Постанова № 56030209, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/1838/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжова Максима Валерійовича від 10 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП№36067993 незаконною.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання постанови від 10.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 36067993 незаконною - залишений без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову по суті позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що Державною виконавчою службою України неправомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки, відповідач повинен був спочатку виконати рішення національного суду, а потім в трьохмісячний строк рішення Європейського суду з прав людини, в зв'язку з чим залишилась невиплаченою сума в розмірі 104,01 євро яка є відсотком за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать про фактичне виконання рішення Європейського суду з прав людини в частині сплати відшкодування в сумі 3000 євро та заборгованості за рішенням Каланчацького районного суду в сумі 3845,00 грн.

Твердження представника позивача про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною, в зв'язку з тим, що відповідач повинен був спочатку виконати рішення національного суду, а потім в трьохмісячний строк рішення Європейського суду з прав людини та залишилась невиплаченою сума в розмірі 104,01 євро суд першої інстанції не прийняв, оскільки, відповідно до вимог ч.5 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підставою для закінчення виконавчого провадження є підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів .

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Предметом спору є постанова головного державного виконавця Єжова М.В. № 36067993 від 10 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 17.01.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36067993 (а.с. 43), з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України» за заявою № 14171/10 від 28.02.2010 року (а.с. 24-30), відповідно до якого:

(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, що залишаються не виконаними (по справі яка переглядається апеляційним судом це постанова Каланчацького районного суду Херсонської області від 07 квітня 2009 року про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої у 2007-2008 роках разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій у сумі 3845,00 грн., згідно виконавчого листа № 2а-1580/09, виданого 22.04.2009 Каланчацьким районним судом Херсонської області) та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку № 1 (по справі яка переглядається апеляційним судом ОСОБА_1 зазначений Додатку № 1 за номером 60) та 1 500 (одна тисяча п'ятсот) євро, кожному заявнику або йог/її спадкоємцю у заявах, зазначених у Додатку № 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави - відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Апеляційний суд встановив, що рішення Європейського суду з прав людини виконано частково, оскільки пункт «а» рішення виконаний у повному обсязі але з порушенням строків виконання:

- у тримісячний термін з дня набрання законної сили рішенням Європейського суду з прав людини - 26 лютого 2013 року Міністерством юстиції України до Державного казначейства України передано платіжне доручення № 331 про нарахування на користь ОСОБА_1 31901,66 грн., що станом на 26.02.2013 за курсом Національно Банку України еквівалентно 3000 євро (100 євро = 1063,3887 грн.), що підтверджено даними з офіційного сайту НБУ, 01 березня 2013 року вказані кошти перераховані на рахунок стягувача (а.с. 45);

- з порушенням тримісячного терміну з дня набрання законної сили рішенням Європейського суду з прав людини - платіжним дорученням № 53 від 28 березня 2014 року позивачу перераховано грошові кошти в сумі 3845,00 грн. (призначення платежу 3601170, 2800, виконання рішення ЄСПЛ С7321/05 від 18.12.12 р. борг за рішенням Каланчацького районного суду від 22 квітня 2009 року), оплата проведена Державною казначейською службою України 08 квітня 2014 року (а.с. 45).

10.04.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яку цього ж дня направлено Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та стягувачу.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки у разі порушення терміну сплати присуджених коштів має бути виконаний пункт «b» рішення Європейського суду з прав людини, в той час як матеріалами справи підтверджено порушення тримісячного строку (до 18.03.2013 року) на 1 рік і 10 днів, в частині виконання рішення національного суду (постанови Каланчацького районного суду Херсонської області від 07 квітня 2009 року про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої у 2007-2008 роках разової грошової допомоги, як ветерану війни - учаснику бойових дій у сумі 3845,00 грн., згідно виконавчого листа № 2а-1580/09, виданого 22.04.2009 Каланчацьким районним судом Херсонської області), оскільки платіжне доручення № 53 датовано 28 березня 2014 року, а граничний термін виконання є 18.03.2013 року.

Стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає можливість закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його частковим виконанням виконавчого документа.

Оскільки при апеляційному перегляді справи встановлено часткове виконання рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України», апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для прийняття постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі

Відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо першочергового виконання судового рішення національного суду, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактування апелянтом змісту рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України».

Також апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не виплаченої заборгованості за рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України», в розмірі 104,01 євро., оскільки предметом спору є постанова про закінчення виконавчого провадження, а не розмір суми, яку має виплатити держава при виконанні пункту (b) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини № 7321/06 від 18.12.2012 року у справі «Алпатов та інші проти України».

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело порушення норми матеріального і права та ухвалення неправильного судового рішення, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга має бути задоволена частково, з урахуванням приписів ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені апелянтом, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 11, 69-71, 94, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - Єжова М.В. про закінчення виконавчого від 10 квітня 2014 року ВП № 36067993.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили

Головуючий: суддя Домусчі С.Д.

суддя Коваль М.П.

суддя Кравець О.О.