Ухвала суду № 56030495, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/800/6204/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року

у справі №2а-8342/12/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №0000171502 у сумі 23 178,42 грн. та №0000181502 у сумі 40 585,25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 331,50 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат за період з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року, про що склали акт від 10 лютого 2012 року №33/1502/30019775, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»; пункту 260.6 статті 260 Податкового кодексу України у частині затримки сплати рентної плати за нафту, газовий конденсат за період з грудня 2009 року по жовтень 2011 року.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2012 року №0000171502, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні на 29 днів застосував штраф у розмірі 10% у сумі 170 115,59 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000181502, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на 29 днів застосував штраф у розмірі 10% у сумі 242 665,01 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у 2010 році податкові органи не були наділені повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях, а отже дії податкового органу по зміні призначення платежу у платіжних дорученнях позивача за січень, березень, червень, липень, вересень, жовтень і листопад 2010 року є неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розрахунку з бюджетом за 2009 рік у позивача станом на 01 лютого 2010 року обліковувалася недоїмка у розмірі 42 043,31 грн. по рентній платі за нафту та у розмірі 79 256,27 грн. по рентній платі за газовий конденсат, яка була погашена відповідачем у лютому 2010 року за рахунок платежів позивача за січень 2010 року. При цьому, спрямування відповідачем коштів позивача на погашення недоїмки минулих звітних періодів зумовило періодичне виникнення у позивача нових сум недоїмки за наслідками наступних звітних періодів, на погашення яких відповідач спрямовував наступні платежі позивача.

Таким чином, перераховані позивачем суми рентної плати за нафту та газовий конденсат за січень, березень, червень, липень, вересень, жовтень та листопад 2010 року, частково зараховувалися відповідачем у рахунок сплати боргу минулих звітних періодів, а не за призначенням платежів, зазначеним позивачем у платіжних дорученнях.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій податкового органу щодо зарахування поточних платежів на сплату податкового боргу минулих періодів та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи зі змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у розмірах, установлених законом визначає Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №256.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, виконує своє зобов'язання зі сплати цього платежу за визначений ним період.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи, що у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником у платіжних дорученнях за січень, березень, червень, липень, вересень, жовтень і листопад 2010 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача з перерозподілу сплачених позивачем сум з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат у цей період.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за січень, березень, червень, липень, вересень, жовтень і листопад 2010 року є обґрунтованими, а відтак, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2012 року №0000171502 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 178,42 грн. та №0000181502 - у розмірі 40 585,25 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі №2а-8342/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.