Ухвала суду № 56031622, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13954/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2015 №25326552209, в якому податковий орган визначив суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 346 687 грн та від 09.07.2015 №25426552209, в якому податковий орган визначив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 124 401 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2015 №25426552209 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.07.2015 №25326552209 в частині визначення суми 269 399 грн 05 коп. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 67 349 грн 76 коп., в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до правил статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст.77 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Уніпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт від 23.06.2015 №131-55-22-09/21483639 (а.с.13-73 Том I).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 cт. 14, п.44.1 cт. 44, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 cт.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 98 721 грн за 2013 рік, та п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.181 п.14.1 cт.14, п.44.1 cт.44, п.102.5 ст.102, п.138.1, п.138.2, п.138.5, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 cт. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.192.1. cт.192, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.9, п.201.10 cт.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 277 349 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№25326552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 346 687 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 277 349 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 69 338 грн (а.с. 74 Том I);

№25426552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 123 401 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 98 721 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 24 680 грн (а.с. 75 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимоги позивача про скасування податкового повідомлення - рішення №25426552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, вбачає обґрунтованими повністю, а вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2015 №25326552209, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - такими, що підлягають задоволенню частково, в частині визначення суми 269 399 грн 05 коп. податкового зобов'язання та застосування 67 349 грн 76 коп. штрафних (фінансових) санкцій, а в частині основного платежу 7 949 грн 95 коп. та штрафних санкцій у розмірі 1988 грн 24 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «Будлізингінвест» - такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем податкових накладних за операціями з вказаним контрагентом відповідачу і суду не надано.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, за правилами частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення №88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Кросберг» на підставі усної домовленості з серпня по грудень 2013 року згідно видаткових накладних №РН-0000156 від 29.05.2013 (а.с. 116 Том I), №РН-0000317 від 14.08.2013 (а.с. 118 Том I), №РН-0000318 від 16.08.2013 (а.с. 120 Том I), №РН-0000324 від 19.08.2013 (а.с. 122 Том I), №РН-0000645 від 21.11.2013 (а.с. 124 Том I), отримано товар - Георешітки Tensar ARG (геосинтетична решітка), асфальт природний Trinidad Epure ZO/8, домішка до асфальтів WARM MIX L на загальну суму 429 941 грн 70 коп.

На підтвердження факту здійснення таких господарських операцій виписано позивачу податкові накладні від 29.05.2013 №95, від 14.08.2013 №49, від 16.08.2013 №50, від 19.08.2013 №61 та від 21.11.2013 №44 (а.с. 126-130 Том I) в тому числі на cуму ПДВ у розмірі 71 696 грн 95 коп.

Натомість, в акті перевірки №131-55-22-09/21483639 від 23.06.2015 відповідачем зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Кросберг» скасовано за ініціативою платника 22.01.2014, крім того, складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №471/26-55-22-13/37700517 від 13.02.2014 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки №1599/26-55-22-08/37700517 від 06.06.2014, в яких, зокрема, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, направлено повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням (а.с. 104-110 Том I).

Проте, викладені у вказаних актах відомості є характеристиками діяльності контрагентів позивача, тобто третіх осіб.

Крім того, такі акти зустрічної звірки є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою контролюючого органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №К/9991/34247/12).

Разом з тим, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 по справі №810/5055/14 за адміністративним позовом ТОВ «Кросберг» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, якою визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, що виразились у проведенні зустрічної звірки ТОВ «Кросберг», результати якої оформлені в акті №1599/26-55-22-08/37700517 від 06.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кросберг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 по 31.12.2013» (а.с. 211-215 Том II).

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Крім того, згідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (чинної на час здійснення правовідносин сторін) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За правилами статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, враховуючи вимоги статей 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відповідач не надав доказів відсутності ТОВ «Кросберг» за його місцезнаходженням відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача ТОВ «Кросберг» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Крім того, колегією суддів встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Фобос-О» (Підрядчик) укладено договір №01/01-04-13 від 01.04.2013, за умовами якого Підрядчик зобов'язався виконати проектні роботи з розробки рекомендацій з захисту території від розмиву об'єкту «Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов «Нерей» в г.Николаеве» (а.с. 163-165 Том I).

Також з ТОВ «Фобос-О» (Підрядчик) позивачем укладено договір №02/02-04-13 від 02.04.2013 щодо виконання проектних робіт з конструктивних рішень для захисту території від розмиву об'єкту «Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов «Нерей» в г.Николаеве» (а.с. 172-174 Том I).

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: акти наданих послуг №01-1504 від 15.04.2013, №02-1804 від 18.04.2013, №03-1704 від 17.04.2013, №04-2004 від 20.04.2013 (а.с. 168-169, 177-178 Том I), податкові накладні №14026 від 15.04.2013, №16016 від 17.04.2013, №17012 від 18.04.2013, №19002 від 20.04.2013 (а.с. 170-171, 179-180 Том I), виписок по особових рахунках (а.с. 181-184 Том I).

Разом з тим, до матеріалів справи залучено звіти, отримані позивачем від ТОВ «Фобос-О» на виконання умов договорів, та звіт позивача, переданий ТОВ «Нереінтертранс» в межах господарської діяльності позивача (а.с. 1-95 Том II).

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві №131-55-22-09/21483639 від 23.06.2015 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фобос-О».

Крім того, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фобос-О» скасовано за ініціативою податкової 04.04.2014, інформація щодо наявності основних фондів у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відсутня, а згідно автоматизованої інформаційної системи АІС «Податковий блок» декларації з податку на доходи фізичних осіб до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у 2013 році не подавалися, декларація з податку на прибуток за 2013 рік подана з нульовими показниками.

Однак, колегія суддів зазначає, що у цьому випадку внесення до автоматизованої інформаційної системи АІС «Податковий блок» інформації є лише службовою діяльністю працівників податкового органу зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій, права позивача такими діями не порушуються.

Також актом перевірки визначено, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві по ТОВ «Фобос-О» складено податкову інформацію від 12.09.2014 №8606/7/26-55-22-07-11. Згідно даних податкової інформації було встановлено, що за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 проведеним аналізом податкової звітності та аналітичної довідки встановлено, що на підприємстві відсутні основні засоби технологічне обладнання та інші виробничі потужності для здійснення фінансово-господарської діяльності. СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві проводиться досудове розслідування по матеріалам, які внесенні до ЄРДР під №32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних в тому числі і ТОВ «Фобос-О», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах. Проведеними заходами встановити реальність здійснення господарських операцій не виявилось можливим (а.с.25 Том I).

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача ТОВ «Фобос-О» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Дослідивши вказані матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з ТОВ «Кросберг» та ТОВ «Фобос-О», такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а самі первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Разом з тим, відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що з акту перевірки вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Одеспромстрой» (Підрядник) укладено договір №15012013 від 15.01.2013 щодо виконання розробки рекомендацій по загальним положенням та вимогам до проектного портового дорожнього покриття для інженерної підготовки знову утворених територій об'єкта, який проектується «Комплекс перегрузочних терминалов навалочних и генеральних грузов «Нерей» в г.Николаеве» для влаштування складських та виробничих площ, автомобільних проїздів, а також для захисту територій від розмиву.

На виконання вказаних умов договору позивачем надано акт надання послуг №13 від 24.04.2013 на суму 36 170 грн 01 коп., в тому числі ПДВ 6 028 грн 34 коп. та акт надання послуг №14 від 18.04.2013 на суму 36 170 грн 01 коп., в тому числі ПДВ 6 028 грн 34 коп. Такі акти, згідно пояснень відповідача складені з порушенням встановленого порядку, а саме - відсутнє зазначення місця їх складання.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що акт перевірки не містить висновків щодо суми заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету саме по взаємовідносинам з ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Одеспромстрой», відтак колегією суддів господарські операції позивача з ТОВ «Проектно-будівельна фірма «Одеспромстрой» не беруться до уваги.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.07.2015 №25426552209 та від 09.07.2015 №25326552209 в частині: основного платежу 269 399 грн 05 коп. та штрафних санкцій у розмірі 67 349 грн 76 коп. є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону від 12.02.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Відтак ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 5359 грн 20 коп. (1218х4)х110).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений у повному обсязі, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судовий збір у розмірі 5359 грн 20 коп. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок) за наступними реквізитами: р/р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ- 38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності - 206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.