Ухвала суду № 56030496, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/40222/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 11 липня 2013 року

у справі №826/60/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 11 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача провели документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, у частині розміру орендної плати за землю за 2011 рік та січень-квітень 2012 року, про що склали акт від 14 вересня 2012 року №104/15/21560766, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено орендну плату за землю з юридичних осіб на 17 760,94 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року №0000501503, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 20 537,09 грн., з яких 17 760,94 грн. за основним платежем та 2 776,15 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про те, що визначений позивачем розмір орендної плати за земельну ділянку менший ніж встановлено приписами Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що податковим органом протиправно збільшено розмір орендної плати за землю, з огляду на те, що її розмір встановлено договором оренди земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованості збільшення позивачу грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2008 року між позивачем (орендар) та Кинашівською сільською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі №98-28, за умовами якого орендодавець зобов'язується надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі зв'язку та телекомунікацій, що знаходиться за адресою: вул.Желюка, 7, с.Кинашів, загальна площа 6 167 м2.

За умовами пункту 4 договору, станом на 01 січня 2008 року грошова оцінка земельної ділянки не проведена. Пунктом 8 договору визначено орендну плату за земельну ділянку у розмірі 8 602,98 грн. в рік (без ПДВ), що становить 3 ставки земельного податку.

Позивачем подано до контролюючого органу декларацію з плати за землю за 2011 рік (від 21 січня 2011 року №9000034913), в якій визначено розмір орендної плати у сумі 8 880,50 грн. та податкову декларацію за 2012 рік (від 15 лютого 2012 року №9005491419), в якій визначено розмір орендної плати у сумі 8 880,50 грн., із щомісячною сплатою у розмірі 740,04 грн.

Відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01 січня 2011 року законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів пункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більш трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Кинашівської сільської ради Тульчинсьткого району Вінницької області від 12 січня 2011 року №42 «Про затвердження ставок плати за землю на 2011 рік» встановлено ставку плати за землю в межах населеного пункту с.Кинашів на 2011 рік у розмірі 12 000,00 грн. за 1 га. Крім того, рішенням від 17 червня 2011 року №163 «Про затвердження ставок плати за землю за 2012 рік» встановлено ставку плати за землю на 2011 рік у розмірі 12 000,00 грн. за 1 га.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що розмір земельного податку у 2011 та 2012 роках становить 1,20 грн. за м2, а відтак, розмір орендної плати позивача за користування земельною ділянкою (6 617 м2) повинен становити 22 201,20 грн. на рік.

Враховуючи встановлення законодавством закріпленого мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням вимог підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 11 липня 2013 року у справі №826/60/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.