Ухвала суду № 56030592, 17.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/59228/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Тригубчука О.В.,

розглядаючи у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року

у справі № 826/10808/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламенко»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламенко» (далі - ТОВ «Фламенко») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року № 0010052205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Фламенко» задоволено повністю: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2014 року №0010052205.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшли клопотання Інспекції та ТОВ «Фламенко» про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи клопотань сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку щодо наявності підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

Відповідно до пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Таким чином, законом встановлено, що досягнення податкового компромісу є підставою для примирення сторін, у тому числі під час касаційного перегляду справи.

Установленню підлягає факт досягнення сторонами у справі податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, який набрав чинності 17 січня 2015 року, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (пункт 2 цього ж підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 8 цього ж підрозділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фламенко» подано до Інспекції заяву від 16 квітня 2015 року № 1604-01 про застосування податкового компромісу.

Інспекцією прийнято рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ «Фламенко».

У свою чергу, ТОВ «Фламенко» сплачено суму податкового зобов'язання у розмірах, встановлених законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями від 30 квітня 2015 року №№ 7958, 7959.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі закривається, якщо сторони досягли примирення.

Статтею 219 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 826/10808/14 такою, що втратила законну силу і закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 113, 157, 160, 219, 221, 228, пунктом 11-2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фламенко» про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Визнати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року такою, що втратила законну силу.

Провадження у справі № 826/10808/14 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак