Ухвала суду № 56031000, 23.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 р. Справа № 814/785/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі за позовом військової частини А0959 до ОСОБА_4 про визнання контракту про проходження військової служби від 05.08.2014р. недійсним, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання контракту про проходження військової служби від 05.08.2014р. недійсним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративний позов військової частини А0959 задоволено. Визнано контракт про проходження громадянкою ОСОБА_4 військової служби у Збройних силах України від 05.08.2014 недійсним.

ОСОБА_4 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що постановою військово-лікарської комісії Заводського РВК м. Миколаєва від 04.07.2014 року № 87/4 громадянку ОСОБА_4 станом на 04.07.2014 року було визнано придатною до військової служби за контрактом за військовою спеціальністю ВОС 868025 А на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби військової частини А4515.

На підставі зазначеної постанови військово-лікарської комісії Заводського РВК м. Миколаєва 05.08.2014 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини А4515 (А0959) полковника ОСОБА_5 з одного боку та громадянкою ОСОБА_4 з іншого боку було укладено Контракт про проходження військової служби.

Наказом командира військової частини А4515 (А0959) від 05.08.2014 року №17-рс солдата ОСОБА_4 було зараховано до списку особового складу військової частини А4515.

Під час проходження служби громадянкою ОСОБА_4 за власним бажанням було пройдено медичний огляд у поліклініці військової частини А2428, за результатами якого було встановлено, що станом на 03.09.2014 року громадянка ОСОБА_4 є вагітною. Строк вагітності - 16-17 тижнів, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії поліклініки військової частини А2428 від 03.09.2014 року №1525.

Таким чином, під час проходження медичного огляду у військово-лікарській комісії Заводського РВК м. Миколаїв, на підставі якого відповідача було визнано придатною до військової служби за контрактом, громадянка ОСОБА_4 була вагітна.

Суд першої інстанції визнав недійсним контракт про проходження громадянкою ОСОБА_4 військової служби у Збройних силах України від 05.08.2014 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Однією із форм проходження військової служби є контракт про проходження військової служби.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби.

З громадянами, які в добровільному порядку вступають на військову службу укладається військовий контракт.

У відповідності до п. 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

З огляду на зазначене контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України за своєю юридичною природою та правовими наслідками є правочином.

Поняття та види правочинів визначені в статті 202 Цивільного кодексу України.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Так, будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що при укладенні контракту про проходження громадянами України військової служби від 05.08.2014 року було порушено наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України".

Так, у відповідності до п. 1.3 розділу 1 Положення завданням військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.

П. 1.1. розділу 2 Положення передбачено, що медичний огляд включає в себе оцінку стан) здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності кандидатів до військової служби за контрактом.

П.18.5 розділу 2 Положення встановлено, що після проведення медичного огляду ВЖ виносить постанову "Придатний» (непридатний) до військової служби.

Додатком 1 до Положення визначено перелік хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

Статтею 73 зазначеного додатку вагітність визначено як стан тимчасової непридатності до військової служби.

Відповідно до ст.73 Положення вагітні незалежно від терміну вагітності, на військову службу за контрактом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, станом на 04.07.2014 року громадянка ОСОБА_4 була непридатною до військової служби за контрактом у зв'язку з вагітністю.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень ч. 1 ст. 203 ЦК України, однією з підстав недійсності договору, є суперечність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи положення ст.10 ЦК України, вчинювані правочини не повинні суперечити не лише актам цивільного, але й положенням різногалузевих законодавчих актів.

У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в Довідці (Постанові) військово-лікарської комісії Заводського РВК м. Миколаєва №87/4 від 04.07.2014 p., яка видана відповідно до вимог п.18.7 Положення про військово-лікарську експертизу ЗСУ, Відповідач була визнана придатною до військової служби за контрактом на посаді бухгалтера ФЕС військової частини, без будь-яких сумнівів чи застережень комісії, щодо стану здоров'я, а отже контракт про проходження мною військової служби від 05.08.2014 р., на час його укладення, відповідав вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги означені доводи апелянта та зазначає, що в даному випадку при укладенні контракту про проходження громадянами України військової служби від 05.08.2014 року було порушено наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України", а тому контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, укладений 05.08.2014 року між ОСОБА_4 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А4515 полковника ОСОБА_5, є недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги військової частини А0959 про визнання контракту про проходження військової служби від 05.08.2014р. недійсним належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року по справі № 814/785/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук