доводів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, в акті перевірки від 14.07.11 за №2158/23/23142659 відповідачем не викладено.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет", є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Дніпроелектрокомплекс" та ТОВ "Євровтормет" не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, висновки відповідача про порушення Товариством обмеженою відповідальністю "Автрамат-Рембуд" п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України не є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.1 п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст.4, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року винесено Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушення норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТРАМАТ-РЕМБУД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001442302 від 10.08.2011 року та №0001432302 від 10.08.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 лютого 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.