Ухвала суду № 56030870, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/43781/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року

у справі № 826/3197/15

за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби, управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва

третя особа Державна архітектурно-будівельна інспекція України

про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, третя особа - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо відмови прийняти до свого провадження та відкрити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14; визнання протиправними дії управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва щодо безпідставного та незаконного повернення без виконання виконавчого листа від 04.12.2014 № 826/2581/14; зобов'язання Державної казначейської служби України, як центральний орган виконавчої влади України, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, прийняти до свого провадження виконавчий лист від 04.12.2014 № 826/2581/14, відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2014 та виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14; стягнення з Державного бюджету України суму судових витрат у розмірі 16 255, 78 грн., зазначених у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2014, за рахунок бюджетних асигнувань передбачених у Державному бюджеті України для фінансування Державної архітектурно-будівельної інспекції України в частині покриття її видатків на фінансування Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в особі її територіального органу - департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в місті Києві, як правонаступника відповідача по справі - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва щодо повернення без виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14 та зобов'язання розглянути заяву про примусове виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14. В цій частині прийнято нове рішення, яким визнано протиправними дії управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва щодо повернення без виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14. Зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 30.01.2015 № 15-24 про примусове виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/2581/14 від 04.12.2014. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суму понесених судових витрат у розмірі 3700, 60 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку (далі - КАС України).

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 04.12.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва ОСОБА_2 видано виконавчий лист № 826/2581/14. Боржником у виконавчому листі зазначено - Державний бюджет України в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

У виконавчому листі зазначено: «Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 255,78 грн. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві».

Позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою та даним виконавчим листом для виконання рішення суду.

Листом від 02.02.2015 № 510/389-1960 Державною казначейською службою України виконавчий лист стягувача скеровано до Головного управління ДКСУ у м. Києві відповідно до розділу «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Листом управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва від 11.02.2015 № 03-18/359 виконавчий лист повернуто ОСОБА_2, оскільки рахунки боржника закриті у зв'язку з ліквідацією останнього на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 150.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли правомірно в межах свої повноважень.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи в цій частині позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість повернення виконавчого листа з урахуванням вимог встановлених частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901 встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Стаття 3 Закону № 4901 встановлює, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, виконавчим документом, який стосується прав та інтересів позивача є виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/2581/14, виданий 04.12.2014.

Зі змісту вказаного виконавчого листа вбачається, що судом присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 255 грн. та покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Отже, повернення коштів у даному випадку має здійснюватися у порядку, передбаченому статтею 3 Закону № 4901.

Позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою та даним виконавчим листом для виконання рішення суду.

Так, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державною казначейською службою України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Стягувачі - це фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Отже, боржником за виконавчим листом є Державний бюджет України в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Державна казначейська служба України при направленні виконавчого листа до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва діяла у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Щодо дій управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва відносно повернення виконавчого листа без виконання стягувачу, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ці дії носили неправомірний характер, виходячи з наступного.

Положеннями стаття 3 Закону № 4901 передбачено, що у разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача. У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає: виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Як установлено судами попередніх інстанцій, управлінням ДКСУ у Голосіївському районі м. Києва повернуто позивачу (стягувачеві) виконавчий лист, оскільки відповідний рахунок боржника (Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) закрито і на розрахунково-касовому обслуговуванні УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва не знаходиться. При цьому, відповідачем не було вчинено всіх дій, які передбачені статтею 3 Закону № 4901.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що дії управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва щодо повернення без виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14 є протиправними.

Також суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції стосовно того, що вимога про зобов'язання Державної казначейської служби України відкрити виконавче провадження та стягнути на користь позивача присуджені кошти, є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції підлягає лише частковому скасуванню, а саме в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва про повернення без виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14 та зобов'язання розглянути заяву про примусове виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2014 № 826/2581/14, а в іншій частині рішення суду першої інстанції є правомірним.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2015 року (в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

Л.Я. Гончар

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель