Ухвала суду № 56031007, 16.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р.Справа № 530/1795/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області на постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.12.2015р. по справі № 530/1795/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у Зіньківському районі Полтавської області, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови перерахунку його пенсії, як колишньому заступнику міського голови в м. Зіньків Полтавської області з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані та отримані та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідок міської ради м. Зінькова № 79 від 28.10.2015 року та Зіньківської районної ради № 01-18/144 від 28.10.2015 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок йому пенсії, як колишньому заступнику голови м. Зінькова з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані та отримані, та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідок міської ради м. Зінькова № 79 від 28.10.2015 року та Зіньківської районної ради № 01-18/144 від 28.10.2015 року та виплатити йому недоплачену пенсію з 05.09.2011 року.

Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.12.2015 року вищезазначений адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії відповідача в частині відмови перерахунку ОСОБА_1 пенсії, як колишньому заступнику міського голови в м. Зіньків Полтавської області з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані та отримані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на них були нараховані і сплачені страхові внески на підставі довідки Зіньківської міської ради Полтавської області № 79 від 28.10.2015 року та Зіньківської районної ради Полтавської області № 01-18/144 від 28.10.2015 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно вимог ст. 37 Закону України " Про державну службу" та Постанови КМ України від 31 травня 2000 року № 865 " Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" у редакції чинній на час призначення пенсії, ОСОБА_1, колишньому заступнику міського голови в м. Зіньків Полтавської області з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані та отримані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідки Зіньківської міської ради Полтавської області № 79 від 28.10.2015 року та Зіньківської районної ради Полтавської області № 01-18/144 від 28.10.2015 року та виплатити недоплачену пенсію з 29 квітня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , Закону України "Про державну службу", п. 5 Прикінцевих положено Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 - VІІІ, КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зіньківському районі, як особа, якій з 05.08.2011 року призначена і виплачується пенсія за віком згідно Закону України "Про державну службу". При призначенні пенсії до сум заробітку для призначення пенсії не були включені суми отримуваної позивачем матеріальної допомоги, допомоги на вирішення соціальних питань та суми індексації заробітної плати, на які фактично були нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески (на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).

29 жовтня 2015 року він звернувся до Управління ПФУ України в Зіньківському районі з письмовою заявою про нарахування йому пенсії з урахуванням усіх видів заробітку, на які відповідно до законодавства нараховувалися страхові внески та надав довідку про складові його заробітної плати, проте, своїм рішенням № 83 від 30.10.2015 року назване управління відмовило йому в задоволені заяви, що і стало підставою звернення до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в частині виплати позивачу недоплаченої пенсії з 05.09.2015 року, з урахуванням положень ст. 99 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" (який діяв на час звільнення позивача), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріальна допомога на оздоровлення входила до системи оплати праці державного службовця.

Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої зазначеної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26.06.1997 року № 400/97 ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та у постанові від 28.05.2014 року у справі № 21-97а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, грошова винагорода за державну сумлінну безперервну працю включаються в заробіток (дохід) державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Судом встановлено, що згідно довідки про складові заробітної плати від 28.10.2015 року № 01-18/144, ОСОБА_1 в період з квітня 2006 року по липень 2010 року були нараховані та виплачені матеріальна допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 27497,97 грн., індексація заробітної плати в розмірі 2289,29 грн. Сума заробітної плати на яку нараховується страховий внесок на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, становить 174833,36 грн. На всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії, з урахуванням сум виплат, з яких було фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування , зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчислені розміру його пенсії, а тому відповідача врахувати зазначені суми при розрахунку пенсії є незаконною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивачу, тому як з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до закону України " Про службу в органах місцевого самоврядування " колегія суддів вважає помилковими.

Так, 02.03.2015 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 - VІІІ відповідно до п. 5 Прикінцевих положень якого, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідач виходив з того, що оскільки позивач звернувся до пенсійного органу в жовтні 2015 року, то право на призначення пенсії Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" не передбачено з червня 2015 року, а тому підстави для перерахунку пенсії та виплати її відсутні.

Колегія судів зазначає, що Законом № 213 - VІІІ скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" , проте як позивачу пенсія була призначена в 2010 року. Обмежень щодо перерахунку раніше призначеної пенсії зазначеним законом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що до 05.08.2011 року позивач працював на посаді заступника міського голови в м. Зіньків Полтавської та звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

29.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок йому пенсії як колишньому заступнику голови м. Зінькова з урахуванням індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані та отримані та на них були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі довідок міської ради м. Зінькова № 79 від 28.10.2015 року та Зіньківської районної ради № 01-18/144 від 28.10.2015 року.

Рішенням № 83 від 30.10.2015 року Управління Пенсійного Фонду України у Зіньківському районі Полтавської області позивачу відмовлено в задоволенні заяви.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виплати позивачу недоплаченої пенсії з 05.09.2015 року підлягає частковому задоволенню, з урахуванням положень ст. 99 КАС України, у зв'язку з чим порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі та зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме, провести нарахування та відповідні виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Зіньківського районного суду Полтавської області від 14.12.2015р. по справі № 530/1795/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2016 р.