Ухвала суду № 56030489, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Київ К/800/19621/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Пасічник С.С., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи: ПП «Лауна», ТОВ "Задніпровський металокерамічний завод", про визнання дій незаконними,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції) з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати дії відповідача, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у прийнятті і затвердженні акту державного виконавця від 14.01.2003р. про проведені прилюдні торги з реалізації цієї квартири незаконними, скасувати акт державного виконавця від 14.01.2003р. про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час прийняття рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири та вчинення дій, пов'язаних із реалізацією цього рішення, відповідач діяв всупереч вимогам діючого на той час законодавства, оскільки не отримав згоду органу опіки та піклування на реалізацію квартири, в якій мешкала неповнолітня. При цьому вказує на те, що відповідачем при проведенні вказаних дій не враховано факт накладення арешту на спірну квартиру відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2002р.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання незаконним дій Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції, які виразились у прийнятті та затвердженні акту держаного виконавця від 14.01.2003р. про проведені прилюдні торги з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та позовних вимог про скасування акту державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 14.01.2003р. про проведення прилюдних торгів, затвердженого виконуючим обов'язки начальника Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції Логвіним В.І. з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана ухвала набрала законної сили.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015р., відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами встановлено, що відповідно до договору застави квартири від 20.10.1999р. у забезпечення зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 передала ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1, належну їй на праві приватної власності.

26.01.2001р. приватним нотаріусом Остренко А.В. вчинено виконавчий напис №121, яким на підставі договору застави від 20.10.1999р. за №1514 запропоновано утримати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 несплачену в строк заборгованість у розмірі 10666 грн.

На підставі зазначеного виконавчого напису Орджонікідзевським ВДВС Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суми заборгованості.

Згідно акту опису й арешту майна №086595 від 30.09.2002р. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №121 від 26.01.2001р. в присутності, в тому числі, ОСОБА_2 було проведено опис майна, що належить боржнику.

Відповідно до відомостей акту про проведені прилюдні торги від 14.01.2003р., затвердженого в.о. начальником відділу Орджонікідзевським ВДВС Запорізького міського управління юстиції, Запорізькою філією спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» 18.12.2002р. проведено прилюдні торги вищевказаної квартири. За результатами проведених торгів переможцем визначено ТОВ "Задніпровський металокерамічний завод".

17.01.2003р. приватним нотаріусом на підставі зазначеного акту про проведення прилюдних торгів ТОВ "Задніпровський металокерамічний завод" видано свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Судами також встановлено, що на час розгляду даної справи власником спірної квартири згідно матеріалів справи є ПП "Лануа" на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області №6/19/10 від 29.01.2010р.

Вважаючи, що діями державного виконавця з реалізації зазначеної квартири порушено її законні права та інтереси, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що предметом даного спору є дії Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції, вчинені при здійсненні виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 121 від 26.01.2001р. При цьому суди зазначили, що на час виконання державним виконавцем виконавчого напису нотаріуса ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Інструкцією про проведення виконавчих дій не було передбачено отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такої квартири через процедуру прилюдних торгів.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За змістом ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час здійснення виконавчих дій; далі - Закон № 606-XIV) відповідно до цього Закону підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 5 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За приписами ст. 55 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту (ст. 61 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ст. 62 Закону № 606-XIV в разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Пунктом 5.10.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. № 74/5 (чинній на час здійснення виконавчих дій), у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Пунктом 5.12.3. вказаної Інструкції передбачено, що продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України. До прийняття закону, яким буде визначено статус таких організацій та умови здійснення операцій з нерухомим майном, Кабінетом Міністрів України такою спеціалізованою організацією визначено Спеціалізоване державне підприємство "Укрспецюст" Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999р.

Порядок проведення прилюдних торгів визначається законом. До прийняття такого закону діє Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 745/4038.

Як встановили суди, акт опису й арешту квартири (за адресою: АДРЕСА_1) від 30.09.2002р. підписаний ОСОБА_2 без будь-яких заперечень.

При вирішенні спору суди правильно зазначили, що чинним законодавством на час здійснення державним виконавцем виконавчих дій не було передбачено обов'язку державного виконавця отримати дозвіл органу опіки та піклування. При цьому, позивачем не надано доказів повідомлення державного виконавця про факт реєстрації та проживання неповнолітньої дитини у спірній квартирі, а також доказів відсутності реагування державного виконавця на таке повідомлення.

Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що із системного аналізу положень Закону № 606 та Інструкції № 74/5 не вбачається обов'язку державного виконавця приймати будь-яке рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.

Акт про проведені прилюдні торги складається за результатами торгів, тобто після їх завершення.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено прийняття державним виконавцем окремого рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, а організація та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири не входили до компетенції органів державної виконавчої служби.

Звідси, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації вищевказаної квартири.

Посилання позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2002р. про накладення арешту на спірну квартиру правомірно не взято судами до уваги, оскільки до прийняття вказаної ухвали відповідачем вже було складено акт опису і арешту майна від 30.09.2002р., за яким відповідно до вимог ст.62 Закону № 606-XIV накладено також арешт на дане нерухоме майно. При цьому, як встановили суди, 09.04.2003р. державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС прийнято постанову № 4/4 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду від 16.12.2002р. про накладення арешту на спірну квартиру, заява про виконання якої подана до органів державної виконавчої служби лише 09.04.2003р., тобто вже після проведення прилюдних торгів (18.12.2002р.) з реалізації квартири та після видачі свідоцтва про право власності на квартиру ТОВ «ЗМЗ» нотаріусом.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.